2.Кора головного мозку, локалізація функцій у корі.

Ядро зорового аналізатора розташовується в потиличній частці кори, по краях і в глибині шпорной борозни. У цю зону надходять імпульси від рецепторних клітин сітківки ока. Тут здійснюється вищий аналіз зорових імпульсів. Ядро слухового аналізатора розташовується в скроневій області, в корі верхньої скроневої звивини. У неї приходять імпульси від рецепторів равлики внутрішнього вуха, і тут відбувається аналіз звукових імпульсів, в тому числі і усного мовлення. Ядра смакового і нюхового аналізаторів розташовуються в основному в старій корі гіпокампу та давньої корі нюхового горбка, а також у новій корі лобової частки. Ядро рухового аналізатора розташоване в корі передньої центральної звивини, допереду від центральної борозни. Порушення нервових клітин цієї зони забезпечує довільні рухи людини. У корі півкуль великого мозку людини виділяють також ядра, які виконують функції центрів мови — усній, письмовій. Руховий центр усній і письмовій мові знаходиться в корі лобової частки, поруч з ділянками рухової кори. Ядра слухових і зорових образів мови (розуміння слів чужої мови, словесного позначення предметів і дій та ін) розташовані поруч з ядрами аналізаторів слуху та зору.

Слід особливо відзначити, що мовні центри у правшів розташовані в лівій півкулі великого мозку, а у лівшів — у правій півкулі. Ці центри мови називають також асоціативними зонами, оскільки в них відбувається вищий аналіз надійшла в мозок інформації у вигляді слів — усних або письмових. Саме в корі півкуль великого мозку ці словесні позначення зіставляються, асоціюються із зоровими і звуковими картинами навколишнього середовища. При пошкодженні таких асоціативних зон сприйняття світла або звуку зберігається, проте впізнавання світлових образів або звукових асоціацій порушується. Людина може бачити букви і не розуміти, що вони позначають, чути мову і не сприймати значення слів. Кора півкуль великого мозку, функціонуючи як єдине ціле, здійснює процеси обробки чутливої інформації, формує рухові команди, є матеріальною основою вищої нервової діяльності людини. Остання забезпечує індивідуальне пристосування людини до мінливих умов внутрішнього і зовнішнього середовища.

Функції кори головного мозку 1. Це вищий відділ ЦНС 2. Забезпечує довільні рухи, дає початок пірамідному шляху 3. Кора є органом свідомого сприймання чутливих подразнень 4. Кора є анатомічною базою умовно-рефлекторної діяльності. 5. Кора є органом аналізу і синтезу всіх подразнень з зовнішнього світу і з внутрішніх органів. 6. Кора є носієм індивідуального досвіду. 7. Кора відповідає за психічну діяльність і мову. 8. Кора забезпечує регулюючий вплив на нижчележачі відділи нервової системи.

3. Розлади вищих коркових функцій- гнозис, праксис, пам'ять , мислення.

Гнозис (грец. gnosis - знання) - складний комплекс аналітико-синтетичних процесів, спрямованих на розпізнавання об'єкта як цілого і окремих його характеристик. Порушення Гнозис називаються агнозіями. Відповідно до видів органів чуття людини розрізняють зорові, слухові, тактильні (соматосенсорні), нюхові, смакові агнозии. Самостійну область складають мовні агнозії. Зорові агнозії виникають при ураженні потиличної долі мозку; така поразка призводить до вираженої "корковою сліпоти", при якій зір як таке залишається збереженим, але повністю втрачається зорова орієнтування .Вся навколишнє оточення здається хворому чужою і незрозумілою, у зв'язку з чим він стає абсолютно безпорадним. Наприклад, хворий може описати словами, як виглядала його сорочка, але не може її впізнати, взагалі не розуміє, що це таке. При ураженні потиличної долі правої півкулі хворий не дізнається осіб родичів, знайомих, відомих письменників .

Праксис (грец. pragma - дія) - складний комплекс аналітико-синтетичних процесів, спрямованих на організацію цілісного рухового акту. Праксис - це автоматизоване виконання завчених рухів. ( порушення тімяної частини) Розлади праксису називаються апраксія. Апраксії - своєрідні порушення рухів, при яких не спостерігається паралічів. Розрізняють три основних типи апраксії: моторну, або еферентної, зорово-просторову і кінестетічеcкую.. Порушення мовного праксису розглядаються окремо. При моторного (еферентної) апраксія хворий втрачає здатність здійснювати звичні, що стали автоматизованими дії. До таких дій належать причісування, застібання гудзиків, зав'язування шнурків, їжа за допомогою ложки, чищення зубів і безліч інших..

Розлади пам'яті:.Відповідно є слухо-мовна, зорово-мовна пам'ять. Смакова і нюхова пам'ять набуває значення при навчанні сліпоглухонімих. Залежно від ураження кіркових зон того чи іншого аналізатора можуть вибірково страждати певні форми специфічної пам'яті. Зниження пам'яті (Гіпомнезія) може спостерігатися як при порушенні запам'ятовування, так і згадування. Повна втрата пам'яті називається амнезією. Розрізняють амнезію фіксації - різке порушення здатності запам'ятовування, антероградную амнезію - втрату спогадів про події, що мали місце у хворого після втрати свідомості або черепно-мозкової травми; ретроградну амнезію - випадання спогадів про події та переживаннях, що мали місце до травми або захворювання; амнестичну афазію - випадання з пам'яті назв предметів при схоронності уявлень про їх призначення.

Мислення - це соціально обумовлений процес пошуків і відкриття істотно нового, процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу. Мислення можна також визначити як сукупність внутрішніх операцій, предвосхищающих або повністю замінюють реальні дії з об'єктами. Розрізняють декілька видів мислення: наочно-дієве (практичний аналіз і синтез), наочно-образне (оперування наочними образами), абстрактне (у формі абстрактних понять).