2. Правові норми як вид соціальних норм: поняття, основні ознаки, структура, приклади.

Для регулювання відносин у суспільстві дер-

жава встановлює загальнообов’язкові правила

поведінки, які називають правовими нормами.

Норми права записані в законах, постановах,

указах і охороняються від порушень засобами

державного примусу.

Правові норми — правила поведінки, що встановлюються і охороняються

державою та мають загальнообов’язкову силу (наприклад, обов’язок батьків

утримувати своїх дітей до їх повноліття, заборона проникати до житла особи

без рішення суду).

Норми права розрізняють за характером суспільних відносин, які вони

встановлюють:

• норми, що встановлюють обов’язок (наприклад, обов’язок захищати Ві-

тчизну, її незалежність і територіальну цілісність, сплачувати податки і збори,

обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття);

• норми, що надають права (наприклад, право на життя, свободу та осо-

бисту недоторканність, право на освіту, працю, відпочинок);

• норми, що накладають заборони (наприклад, заборона заподіювати

шкоду природі й культурній спадщині, посягати на права і свободи інших

людей, проникати до житла особи без рішення суду).

Суспільні відносини, врегульовані нормами права, учасники яких наділені

певними правами та обов’язками, називаються правовими відносинами.

Норми права регулюють усі правові відносини людей у суспільстві.

Об’єднання норм права у групи дозволяє упорядкувати їх та швидко віднай-

ти необхідну норму, уникнути можливих суперечностей між ними. Галузь

права — сукупність норм права, які регулюють якісно однорідні суспільні

відносини методом правового регулювання. Основними галузями права є

конституційне, адміністративне, цивільне, господарське, трудове, сімейне,

житлове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін.

Конституційне право визначає суспільно-економічний лад, правовий ста-

тус громадян, форми правління й державного устрою, порядок формування

та компетенцію органів державної влади. Адміністративне право регулює

суспільні відносини у сфері державного управління. Цивільне право регу-

лює майнові та пов’язані з ним особисті немайнові відносини. Господарське

право регулює господарські відносини, у які вступають організації, підпри-

ємці у процесі господарської діяльності. Трудове право регулює трудові

й пов’язані з ними інші суспільні відносини. Сімейне право регулює осо-

бисті немайнові та майнові права людей, які виникають у сфері шлюбу

й сім’ї. Житлове право регулює житлові відносини з метою забезпечення

права громадян на житло, належного використання і збереження житлового

фонду. Кримінально-процесуальне право регулює порядок провадження

кримінальних справ. Цивільно-процесуальне право регулює порядок про-

вадження цивільних справ.

План відповіді

1. Поняття «правові норми».

2. Галузі права.

12

Висновок. Правові норми — правила поведінки, що встановлюються і охо-

роняються державою та мають загальнообов’язкову силу. Сукупність норм

права, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини методом право-

вого регулювання, називається галуззю права. Основними галузями права є

конституційне, адміністративне, цивільне, господарське, трудове, сімейне,

житлове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін.

Ключові поняття і терміни: правові норми, правові відносини, галузь

права.

3.Галузі та інститути права: поняття, приклади.

(відповідь у 2 питанні)

4. Правовідносини: поняття, основні ознаки, види, склад.

5.Юридичні факти: поняття, види (дії та події), приклади.

6. Закони і підзаконні акти: основні ознаки, види, приклади.

Закон — це нормативно-правовий акт, при-

йнятий законодавчим органом державної влади

(парламентом) або референдумом, що регла-

ментує найважливіші сфери суспільних відносин

і має вищу юридичну силу. Ознаки закону: при-

ймається народом або вищим представницьким

органом (парламентом), приймається в особли-

вому порядку, має вищу юридичну силу, регулює найбільш важливі суспільні

відносини. Оприлюднення закону здійснює глава держави. Способом офі-

ційного оприлюднення законів є їх публікація у «Відомостях Верховної Ради

України», «Офіційному віснику України» та газетах «Голос України» і «Укра-

їнський кур’єр».

Види законів за місцем у системі законодавства:

1. Конституції — основні закони, які регламентують основи суспільного,

політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

Конституції бувають двох видів:

• кодифіковані — становлять єдиний писаний основний закон (Консти-

туція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.). Їх ще називають

моноконституційними актами;

• некодифіковані — складаються з групи законів (Велика Британія, Шве-

ція, Канада), предметом регулювання яких є особливий тип суспільних відно-

син, віднесений до конституційного права — основи суспільного і державного

ладу, права і свободи громадян та ін. Наприклад, у Канаді — це конституційні

акти 1867–1987 pp.

2. Конституційні закони:

• закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких

прямо передбачена чинною конституцією. Як правило, ці закони конкрети-

зують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію

(виборча система, організація і проведення референдуму, організація і ді-

яльність парламенту, президента, конституційного суду та ін.);

• закони, що вносять зміни, доповнення до чинної конституції (див., на-

приклад, розділ XIII Конституції України).

Закон, що вносить зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвален-

ня якого передбачене чинною конституцією, і тим, що він після затвердження

(ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною

конституції.

