Шкільний вертеп

Школярик: Я малий пахолок, Родився в вівторок, – В середу підріс. На грушу поліз. У четвер, як міг, Мамуні поміг, – У п’ятницю рано Книжку мені дано. А в субботу без клопоту Теплу убрав капоту І пішов пішком поволи До рідної школи. Чортик: Пощо, нащо тої школи? Школа нас у очі коле! Пощо вчаться різні ікси, Як прекрасні є комікси?! Пощо вчаться мову знати? Чи не краще, пане брате, – Піф-паф, піф-паф, – З пістолетів постріляти?! Школярка: Я школярка, Я писарка. Пишу букви, закарлючки. Часом аж зомліють ручки. Школа рідна Нам потрібна, Щоб землиця наша бідна Мала з нас колись хосен, Як ми в люди підростем. Баба Яга: Га-га-га! Я є баба, я – Яга! Як мітлою замету, Школу із землі змету! Козак: Я козак Байбарак! Хто тут розкудакавсь так? Як добуду лиш шаблюку – Вражій бабі завдам муку! Того чорта теж прогоню, Школяриків обороню!

Циган: Циган я є чорний, На все проворний. Може, з тої сварки Я їстиму шкварки! Дайте-но таляра. А я – чара-мара, Вчиню ворожбу, Шендер-мендер, тром-та-дра, Щоб і чортик ситий був І ціла коза. Коза: Ме-е-е-е! Хтось кликав мене? Я коза періста, ані з села, ані з міста. Ані чорна, ані біла, Ані змерзла, ані впріла. Школу хочу і не хочу, – А вас всіх тут потолочу! Ме-е-е-е! Колядники: Мир у хату вам приносим, Закінчити сварку просим! Бо ми добру вістку маєм, Що десь над карпатським плаєм Народилася Надія, Що новий гряде Месія, Щоб кайдани тьми розбити, А нас купно звеселити