Джерела які використав автор.

Комплекс використовуваних в дослідженні джерел складається з вейстюмів (статутів), актів, селянських скарг, уркунден і регістрів до них, хронік, міських рахункових книг, поліцейських розпоряджень, урбаріїв, описів земель, податкових списків, агрономічної літератури, юридичних актів і постанов і т. п. Всі ці документи представлені у величезній кількості, насамперед у багатотомних публікаціях післявоєнного часу НДР і ФРН.

До найбільш багатим за змістом джерел відносяться вейстюми. У даній роботі використовуються збірники вейстюми Я. Грімма, Г. Лерш, К. Дінклаґе і В. Вейцзекера. Гриммовской «Вейстюми» містять настільки багаті фактичні відомості, що по праву їх називають енциклопедією селянського життя в середні віки. Роботу над збіркою полегшують «Правові древності Німеччини» Я. Грімма, де він коментує термінологію вейстюмів, і сьомий том зазначеного збірника вейстюмів, в якому містяться іменний і предметний покажчики, складені видавцем останніх трьох томів збірника - Р. Шредер.

В інших збірках документи зібрані за локальною ознакою. Перевагою публікації Г. Лерша є солідна передмова і систематизація вейстюмів по судових округах. К. Дінклаґе помістив у своєму виданні тільки 50 «найбільш багатих за змістом» вейстюмів колишнього герцогства Франконії, складених і зачитує виключно на селянських сходах. Грунтовне введення і докладні глоси полегшують роботу з ним. Однак життя селян у документах збірника відображена досить однобічно, а взаємини селян і феодалів майже зовсім не видно. В. Вейцзекер, як він сам підкреслює, зібрав тільки «справжні» вейстюми, до яких він відносить такі, які періодично зачитувалися на селянських сходах, незалежно від того, ким вони були складені. Селянське життя відображене в його збірці ширше, ніж у збірнику К. Дінклаґе, але далеко не так повно, як у Я. Грімма.

Вейстюми містять величезну кількість відомостей про розвиток продуктивних сил, стан рільництва, скотарства, зернового господарства, вівчарства, виноградарства, льонарства і т. П. На жаль, тексти вейстюмів публікуються не повністю. У комплексі з іншими джерелами вони складають виключно цінний матеріал для всебічного вивчення життя німецького села, особливо з XIV до XVI ст

Цікаво, що основне коло питань, що обговорюються в вейстюмах, повторюється в селянських скаргах, складених у дні Великої Селянської війни. Скарги, як і вейстюми, відображають своєрідність селянського життя по районах. Зазвичай скарги залучаються при вивченні класової боротьби на селі.

Селянські скарги довгий час публікувалися під назвою «акти». Найбільш великі збірники актів, що містять переважно селянські скарги, належать Ф. Л. Бауманн, О. Меркс, Г. Францу і В. П. Фуксу. Крім того, велика кількість скарг міститься в наступних збірниках документів: «Листування капітана Швабського союзу Ульріха Арцт »В. Фогта, 6« Джерела до історії Селянської війни в Ротенбурге ан дер Таубер »Ф. Баумана7 і« Джерела до історії Селянської війни »Г. Франца.

У всіх цих збірниках поміщені також судові вироки, переліки претензій феодалів до селян, квитанції про відшкодування селянами збитків, завданих в ході Селянської війни, протоколи допитів.

Одним з найбільш численних джерел є уркунден. Так називаються посвідчення, або грамоти, що закріплюють певні права або привілеї окремих осіб.

Разом з розвитком товарно-грошових відносин, коли товаром сталей феодальна власність і права на землю, ренту, десятину. Уркунден перетворилися на свідоцтва про різні угоди. Їх складали монастирі, князі, міські ради, дворяни. Короткі описи і перекази уркунден з великими купюрами з них і коментарями називаються Регести. Хоча Регести та не є повноцінними джерелами, вони містять докладні відомості по суті уркунден. Тому при з'ясуванні найбільш багатих уркунден зазвичай керуються Регести.

