2.3. Оцінка та аналіз показників міграцій в Україні

Даний пункт можна розглядати із двох сторін: зовнішня і внутрішня міграція. Ці два види міграції формують загальну оцінку показників переміщення населення в Україні і за її межами.

Спочатку розглянемо зовнішню міграцію:

Дані офіційної статистики свідчать про те що за кордоном українців щороку працює від 1 до 3 млн осіб, за іншими даними від 2 до 7 млн осіб. Найбільше українців-мігрантів працює в Росії (від 100 тис. осіб до 1 млн). За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,у Польщі кожного року працює майже 300 тис. осіб, Чехії — 200 тис., Португалії — 150 тис., Іспанії і Італії — по 100 тис., Греції — 50 тис., менше — у Туреччині, Ізраїлі, країнах Північної Європи, Прибалтики, Близького Сходу.

Звичайно ж перебування Українців в тій чи іншій країні не є статичним. Демографи визначають сальдо міграцій щорічно, і ми пропонуємо розглянути зовнішню міграцію по країнах світу у динаміці.

Рис. 2.2. Структура зовнішньої міграції по країнах світу

Із західного регіону України (Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області) за даними 2005 р. 35% трудових мігрантів їдуть в Італію, 20% — в Росію, 19% — в Іспанію; з центрального регіону (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Київська, Чернігівська, Житомирська, Полтавська, Сумська області ) 45% — в Росію, 27% — в Італію; з південно-східного регіону (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська, Автономна Республіка Крим) 53% — в Росію, 11% — в Італію. У західному регіоні деклароване бажання до праці за кордоном висловили 37% респондентів, 22% — у центральному регіоні і 24% — у південно-східному.

Показники динаміки офіційної міграції свідчать що після кризи приріст 2009 року за рахунок міграції почав збільшуватись, але якщо врахувати нелегальну міграцію, то ситуація гірша.

2.2. Структура зовнішньої міграції по країнах світу

Слід розуміти, що закордонна міграція має як позитивні так і негативні наслідки:

Позитивні:

• надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;

• сприяння інтеграції України до світового ринку праці;

• надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;

• спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.

• послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Негативні:

• дає прихований вклад у зменшення населення України;

• збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;

• втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;

• втрата кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;

• вкладання державою коштів у підготовку фахівців для потреб власної економіки (затрати на навчання на всіх освітніх рівнях), які, в результаті, створюють додану вартість за межами країни;

• трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан;

• втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;

• лише 3,6% заробітчан організовують власну справу;

• відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні внаслідок неспокою;

• дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців;

• виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв’язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;

• зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.

• погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин: виникає нестача батьківської уваги, деформуються родинні цінності, виховується легковажне ставлення до

життя. Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон;

• проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.

У наступній частині пункту проаналізуємо внутрішню міграцію:

З січня по травень 2013 року в нашій країні відбулося 183 635 внутрішніх міграцій осіб між областями, а також 23 036 іноземців іммігрували до України, а 5 637 громадян нашої країни емігрували за кордон, міграційне сальдо (різниця між іммігрантами та емігрантами) становило 17 399 осіб. Відносні показники зовнішніх міграцій – з розрахунку на 10 000 населення частка емігрантів становить 3 особи, іммігрантів – 12.3 осіб, а міграційне сальдо відповідно 9.2 осіб.

Внутрішні міграції в нашій країні на багато більш поширені ніж зовнішні та становлять 97.5 на 10 000 осіб, тобто майже 1% громадян змінили постійне місце проживання у січні-травні. Наступні блоки тематичних карт виражають абсолютні та відносні показники (з розрахунку на 10 тис. осіб) зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів, які мали місце серед областей нашої країни за перших п'ять місяців поточного року.

Лідери за кількістю переселених до області стали Дніпропетровська – 12 567 та Київська – 12 087 осіб, а відносні показники з розрахунку на 10тис. населення виражають лідерство Київської – 169.6, та Житомирської – 123.4 та Вінницької – 125.7. Найменший потік населення за абсолютним значенням до області зафіксований у м.Севастополь – 1610, Закарпатській – 2187 та Чернівецькій – 3461, а за відносними в Закарпатській та Донецькій – 42.1 та 75.7 осіб на 10 000 населення відповідно. До числа областей, з яких найбільше виїхало населення належать Донецька – 14 706, Дніпропетровська – 12 771 та Харківська – 11 315 осіб, а з розрахунку на 10 000 населення Кіровоградська – 128.4, Вінницька – 127.7 та Хмельницька – 123.5 осіб.

За абсолютними показниками внутрішнього міграційного сальдо лідером виявилася Київська область – 3421, приросту, а найбільше негативне сальдо(скорочення) зафіксовано у Донецькій та Луганських областях по 1 022 та 1 270 осіб. З розрахунку на 10 тис. осіб найбільше міграційний приріст належить Київській області, в якій зафіксовані результати, що суттєво відрізняються від інших областей, по 48 та 42.3 осіб відповідно.

Виходячи з показників та особливостей внутрішніх міграцій, можна зробити висновок про те, що найбільше у громадян України попитом користуються Київська область, а найменше Донецька та Луганська область.

Найбільша кількість іноземців прибула до України та емігрувала з Харківської області 4908 та 559, а також м.Київ 3071 та 988 осіб відповідно. Найменше абсолютне число емігрантів у зафіксовано у Рівненській – 35 та Хмельницькій – 54 областях, а іммігрантів у Тернопільській – 84 та Закарпатській – 93. Відносні показники з розрахунку на 10 тис.осіб свідчать, лідерами серед емігрантів є м.Київ та Харківська область з показниками 8.4 та 5, а найменше виїжджають за кордон мешканці Рівненської та Хмельницької областей, по 0.7 та 1.0.

Найбільша частка іноземців оселилася у Харківській області – 43.3 та м.Севастополь – 27.2, а найменша у Тернопільській та Закарпатській областях з показниками 1.9 та 1.8 на 10 тис. населення відповідно. Абсолютний приріст від зовнішніх міграцій найвищий у тій же Харківській області - 4349 та м.Київ – 2083, а відносний у Харківській області – 38.3, АР Крим – 23.1 та м.Севастополь – 22.3 осіб на 10 тис. Єдиною областю в Україні, де зафіксовано негативне сальдо, тобто переважає число емігрантів над іммігрантами є Закарпатська, з абсолютними показниками -188 осіб, а відносними 2.3 на 10 тис. населення.

Дані внутрішньої міграції зображені на таблиці 2.1.

Таблиця 2.1