24. Поняття соціальної стратифікації.

Засновниками сучасної теорії соц.. стратифікації вважають Вебера, рос. соціолога П. Сорокіна.

На їх думку соц. стратифікація забезпечує виокремлення соц. верств за певними важливими для конкретного сусп.. ознаками: характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою, престижем.

Соц. стратифікаційний підхід є одночасно метод і теорією розгляду соц.. структури суспільства. Він оповідує такі основні принципи як обов’язковість дослідження всіх верств суспільства, застосування при їх порівнянні єдинного критерію.

Достатність критеріїв для повного і глибокого аналізу кожної з досліджувальних верств.

Соц. стратифікація– поділ суспільства на вертикально розшаровані соц.. групи і верстви( страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.Соц. стратифікація означає як сам процес,що безперервно триває в суспільстві, так і його результат.

Вона засвідчує не просто різне становище в суспільстві індивідів,родин,країн, а саме їх нерівномірність.

Стратифікація є не лише методом виявлення верств конкретного суспільства, а й портретом цього суспільства.

Типами соц.. стратифікації можна назвати:1. касти, 2.стани, 3. класи(вищий клас, середній і нижчий клас)

25. Поняття соціології права.

Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів.

Предмет соціології права охоплює всі суспільні явища, які містять правовий елемент, соціальні чинники, які взаємодіють з правовими явищами, а також механізми та закономірності такої взаємодії.

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.Види:

1.За рівенем (масштабом) дослідження: макро-, мезо-, мікротеорії.

2. За особливостями дослідження: теоретична та емпірична.

3. За цілями й завданнями: фундаментальна і прикладна.

4. За суб'єктами виконання правових ролей:

а) законодавча соціологія,

б) судова, яка вивчає безпосередньо судове рішення і процес його прийняття.

1. Теоретико-пізнавальна функція - обґрунтуванні причинно-наслідкових зв'язків взаємодії права та соціуму, у критичному оцінюванні чинних норм права, у з'ясуванні особливостей права, які заважають його визнанню в осмисленні різноманітних практичних ситуацій, повсякденній реалізації права.

2. Практична функція - прогнозування правової ситуації в країні, вивчення громадської думки щодо певного правового акта, рівня правової культури громадян та засобів її підвищення. Містить елементи прогнозування, критики, оцінки, опису.

26. Поняття суспільства.

Об'єктом соціології є суспільство як цілісна соціальна реальність. Однак, поняття "суспільство" не має однозначного визначення серед соціологів

Одні вчені його трактують як велику групу людей, що сформували спільну культуру, другі — як складну соціальну систему життєдіяльності людей, треті - як соціально-політичне об'єднання, що асоціюється з певною територією.

Сьогодні поняття "суспільство" має такий же понятійний зміст, що і в соціальній науці XIX ст. Зокрема, можна зустріти наступні визначення даного поняття.

Найчастіше суспільство визначається в соціології як системно організована сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання, що породжується цілеспрямованою діяльністю великих груп людей. У такому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природних явищ.

Неоднозначність трактування поняття "суспільство" призвела до розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства: натуралістичних, ідеалістичних, методологічного індивідуалізму.

Для натуралістичних концепцій характерним є розгляд суспільства, як продовження закономірностей природи, Космосу. Суспільно-історичні зміни і відмінні риси того чи іншого суспільства пояснюються географічним середовищем, природно-кліматичними характеристиками, специфікою людини як природної істоти, її генетичними, расовими, статевими особливостями.

Ідеалістичні концепції спрямовані на аналіз проявів людського життя. їх зміст полягає у тому, що сутність зв'язків, котрі об'єднують людей в єдине ціле, знаходять в релігійних віруваннях, в міфах, в ідеях. Тобто єдиним основним фактором соціального життя виявляються суто духовні мотиви.

Третій підхід щодо пояснення суспільного життя не заперечує ні наявність певних природних передумов людського існування, ні роль духовно-ідеологічних факторів, але основну увагу приділяє аналізу міжлюдських зв'язків, котрі мають, згідно цьому підходові, визначальний характер в системі соціальних закономірностей.