3. Звичайні закони — регламентують певні й обмежені сфери суспільного

життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю і рухлива група за-

конів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони вельми

різноманітні за змістом.

Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:

а) загальні закони — закони, що регламентують певну сферу суспільних

відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути:

План відповіді

1. Поняття «закон», основні

ознаки та види, приклади.

2. Поняття «підзаконний акт»,

ознаки та види, приклади.

21

— кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс

та ін.);

— поточні (наприклад, Закон про вибори);

б) спеціальні закони — закони, що регламентують обмежену (спеціальну)

сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (наприклад,

закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).

4. Забезпечуючі (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими

вводяться у дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їх

призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвер-

дженні, підтриманні системи норм, що містяться в інших окремих законах

і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і потребують

негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми.

Види законів за строком дії:

• постійні — закони, що діють без обмеження строку;

• тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закон

«Про бюджет на 2009 рік»);

• надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалюються у певних,

передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану

(наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної еко-

логічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що

вони припиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану припиняє

дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості:

• ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референ-

думу;

• ухвалені законодавчим органом держави.

Види законів за межами дії:

• закони України;

• закони Автономної Республіки Крим.

Види законів за структурною формою:

• кодифіковані;

• некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є

актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

Види законів за галузевою ознакою:

• конституційно-правові;

• цивільно-правові;

• адміністративно-правові тощо.

Існують також міжгалузеві (комплексні) закони — про охорону здоров'я,

освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:

• закони в галузі регулювання економіки;

• закони в галузі регулювання політики;

• закони в галузі регулювання соціальної сфери;

• закони в галузі регулювання військової сфери та ін.

22

Приклади: Конституція, «Закон про освіту», «Закон про захист прав спо-

живачів», Цивільний Кодекс, Кодекс законів про працю», «Кримінальний ко-

декс».

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного

органу держави, що приймається відповідно до закону, на його основі та

для його виконання.

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, мають низку специ-

фічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади

у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних

відносин головне й визначальне місце посідає закон, підзаконні акти теж

мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи до-

поміжну і деталізуючу роль. Відповідно до Конституції України, повноваження

щодо прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Пре-

зидентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та

іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). В обмеженому

обсязі та у випадках, передбачених Конституцією і законами України, право

підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів

Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміні-

страцій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи

(статті 143, 144).

Виділяють такі види підзаконних актів:

1. Укази й розпорядження Президента України. Вони мають підзаконний

характер, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються

у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та кон-

ституційними законами, і при цьому не повинні суперечити Конституції Укра-

їни та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-

міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки

тоді набувають юридичної сили. Президент, будучи главою держави, видає

акти, які займають наступне після законів місце.

2. Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо

важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших

поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України

обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони

можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а та-

кож указів Президента України. Акти Уряду України підписуються Головою

Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із

дня їх прийняття.

3. Накази, інструкції, положення міністерств, відомств, державних комі-

тетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст

яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам

Президента й Уряду України.

4. Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються

у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, се-

лищ тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського

порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-

територіальної одиниці.__ 5. Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників дер-

жавних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), що прийня-

ті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність.

Приклади: Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпо-

рядження Президента України «Про призначення Л. Каденюка помічником

Президента України з питань авіації та космонавтики», Постанова Кабінету

Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопро-

дуктами», Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення заробітної

плати працівників культури та архівів», Розпорядження Кабінету Міністрів

України «Про затвердження Концепції державної політики у сфері поста-

чання газу та нафти в Україну», «Про заходи щодо завершення будівництва

недобудованих житлових будинків», акти Міністерства фінансів України, Дер-

жавної податкової адміністрації тощо.

Висновок. Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий законо-

давчим органом державної влади (парламентом) або референдумом, що

регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну

силу. Ознаки закону: приймається народом або вищим представницьким

органом (парламентом) в особливому порядку, має вищу юридичну силу, ре-

гулює найбільш важливі суспільні відносини. Оприлюднення закону здійснює

глава держави, способом офіційного оприлюднення законів є їх публікація.

Види законів: Конституція, конституційні закони, звичайні закони, забезпе-

чуючі закони. За суб’єктами законотворчості розрізняють: закони, ухвалені

в результаті референдуму; закони, ухвалені законодавчим органом дер-

жави. За межами дії: закони України; закони Автономної Республіки Крим.

За структурною ознакою: кодифіковані та некодифіковані. За галузевою

ознакою: конституційно-правові; цивільно-правові; адміністративно-правові,

а також міжгалузеві (комплексні). Розрізняють також види законів за сфе-

рами суспільного життя.

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного

органу держави, що приймається відповідно до закону, на його основі та для

його виконання. Виділяють такі види підзаконних актів: укази й розпоряджен-

ня Президента України; постанови і розпорядження Уряду України; накази,

інструкції, положення міністерств, відомств, державних комітетів; рішення

і постанови органів місцевого самоврядування; локальні нормативно-правові

акти.

Ключові слова і поняття: закон, підзаконний акт.__