Зміст розрахункової роботи Тема: «Аналіз та оцінка ефективності фінансових інвестицій в цінні папери»

Мета: вміння використовувати теоретичні знання щодо оцінки майбутньої вартості фінансових інструментів для розрахунків дохідності інвестиційних операцій з цінними паперами.

Розрахункова робота передбачає розв’язок комплексної задачі, яка виконуються по варіантах. Номер варіанта співпадає із номером студента по списку в журналі.

1. Визначення курсової вартості та дохідності акцій

Техніка визначення курсової вартості курсової вартості передбачає три дії:

1) визначається потік доходів, що очікується за цінним папером;

2)знаходиться дисконтована (теперішня) вартість розміру кожного платежу за папером;

3)дисконтовані вартості додаються.

Ця сума і є курсовою вартістю цінного паперу.

Моделі оцінки вартості акцій базуються на використанні таких показників, як:

1. Вид акції – проста чи привілейована.

2. Сума дивідендів, яка очікується у конкретному періоді.

3. Очікувана курсова вартість акції у кінці періоду її реалізації (при використання акції впродовж раніше визначеного періоду).

4. Очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма дохідності) за акціями.

5. Кількість періодів використання акції.

Акція, що перебуває в обігу, має номінальну вартість, ринкову вартість(ціну, курс) та інвестиційну(внутрішню) вартість у вигляді дивідендів.

Інвестиційну привабливість тих чи інших акцій для інвестора визначають величиною очікуваної дохідності, що значною мірою залежить від розмірів дивідендів. Тому класичний метод оцінювання інвестиційної вартості акцій ґрунтується на моделях дисконтування дивідендів.

Моделі дисконтування дивідендів визначають інвестиційну вартість акції як приведену вартість потоку майбутніх надходжень – дивідендів, які будуть виплачені за цією акцією.

Для спеціалістів фондового ринку важливою задачею є визначення вартості простих акцій, оскільки вони не мають гарантованого рівню доходів. Як відомо доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акцій. Майбутні грошові потоки за простими акціями можуть складатися з суми нарахованих дивідендів, якщо акції будуть використовуватися протягом невизначеного періоду часу та з суми нарахованих дивідендів і прогнозної вартості реалізації фондового інструменту, якщо акції будуть використовуватися протягом заздалегідь обумовленого періоду часу.

З точки зору теоретичного підходу, ціна простої акції повинна визначатися дисконтуванням всіх доходів, тобто дивідендів, що за нею виплачуються. Тоді формула визначення курсової вартості приймає вигляд:

(1.1)

Однак потрібно враховувати, що вищенаведена формула є незручною для визначення вартості акції, оскільки важко визначити рівень дивідендів, що уходять у безмежність, бо акція є безстроковим папером.

На практиці існують такі моделі оцінки вартості акцій.

1)Модель з постійними дивідендами.

Регулярні фіксовані дивіденди характерні для привілейованих акцій.

Для визначення інвестиційної вартості привілейованих акцій розглядаються змінні: фіксована норма дивідендів, яку власник сподівається отримувати у кінці кожного періоду (кварталу, року тощо); прийнята ставка дисконту або мінімальна норма прибутку, прийнятна для інвестора.

Отже, коли привілейовані акції є довічними (невідкличними), то їхня інвестиційна вартість пов’язана з приведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості і визначається за формулою:

(1.2)

де P_a – поточна ринкова вартість акцій;

- дивіденд, який буде виплачений у періоді t;

r – норма дохідності акцій подібного класу ризику, (десятковий дріб).

За умови постійних виплат дивідендів поточна ринкова вартість простих акцій визначається аналогічно ситуації з привілейованими акціями за наведеною формулою.

Зазначимо, що ставка дохідності, розрахована за формулою, має також назву

дохідність дивідендів оскільки показує, яку частку складають виплачені дивіденди по відношенню до ринкової ціни акції.

Акція, що перебуває в обігу, має номінальну вартість, ринкову вартість(ціну, курс) та інвестиційну(внутрішню) вартість у вигляді дивідендів.

