№2 2. Банківський нагляд, його завдання та принципи організації.

Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

— створення нових банків та їхніх установ;

— діяльності банків;

— реорганізації та ліквідації банків.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

— забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

— захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в бан­ках, від неефективного управління банками і від шахрайства.

— створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків.

— забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо.

— підтримування необхідного рівня стандартизації і професіо­налізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах спо­живачів банківських послуг.

Основними принципами організації сучасного банківського нагляду є:

1) багаторівневість системи нагляду за банками;

2) постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів;

3) вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду;

4) постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду;

5) посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни;

6) використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів і кращої практики банківського нагляду.

 

№3 Фінансовий моніторинг.

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб‘єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

 Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

• банки, страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди та ін. фінансові установи;

• платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

• товарні, фондові та ін. біржі;

• професійні учасники ринку цінних паперів;

• компанії з управління активами;

• оператори поштового зв’язку та інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

• філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

• суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

• суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням і виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену законодавством;

• суб’єкти господарювання, які проводять лотереї і азартні ігри, включаючи казино, електронне казино;

• нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, які надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин), у випадках, передбачених законодавством;

• інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги. 

 Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:

• Національний банк України,

• Міністерство фінансів України,

• Міністерство юстиції України,

• Міністерство транспорту та зв’язку України,

• Міністерство економіки України,

• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

• Державна комісія з регулювання фінансових послуг України,

• Державна служба фінансового моніторингу України.

 Основою законодавчої бази у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, абофінансуванню тероризму є:

 Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризм";

- Закон України "Про банки і банківську діяльність";

- Кримінальний кодекс України;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення.

 Національний банк України є суб’єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання і нагляд у сферізапобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків,платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами.

 З метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, абофінансування тероризму постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 затверджене Положення про здійсненнябанками фінансового моніторингу.

 Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу (із змінами та доповненнями) установлюються загальні вимоги Національногобанку України, зокрема, щодо порядку:

1.виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, стосовно яких є достатні підставипідозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

2. ідентифікації, вивчення та класифікації клієнтів з урахуванням установлених банком критеріїв ризиків;

3. надання банками Державній службі фінансового моніторингу України інформації відповідно до вимог законодавства України з питаньзапобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4. забезпечення управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

5. зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень, запитів) Державної служби фінансового моніторингу України;

6.погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку.