Заглотковий абсцес.

Заглотковий простір являє собою щілину, заповнену сполучною тканиною. Воно граничить попереду із задньою стінкою глотки, позаду із предпозвоночної фасцією. У грудному й ранньому дитячому віці в пухкій сполучній тканині, що заповнює заглотковий простір, є лімфатичні вузли, які з віком атрофіруються. Вузли ці є регионарними для задніх відділів носа, носоглотки й барабанної порожнини. Нагноєння цих вузлів приводить до утворення заглоткових абсцесів. Кнаружи від бічної стінки глотки перебуває окологлоточний простір. Цей простір виконаний пухкою сполучною тканиною.

Заглоткові абсцеси спостерігаються переважно в ранньому дитячому віці. Утворяться вони в результаті нагноєння лімфатичних вузлів і пухкої клітковини, що розташовуються поперед хребта на задній стінці глотки, у так називаному заглотковому просторі. Це пов'язане з тим, що лімфатичні вузли й пухка клітковина в цій області добре розвинені до 4х літні віки. Абсцес виникає в результаті замету інфекції в лімфатичні вузли при ОРЗ, ангіні, гострих інфекційних захворюваннях, отиті, у старших дітей причиною може бути травма задньої стінки ковтки.

Симптоми - біль у горлі при ковтанні й утруднення подиху. tдо 38 іноді субфебрильна. При локалізації абсцесу в носоглотці - утрудняється носовий подих, голос ставати гугнявим. У середній частині глотки - голос хрипить, подих гучне.

При опусканні абсцесу нижче наступають напади ядухи. При фарингоскопії -відзначається випинання й гіперемія слизуватої оболонки. Верхня риноскопія - можна виявити, відвівши м'яке небо догори або при пальцевому дослідженні (визначається тестоватая, флюктуирующая поверхня). СОЭ високий, загальний стан страждає. Лікування - розкривають у місці найбільшого випинання, але не далі 2х див від середньої лінії, попередньо пунктирувавши й відсмоктавши гній. Після цього а/б лікування.

Гострий фарингіт.

Рідко буває ізольованим, частіше він виникає як спадне запалення з носа або носоглотки. Етіологічними факторами є стафило, стрептококи, віруси, що сприяють зниженню опірності організму. Найбільш частими симптомами є: відчуття сухості, піршіння в ковтку, виникає хворобливість при ковтанні, кашель. При об'єктивному дослідженні відзначається гіперемія слизуватої оболонки, остання покрита слизисто-гнійним сектором. На поверхні у вигляді зерен виступають гиперемировани фолікули. Відзначається набряклість і гіперемія язичка, t у нормі або субфебрильна. Загальний стан страждає незначно.

Лікування - дієта, а/б терапія, лужні полоскання, 2% Протаргол у ніс.

Хронічні захворювання глотки. Пухлини глотки. Хронічний фарингіт.

Хронічне запалення глотки діляться на катаральні, гіпертрофічні й атрофічні. Етіологічні причини можуть бути місцевого й загального характеру.

Місцеві:

1. тривале утруднення носового подиху

2. хронічна нежить

3. гнійні захворювання придаткових пазух

4. карієс

5. хронічний тонзиліт

6. паління спиртні напої

Загальні:

1. порушення обміну речовин

2. застійні явища при захворюваннях ССС, бруньок, сечостатевої системи, ЖКТ.

Гіпертрофічна форма – слизувата оболонка гиперемирована, стовщена, видні ділянки гіпертрофованої лімфоідної тканини. Якщо гипертрофирована задня стінка - гранулезний фарингіт, якщо бічні - бічний гіпертрофічний фарингіт. Слизувата покрита грузлим слизисто-гнійним відокремлюваним. Посудини на задній стінці глотки розширені.

Простій хр. катаральний фарингіт – характеризується гіперемією, набряклістю, стовщенням слизуватої оболонки.

Симптоми гіпертрофічної й катаральної форм: відчуття першения й щекотання що викликає необхідність постійного відкашлювання, відхаркування вмісту, що скапливается, особливо по ранках.

Атрофічний фарингіт – слизувата оболонка стоншена, її лімфоидна тканина частково заміщена соед тканиною. Величина слизуватих залоз і їхня кількість зменшена. Слизувата оболонка суха, блискуча як би покрита тонким шаром лаку.

Симптоми – відчуття сухості, нерідке утруднення ковтання, часто неприємний захід із глотки. Іноді слизувата покрита кірками.

Лікування хронічних фарингітів.

1. усунення загальних і місцевих причин захворювання

2. місцеве лікування зводиться до видалення накапливающегося грузлого відокремлюваного й лікувального впливу на слизувату. Лікарська речовина вводити у вигляді інгаляцій, аерозолів, змазуванням і уливанням у ніс.

Гіпертрофічна форма - полоскання слабкими розчинами солі, соди. Цими розчинами можна робити інгаляції.

В'язкі полоскання - дубовою корою, шавлії, сподіваючись.

У ніс 2 -3% протарголу або колларгола, великі гранули видаляють за допомогою кріовоздействия.

Фізіотерапія - фонофорез на глотку, місцеві інгаляції.

Атрофічна форма - змазування 1% гліцерином з попереднім лужним полосканням зева.

Періодичні курси змазування слизуватої оболонки розчином Люголя, масляні інгаляції(кісточкові), евкаліптові, обліпихове не можна тому що вони мають висушиваючим дію