3. Інтрузивний магматизм
Архейські утворення являють собою основні вулканіти та габроїди, сильно матаморфізовані.
Є – формуються потужні товщі діабазів, сплітів, андезитових порфіритів, інколи – кератофірів.
O – S1 – становлення тіл діоритів та тоналітів, пізніше гранітних батолітів і аляскітів.
D1-2 –наземні виверження лав і пірокластів андезит-дацитового складу.
C – P – інтенсивний і різноманітний магматизм у різних районах ТШ. На завершальній стадії вулканізму, у тріасі, виливаються лужні лави і прокласти , фоноліти (ефузивні аналоги сієнітів), базальти. Протягом більшої частини мезозою і кайнозою розвиток ТШ практично не супроводжуються проявами магматизму, за винятком незначного у еоцені.
Ефузивний магматизм у Серединному Тянь-Шані – герцинський; він приурочений до різних епох кам’яновугільного та пермського періодів. За розвитком магматичних порід виділяють Курамимську зону, в якій ефузивний магматизм виражений підводними та наземними виливами андезитових, дацитових і рідше базальтових лав.
У Курамимській зоні інтрузивні породи займають до 85 % всієї площі, вони представлені в основному гранодіоритами.
По всьому розрізу спостерігаються пермські граніти та аляскіти (γР).
4. Тектоніка
Виділяється два структурних плани: палеозойський (каледонсько-герцинський) і мезозойсько-кайнозойський. Головні структурні елементи палеозойського:
Система Серединного Тянь-Шаню (давній масив, перероблений на каледонському і герцинському етапах).
Герцинська епігеосинклінальна складчаста система Південного Тянь-Шаню.
У каледонській складчастій системі виділяється 5 поверхів:
1) Дорифейській метаморфізований і деформований фундамент
2) Нижньо-середньорифейський слабометаморфізований вулканогенно-осадовий протоплатформенний комплекс, який заповнює грабени (1,1 млрд.років)
3) Пізньорифейсько-ордовицький (rf3 – O) байкальсько каледонський геосинклінальний комплекс
4) Девонсько-кам’яновугільний (D-C), який складає сингерцинський дислокований чохол
5) Мезозойсько-кайнозойський постгеосинклінклінальний континентальний комплекс
1. Система Серединного Тянь-Шаню. В ній виділяється 6 структурних поверхів, починаючі від доріфейського і закінчуючи мезо-кайнозойським. У тектонічній структурі Серединного Тянь-Шаню виділяють дві головні зони: північну-Чаткало-Наринську і південну –Кураміно – Ферганську. У герцинському структурному плані першої виділяють:
А – Ранньогерцинчський синклінорій Великого Каратау
Б – Чаткальський мегантиклінорій
В – Наринський мегасинклінорій (D-C1 )
Г – Атбашинський горст
Д – Сариджазький горст-антиклінорій
У Кураміно-Ферганській зоні виділяють:
А – Сирдар’їнський перероблений серединний масив
Б –Курамінське підняття
В – Ферганська западина
3. Герцинська складчаста система Південного Тянь-Шаню. Складаються із складчастих і складчасто-покривних зон, складених геосинклінальними формаціями палеозойського віку. Характеризується поздовжньою і поперечною зональністю. З заходу на схід виділяється 4 головних сегменти:
1 – Гіссаро-Алайський
2 – Кизилкумський
3 – Східноалайсько-східноферганський
4 – Кокшаалтауський
Для всіх сегментів характерна лінійність структур, наявність насувних дислокацій, шар’яжів, покривів, олістолітів, олістостромів. Ранньомезозойський підповерх представлений Східноферганською і Леонтьївською юрськими западинами.
Пізньомезозойський-ранньокайнозойський підповерх представлений численними перед- і міжгірськими западинами, які заповнені частково морськими і континентальними відкладами крейди і палеогену і, повсюдно, потужними неоген-четвертинними моласами. Із западинами сполучується система дейтерогенних піднять, створених неоген-четвертинними рухами. Амплітуда олігоцен-четвертинних піднять до 5-7 км. Найбільші передгірські западини – Чілійська, Чудська, Приташкентська, Сирдар’їнська та Південно-Таджикська; міжгірські – Ферганська, Нашинська, Іссик-Кульська.
Найновіша тектонічна структура ТШ формується в умовах межридіонального стиску літосфери при зближенні Індостанської иа Євроазіатської плит.
а) Антиклінорії та синклінорії
На даному розрізі чітко видно один синклінорій, який розміщений у межах Курамимського вулканічного масиву. Його ядро складене пермськими ефузивами та їх туфами, а крила верхньокарбоновими ефузивами та їх туфами, а також нижньо-середньокарбоновими нерозчленованими відкладами.
б) Міжгірські западини
У розрізі наявна одна міжгірська западина – Ферганська.
Ферганська западина є дуже своєрідним структурним елементом. Вона виповнена мезо-кайнозойськими відкладами великої потужності – до 10 – 12 км. Западина має мигдалеподібні обриси і являє собою прогин, з дислокованим пермом і ордовиком, борти – палеогеном і неогеном та четвертинними відкладами.