Якщо ринкова ціна перевищує номінальну на якусь величину, то цю різницю називають «ажіо», а якщо ринкова ціна нижча за номінальну, то вживають поняття «дизажіо». Зрозуміло, що наявність ажіо свідчить про високу оцінку ринком інвестиційної якості емітованих акцій.

Якщо інвестор планує у майбутньому продати акцію, то він може оцінити її

вартість за формулою:

(1.3)

де P – прогнозна вартість реалізації акцій у кінці періоду її використання;

n – кількість років використання акції.

У цій формулі, так само, як і в попередній, складність полягає як з прогнозуванням дивідендів, так і з прогнозуванням ціни майбутнього продажу акції.

2) Модель з постійним темпом приросту дивідендів (модель Гордона)

Прогнозуючи розміри майбутніх дивідендів, іноді роблять припущення, що з плином часу дивіденди зростають з постійним темпом g, тобто:

D_t = D_t-1(1+g)

Внутрішня вартість акції в цьому випадку дорівнює:

(1.4)

д е g – річний темп приросту дивідендів, десятковий дріб; g=const.

D₀ – дивіденди, виплачені компанією протягом року.

Зазначимо, ця формула має сенс лише коли r>g.

Отже, за інших однакових умов внутрішня норма дохідності акції з

постійним темпом приросту дивідендів вища, ніж в акції з постійними дивідендами на величину приросту дивідендів.

3)Модель зі змінним темпом приросту дивідендів, поточна вартість акцій розраховується за формулою:

(1.5)

де D_i – обсяг дивідендів, які інвестор прогнозує отримати в і-му періоді.

У подальшому оцінка поточної ринкової вартості акцій визначається шляхом дисконтування прогнозованої сукупності дивідендів, а формула оцінки вартості

(1.6)

акцій може бути записана наступним чином:

Для визначення вартості акцій також використовується модифікована модель, яка враховує прибуток підприємства та напрямки його використання:

(1.7)

д е I – очікуваний прибуток наступного року;

b – частка прибутку, спрямованого на інвестування;

r – норма дохідності акцій даного типу, десятковий дріб;

k – дохідність вкладень у розвиток фірми, десятковий дріб.

Для аналізу ефективності вкладень інвестора в покупку акцій можуть використовуватися такі види дохідності: ставка дивіденду, поточна ринкова дохідність, поточна дохідність акції для інвестора, сукупна (повна дохідність).

• Ставка дивіденду (Д_д) визначається за формулою:

(1.8)

д е D – очікувані річні дивіденди, грн.

N – номінальна вартість, грн.

Відношення доходу до інвестованих коштів, що виражене у відсотках, називається дохідністю, або ставкою доходу, і характеризує рентабельність капіталу, вкладеного у фінансові активи.

• П оточна ринкова дохідність (Д_р) визначається співвідношенням обсягів річних

(1.9)

дивідендів до поточної ринкової вартості акції:

де Р_а – поточна ринкова вартість акцій, грн.

• П оточна дохідність акцій для інвестора - рендит (Д_п), розраховується як

(1.10)

• співвідношення обсягу річних дивідендів до вартості придбання акції:

Рендит показує, скільки гривень доходу отримано акціонером на кожну інвестовану гривню.

При прийнятті рішення про доцільність придбання акції на основі рівня поточної дохідності, як правило, інвестор прогнозує довгострокові інвестиції у цей фінансовий актив, тому сукупна дохідність у цьому випадку співпадає з поточною дивідендною дохідністю.

• С ередньорічна сукупна (кінцева) дохідність за короткостроковими операціями може бути розрахована за формулою:

(1.11)

де Р₁ – вартість акції на момент продажу;

Т – кількість днів володіння акцією.

У такий спосіб розраховується дохідність усіх пайових фінансових інструментів.

Контрольні питання:

1. Наведіть моделі оцінки вартості акцій.

2. Охарактеризуйте види дохідності акцій.

3.Які фактори впливають на ціну акцій?

4. Назвіть фактори, що визначають інвестиційні якості акцій.