Цінні відомості з аграрної історії містяться в уркунден окремих міст. У збірнику колишнього імперського міста Франкфурта, виданому в 1836 р І. Ф. Бемером, містяться рідкісні відомості про сільських жителів, наділених правом міських бюргерів, так званих Pfahlbürger. Найбільше число міських уркунден видано для Саксонії, Тюрінгії та прилеглих до них районів. Ще в минулому столітті були видані уркунден Гальберштадт, Ієни, Лейпціга і Ерфурта.

Особливе місце займають уркунден про продаж млинів і лісопилок до вказівок розмірів і потужності їх, а також про купівлю та Привозі з-за кордону породистого скота. У документах, де мова йде про продаж селянських наділів, наводяться дані про розміри і видах ренти, обов'язкових терміни внесення ренти, як здаються продуктів, особливо зерна, різних штрафах за порушення умов тримання землі. З XIV в. посилюється потік уркунден, що містять відомості про капіталізацію феодальних прав на лени, ренту, десятину, на суд і про початковий етап появи іпотек.

У документах з церковних та міських архівів Нердлінгена і Кауфбеурена особливо докладно йдеться про форми оренди - термінової, довічна, «на одну, дві, три і більше життів», издольной, половинній і т. Д. У додатку до уркунден Кауфбеурена наводяться перші відомі податкові списки міста з 1479 по 1483 Не менш змістовні уркунден поміщені в збірнику документів монастиря Обершененфельд. Лунаючи Баварської краєзнавчої комісією збірники доповнюють один одного: в них містяться не тільки однотипні документи, але також і відомості про угоди, скоєних одними і тими ж особами .

Паралельно з баварськими публікуються уркунден Гессена. Особливо багаті фактами аграрної історії матеріали, витягнуті з архівів верхньогесенськіх монастирів: кальдерного, Георгенберг, Хохборн та Будинку ордена Іонітів. Багато фактів дають також архівні матеріали монастирів і богаділень, розташованих вздовж течії річки Лан, серед яких виділяються лімбургського монастирі францисканців, Бегін і вільгельмітов , богадільні Георга біля Лимбурга, св. Лубенці, 26 св. Марії, св. Півночі і св. Мартіна, 27 шпиталь св. Духа.28 За багатством змісту до документів, що зберігаються в зазначених архівах, примикають уркунден абатств Альтенбергі Ебербах, зібрані і видані в якості додатку до монографії Я. Зена, і уркунден Фрідберга, опубліковані ще в 1904 р

Поряд з уркунден ми використовуємо при вивченні аграрних проблем XIV-XVI ст. міські хроніки. Загальна характеристика цього виду джерел добре відома, тому ми обмежуємося посиланням на найбільш цінні збірники. До них відносяться хроніки Люнебурга і Майнца і так звані поліцейські розпорядження Вюрцбурга і Нюрнберга.

Серед документів важливе місце займають розрахункові книжки м. Мюнстера за 1447, 1448 і 1452 гг. Несподівано багаті факти з аграрної історії містяться в джерелах правового характеру м. Фріцлара і торгових угодах м. Кельна.

На відміну від інших документів рахункові книги (Lagerbücher), або урбарії (Urbare), і земельні опису (Landregister) дають в соціально-економічному плані цілісне уявлення про розвиток окремих районів. Характерно, що рахункові книги та земельні опису виникають майже одночасно в багатьох місцях з середини XIV ст., Що свідчить про дію на великій території Німеччини загальних причин, що приводили до їх появи. У 1934 р крупний знавець Вюртембергського архівів К. О. Мюллер випустив перший значний збірник подібних документів під назвою «Старовюртембергскіе урбарії часів графа Ебергарда забіякуваті (1344-1392), забезпечивши його грунтовним передмовою і численними таблицями.