2. План міста та і.Є. Старов.

Наше місто було забудоване не хаотично, а за спеціально складеним планом. Всі його вулиці прямі і перетинаються тільки під прямим кутом. Кварта­ли мають форму прямокутника або квадрата. Така система планування має назву правильної або регу­лярної. Автор цього плану відомий російський зод­чий І.Є.Старов, який багато будував в Москві та Петербурзі, а також розробляв плани деяких про­вінційних міст.

На початку квітня 1790 року Старов приїхав до Миколаєва, а перед тим заїхав в ставку Потьом- кіна в Ясси (Румунія). Князь хотів зробити центр міста в районі Спаська (яхт-клуб), але Старову вдалося переконати його в тому, що місце біля гир­ла Інгулу більш зручне для розташування міста.

Закріплений забудовою в перші роки існування міста, план Мико­лаєва без змін зберігся до нашого часу і є тепер унікальним пам'ят­ником містобудування класичного стилю кінця XVIII ст.

Миколаїв поділявся на три частини: Адмірал­тейство (верф), військова слобідка та цивільне пе­редмістя. Навколо Адміралтейства мала бути побу­дована кріпосна стіна, яка замінила б собою форте­цю. Та із зникненням загрози нападу турків після падіння Очакова, необхідність у фортеці відпала і навколо Адміралтейства побудували звичайну ка­м'яну огорожу. За перші два роки на верфі, окрім елінгів, були побудовані контора, магазин (склад), секретна (майстерня для виготовлення замків та інших секретних пристроїв), такелажна (тут виго­товляли такелаж для кораблів), креслярська, сто­лярна майстерні та кузня.

На схід від Адміралтейства знаходилася неве­лика група кварталів військової слобідки. Тут були побудовані солдатські та офіцерські казарми. Пізніше вона злилася з районом робітничої слобідки.

Поблизу від гирла Інгулу на порівняно неве­ликій території, оточеній вулицями Артилерійською - Адміральською - Садовою - пр.Леніна, розташу­валося саме місто. Забудовувати його почали від площі і вул.Адміральської.

Архітектурній вигляд міста складається в залежності від наяв­ності будівельних матеріалів. Основ­ними в місті були камінь, цегла, інколи дерево, бідняки використо­вували ще глину і очерет. Щоб по­передити нерідкі в ті часи пожежі, Потьомкін наказував: «В місті Миколаєві не будувати нічого де­рев'яного, а якщо у кого будуть мазанки, то їх штукатурити».

На околицях міста було досить вапнякового ка­меню, який добували недалеко від Спаська і на березі Інгулу в районі військової слобідки. З'явили­ся незабаром два цегельні заводи, які забезпечували цим матеріалом всіх бажаючих.

В місті будується багато житла, а також де­кілька церков та контор. Будинки були одноповер­ховими, лише кілька споруд мали два поверхи.

3.Забудова міста.

В кінці 18 ст дається ан­самбль головної площі міста, пізніше названої Со­борною (зараз пл. ім. Леніна). Плани розташова­них на площі будівель були розроблені Старовим, але будувалися вони вже під керівництвом архітек­тора В.А.Ванрезанта, бо Старов через йїлька місяців поїхав звідти.

На площі були побудовані Адміралтейський со­бор, магістрат, крамниці молдавського будинку. По­бачити їх можна на картині Ф.Я.Алексєєва «Вид площі міста Миколаєва», бо до нашого часу вони не збереглися. Крамниці. молдавського будинку були дерев'яними і проіснували недовго. Вже на початку XIX ст. на цьому місці була побудована контора пор­ту. А от собор і магістрат були зруй­новані у 1936 році уже сучасними варварами. Магістрат довгий час ви­користовувався для різних контор морського відомства, а в 1914 році на другому поверсі його розмістив­ся тільки-но створений художній му­зей ім.В.В.Верещагіна. Пізніше, в кінці 20-х років, перший поверх цього будинку виділили історико- археологічному музею. Будівля мала двоповерхову центральну частину і одноповерхові бокові крила з галереями. Велика кількість колон галерей надавали споруді граціоз­ності. Церква Григорія Великої Ар- менії (так спочатку називався Ад­міралтейський собор) почала буду­ватися у 1790 році. За наказом Потьомкіна, сюди було завезене ба­гате церковне начиння, одяг, кни­ги, ікони. Будівля була перекрита напівсферичним куполом і мала над входом дзвіницю з високим шатро­вим покриттям. В сер.XIX ст. со­бор декілька разів ремонтувався і перебудовувався. Зокрема, була зроблена нова дзвіни­ця, що стояла окремо від церкви.

В кінці XVIII ст. поча­ла складатися забудова Адміральської вулиці. Най­цікавішим тут є будинок Головного командира Чор­номорського флоту і його штабу. Крім житлового будинку з канцелярією, сюди входили служби, оран­жерея, ряд службових приміщень. В будинку жив адмірал з сім'єю, влаштовувалися бали, зібрання морських офіцерів. Вгорі на бельведері була неве­лика обсерваторія - перша в нашому місті. До на­шого часу будинок Головного командира дійшов дуже перебудованим і ветхим. У 1970-і роки була проведена його реставрація. Будинкові повернули первісний вигляд, і в ньому розташувався Музей суднобудування та флоту.

Одним з найцікавіших будинків міста був так званий молдавський дім. За легендою, його привезли у 1790 році в розібраному вигляді на волах із Ясс, за іншою версією з Кременчука. Дійсно, в цей час в Ясах був штаб Потьомкіна, а в Ми­колаєві відчувався брак будівель­них матеріалів, особливо дерева. А тут готовий будинок чи навіть неве­ликий палац, який легко розібрати, перевезти і зібрати на новому місці.

В документах кінця ХУШ ст. цей будинок називається «з старого лісу нової побудови». З іншого боку, в Кременчуці міг залишитися один з похідних палаців, побудованих до приїзду Катерини II на південь в 1787 році. Оскільки він став непот­рібним, його могли перевезти до Ми­колаєва. Як би там не було, а на­шому місту дісталась чудова спору­да - двоповерховий дерев'яний бу­динок, оточений на обох поверхах галереями, які спираються на легкі колонки. Все це надавало будинку легкості і вишуканості. Потрібно ще сказати, що ця споруда - типовий зразок народної молдавської архі­тектури.