1. Зразок рисунку

Рис. 2.11. Динаміка показників природного руху населення Одеської області за 1990-2005 рр.

2. Зразок таблиці

Таблиця 2.3

Динаміка кількості народжених в Одеській області у 2004-2011 роках з урахуванням окремих факторів

Рік	Чисельність народжених	Щорічна абсолютна зміна
		у цілому	за рахунок зміни плідності жінок дітородного віку	за рахунок зміни чисельності дітородного контингенту
2004	21273	-1218	-1148	-70
2005	19969	-1304	-1242	-62
2006	20042	73	34	39
2007	20423	381	401	-20
2008	21227	804	1079	-275
2009	22326	1099	1164	-65
2010	23343	1017	1063	-46
2011	23915	572	694	-122
У цілому	х	-9251	-8047	-1204

Джерело: за даними Головного управління статистики в Одеській області

При переносі частини таблиці на іншу сторінку, над її продовженнями справа вказують:

"Продовження таблиці (номер)".

Номер формули пишуть біля правого поля аркуша, на рівні відповідної формули, в круглих дужках, наприклад

3. Зразок формули

Індекс загальної народжуваності розраховується за формуло:

(1.3)

де N – загальне число народень;

W_X – число жінок у віці х;

f_x – повікові коефіцієнти шлюбної народжуваності, взяті за стандарт

При посиланні на ілюстративні матеріали в тексті вказують їх номер та вид ілюстрації (наприклад: рис. 2.11.; табл. 2.3; формула (1.3)).

В таблицях вміщується, як правило, цифровий матеріал. По можливості слід уникати оформлення переліків у вигляді таблиць, якщо цьому немає певних підстав. Всі таблиці в роботі повинні бути уніфіковані, за формою, а цифрова інформація в них — достовірна.

Розміщують таблиці так, щоб їх можна було читати без повороту переплетеної роботи, або з її поворотом за годинниковою стрілкою.

Кожну таблицю треба супроводжувати коротким аналізом, коментарем. Термінологія та визначення показників повинні бути єдиними і відповідати стандартам, а за їх відсутності — загальноприйнятим правилам у науковій літературі.

Всі ілюстративні матеріали розміщують одразу ж після посилання на них. Якщо від посилання до кінця сторінки замало місця, щоб розмістити рисунок, або невелику таблицю без її розриву, припускається продовжувати на цьому місці текст, а ілюстративні матеріали розміщувати з самого початку наступної сторінки.

За наявності таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу. Роботу не слід перенасичувати ілюстрованим матеріалом.

У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку,

Приклад:

1. ________________________________;

2. ________________________________;

3. ________________________________;

________________________________.Правила посилання на використані джерела та їх цитування При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися бажано на останні видання публікацій. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у праці Г.Л. Махоріна [1, с. 27] визначено ...».

Цитування варто звести до мінімуму і вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне. Цитуючи, потрібно дотримуватися кількох формальних правил:

• цитата повинна бути дослівною;

• цитата не повинна бути надто довгою;

• цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися посиланням на джерело;

• вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначається три крапкою;

• пояснення, які розривають текст цитати подаються у квадратних дужках;

• цитати, які є незавершеним реченням, граматично узгоджуються з авторським текстом.

При використанні абревіатури, умовних географічних скорочень, вказують їх відразу ж після повного найменування вжитого складного терміну. Наприклад, «конкретні соціологічні дослідження» (КСД), «засоби масової інформації» (ЗМІ). Після цього можна вільно оперувати абревіатурою без розшифрування.

Додатки оформляються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої друкується слово і велика літера, що позначає додаток, наприклад: «Додаток А, Додаток Б»

Матеріал, що доповнює положення тексту роботи, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ і тощо.

Кожний додаток починають з нової сторінки і в його правому верхньому куті пишуть "Додаток". Він повинен мати тематичний заголовок. Нумеруються додатки великими літерами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, ї, И, О, Ч, Ь ("Додаток А", "Додаток Б" тощо). У тексті роботи на додатки посилаються за їх літеральною нумерацією (наприклад: додаток А).

Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У разі повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами.

Якщо у тексті роботи є один додаток, то він позначається «Додаток А».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.