63. Корнель та Расін; спільне та відмінне.

• Герої Корнеля – виняткові особистості у виняткових обставинах

Геро Расіна – люди з великою душею, затьмарені пристрастю

• На відміну від Корнеля, Расін показує не перемогу обов’язку, а перемогу почуттів

• На відміну від Корнеля, у якого герої ідеалізовані, у Расіна все більш реальне

• Більш високий ступінь психологізму у Расіна

• Корнель зображує таким, яким повинен бути; більш того, що захоплює, що треба наслідувати

Расін зображує такими, якими вони є; більш того, що бачиш в інших, що відчуваєш у собі

• Корнель дивує, панує, учить

Расін хвилює, подобається, проникає в себе

• Корнель повчальний; ніби наслідує Софокла

Расін людяний; ніби зобов’язаний Еврипіду

64. Жіночі образи французької класицистичної трагедії.

Образ Федри у Расіна одночасно викликає і співчуття і жах. Її доля воістину трагічна. Вона намагається боротись: бути злою мачухою, відправити у вигнання Іполита, умилостивити розгнівану богиню Афродіту, але все безуспішно. Вона в розпачі, немає меж її стражданням. Підступні вмовляння годувальниці підштовхнули Федру спочатку до розкриття страшної таємниці, потім до освічення в коханні Іполіту, і, нарешті, згоді брати участь в страшному наклепі. Але що цікаво: на відміну від античної Федри, ця в фіналі п’єси спокутує свою провину: вона відкриває істину і виправдовує невинного Іполіта. Герміона. – жінка крайнощів.

Андромаха. Її любов до Гектора робить її нещасною незалежно від того, полонянка вона чи цариця. Вона свято виконує свій моральний обов’язок. В ній, на відміну від більшості жіночих образів класицизму, перемагає не почуття, а раціональне начало.

Проблема всіх жіночих образів – конфлікт всередині між почуттями й обов’язком.

65. Проблематика високої комедії Мольєра.

Головна проблема, на якій побудовано сюжет «Міщанина-шляхтича», відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рійними дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянські манери, стиль поведінки, одяг, спосіб життя саме про одного з таких буржуа — пана Журдена — розповів Мольєр у своїм комедії. Для міщанина Журдена вже саме дворянське ім’я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа Доранта. Через їхні стосунки практично показані реальні спільні відносини. Тому, сміючись над бідолашним Журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому.

Якщо в своїх ранніх комедіях Мольєр проводив лінію соціальної сатири порівняно обережно і торкався переважно другорядних об'єктів, то в своїх зрілих творах він бере під обстріл саму верхівку феодально-аристократичного суспільства в особі його привілейованих класів — дворянства і духовенства, створюючи образи лицемірів і розпусників в рясі попівства або в припудреній перуці.

66. Соціальні мотиви комедій Мольєра.

Протягом всієї комедії наявні як би два Тартюфа. Один - жадібний, корисливий, сластолюбівий, безсовісний шахрай, який не знає впину в своїх ницих устремліннях. Інший - його маска: ханжа, засвоїв всі манери, весь жаргон церковників, обдурює простаків. І сатира Мольєра спрямована не стільки проти відвертих плутнів Тартюфа-шахрая, скільки проти святенництва, їм засвоєного. Мольєр показує, для чого служить маска благочестя, як зручно і просто формулами єзуїтської моралі прикривається і виправдовується егоїзм, корисливість, злочини. Совість і ханжество - речі несумісні.