Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кобилянський.DOC
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
365 Кб
Скачать
☆

Робота в галузі охорони праці – особливий вид діяльності. Ко­жен працюючий, від першого керівника і закінчуючи майстром, ря­довим робітником, повинен досконало знати свої посадові обов'язки у справі охорони праці й орієнтуватися на дотримання заходів без­пеки та законодавчих нормативних актів.

Охорона праці як правовий інститут включає норми, що регу­люють відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про працю і правил та нормативних актів про охорону праці.

За недотримання або порушення вимог законодавства, створен­ня перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного на­гляду за охороною праці винні працівники притягуються до дисцип­лінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відпові­дальності згідно з чинним законодавством.

Відповідальність щодо охорони праці несуть працівники, на яких покладено обов'язки виконувати вимоги з охорони праці, тех­ніки безпеки та виробничої санітарії, передбачені КЗпП (ст. 139, 159), Законом «Про охорону праці» (гл. VIII, ст. 43, 44), Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах, та іншими нормативними актами про працю.

Фактори неелектричного характеру. На тяжкість ураження людини електричним струмом впливає тривалість його дії:

• зі збільшенням часу проходження струму через організм людини опір тіла зменшується (через зволоження шкіри від поту), тому струм збільшується;

• зі збільшенням часу впливу струму на організм людини зменшуються захисні сили організму, які протидіють електричному струму.

На кінцевий результат ураження (травми) істотно впливає шлях струму через тіло людини. Особливо велика небезпека виникає тоді, коли струм проходить через основні органи: серце, головний мозок, легені.

З усіх випадків електротравматизму найчастіше зустрічаються такі шляхи струму: права рука – ноги, рука – рука. Згідно з аналізом випадків з важкими і смертельними результатами слід виділити такі:

• рука – рука (45% випадків);

• права рука – нога (25%);

• ліва рука – ноги (15%);

• нога – нога (5%).

За висновками лікарів, найбільш небезпечні шляхи струму: голова –рука, голова – ноги, рука – рука. Ці шляхи струму проходять через основні органи людини, ураження яких призводить до тяжких наслідків.

Характер впливу струму однієї і тієї ж величини залежить від маси тіла людини, її фізичного розвитку, стану нервової системи і всього організму.

Фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом, поділяються на три групи:

1. електричного характеру (напруга, величина струму, рід і частота струму, опір тіла людини електричному струму);

2. неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, її увага, шлях проходження струму через тіло людини, тривалість дії струму);

3. фактори навколишнього середовища. Фактори електричного характеру. Струм, який проходить через тіло людини, є основним фактором ураження при електротравмі.

Виділяють такі порогові значення струму:

• пороговий струм відчуття;

• пороговий струм невідпускання;

• пороговий струм фібриляції.

Пороговий струм відчуття – найменше значення відчутного струму, який при проходженні його через тіло людини викликає відчуття подразнення (0,6-1,5 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 5-7 мА при постійному струмі).

Пороговий струм невідпускання – найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснений провідник (10-15 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 50-80 мА при постійному струмі).

Пороговий струм фібриляції – найменше значення електричного струму, який викликає при проходженні через організм людини фібриляцію (хаотичні скорочення) серця (100 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 300 мА при постійному струмі).

Основними нормативними документами, що регламентують па­раметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСМ 3.3.6.042-99.

В основі принципів нормування параметрів мікроклімату – диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від категорії робіт, пори року (холодна та тепло) і виду приміщень з незначними чи значними надлишками теплоти. Період року визначається за середньодобовою температу­рою зовнішнього середовища (холодний період року – < +10 ˚С; те­плий період – > +10 ˚С).

Оптимальними мікрокліматичними умовами с такі, які при три­валому впливі на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги терморегуляції. Такі умови забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумо­ви для високого рівня працездатності.

Допустимими мікрокліматичними умовами є такі параметри мі­кроклімату, які при тривалій та систематичній дії на людину можуть викликати зміну теплового стану організму, що супроводжується напруженням терморегуляції в межах фізіологічної адаптації, що скоро минає та нормалізується.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються в тих випадках, коли в робочій зоні неможливо забезпечити опти­мальні умови мікроклімату за технологічними вимогами виробниц­тва або з інших міркувань.

Напругою кроку називається напруга між двома точками кола струму (різниця потенціалів точок дотику), розташовані одна від одної на відстані кроку, на яких водночас стоїть людина.

де - коефіцієнт напруги кроку, який враховує форму потенціальної кривої де - коефіцієнт, що враховує падіння напруги у додаткових опорах ланцюгів людини:

Мікроклімат характеризується такими показниками [3]:

1) температурою повітря;

2) відносною вологістю повітря;

З) швидкістю руху повітря;

4) інтенсивністю теплового опромінення

24

25

24

26

27

28

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]