1.Компонента tChart та приклад.

Приклад . Побудова графіка за допомогою компоненту Chart

Компонент Chart знаходиться на сторінці TeeChartSTD. Помістіть його

на форму. Запустіть редактор діаграм і створіть одну криву типу Fast Line. На

вкладці Chart перейдіть до вкладки 3D і зніміть прапорець з пункту 3

Dimension для того, щоб прибрати тривимірне відображення графіка.

Перейдіть до вкладки Legend і зніміть прапорець з пункту Visible. Перейдіть

до вкладки Titles і в текстовому полі наберіть наступне: «парабола»

Перейдіть до вкладки Series редактора діаграм і на вкладці Format

клацніть по кнопці Border. З'явиться вікно, в якому можна набудувати колір

лінії. Після того, як колір вибраний, натисніть кнопку OK для закриття вікна.

Щоб закрити вікно редактора діаграм натисніть в нім кнопку Close. Всі

зміни, вироблювані у вікні редактора діаграм, відображаються відразу ж на

ескізі графіка.

Вид додатку на етапі розробки представлений на наступному малюнку:Для задання процедури, завдяки якій будуватиметься графік, зробіть

подвійне клацання на формі. Тобто, графік промальовуватиметься при

створенні форми, а відповідна процедура називається TForm1.FormCreate.

Текст файлу Unit1.pas

unit Unit1;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, Forms,

Dialogs, StdCtrls, ExtCtrls, TeeProcs, TeEngine, Chart, Series;

type

TForm1 = class(TForm)

Chart1: TChart;

Button1: TButton;

Series1: TLineSeries;

procedure Button1Click(Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form1: TForm1;

n,i : integer;

al,bl,h : real;

xe,ye : array[1..100] of real;

implementation

{$R *.dfm}

function f(x : real) : real;

begin

f := x*x-4;

end;

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

begin

Chart1.Series[0].Clear;

n := 100; al := -20;

bl := 30;

h := (bl-al)/n;

xe[1] := al;

for i:=1 to n do

begin

ye[i] := f(xe[i]);

xe[i+1] := xe[i] + h;

end;

for i:=1 to n do

begin

Chart1.Series[0].AddXY(xe[i],ye[i],' ',clRed);

end;

end;

end.

2.Вказівники

Вказівники – це змінні, які містять не значення, а адресу деякого значення. Вказівник можна

описати і проініціалізувати.

Опис:<імя типу>*<імя вказівника>;

Ініціалізація:<імя вказівника>=&<імя вже описаної змінної>; Наприклад: int i=5; //описано i

проініціалізовано// цілочисельну змінну і int*p; // описано p-вказівник на int

P=&і; // р проініціалізовано адресою і

Тоді і = і+7; є еквівалентно *p=*p+7;

Тут операція & повертає адресу змінної-операнда і.

Вказівники не потрібно ініціалізувати в момент їхнього опису, проте перед їхнім

використанням ініціалізація є необхідною.

У мої С++ є 3 типи вказівників:

_ вказівник на змінну(обєкт);

_вказівник на функцію;

_вказівник на void.

У С++ вказівник не є самостійним типом.

Він пов'язаний з іншим конкретним типом даних, у нашому прикладі – 3int,

Вказівник на функцію містить адрес комірки памяті, у якій знаходиться перший виконуваний

оператор функції – адресу точки входу у функцію.

Наприклад опис: int(*tp)(float,float); задає вказівник з іменем fp на функцію, яка повертає

значення типу int і яка має два параметри типу float.

У вказівнику на void можна у різні моменти роботи програми зберігати адреси змінних різних

типів.

Приклад вказівника на функцію

void f(int a)// опис. Функцію

{<тіло функції>;}

Void(*fp)(int)

fp=&f; // ініціалізуємо вказівник

fp(10);// аналог попереднього виклику

При груповому описі змінних, * ставимо перед кожною змінною, наприклад:Int*a,b,*c; Тут описано два вказівники.