2. Організація змісту освіти. Її принципи та підходи (лінійний, концентричний).

Для передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого необхідно створити інформаційно-технологічну систему, здатну:

• відібрати з наявного соціального досвіду головне, кількісно й якісно здатне до засвоєння;

• створити низку документів, здадтних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

• технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать загальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

• гуманизації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

• науковості, що проявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

• історизму, що означає відтворення вшкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

• системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

• послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, дн кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного;

• зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

• відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні складності;

• доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо.

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. В процесі вибору структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний.

При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдовує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

Концентрична структура передбачає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань, а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, яка являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література. відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

• створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

• технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.