5. Типи конфліктів та причини їх виникнення.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.

Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:

• впутрішньоособистісні, які вини­кають на рівні однієї особистості;

• міжособистісні, які виникають між двома особистостями (наприклад між двома хворими);

• внутрішньогрупові, які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;

• міжгрупові, які виникають між со­ціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).

Конфлікти, які розгортаються в організаціях, характеризу­ються об'єктивно-суб'єктивною природою виникнення: з одного боку, вони зумовлюються зовнішніми, об'єктивними факторами (соціально-політичною та економічною ситуацією в суспільстві, станом розвитку та матеріально-технічного забезпечення галузі, особливостями функціонування конкретної організації тощо), а з іншого - внутрішніми, суб'єктивними факторами (психо­логічними характеристиками учасників конфлікту, їхніми потребами, інтересами, мірою значущості для них конфліктної ситуації, особливостями характеру тощо).

За причинами виникнення конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:

• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);

• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;

• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

6. Рівні конфлікту.

Вважають , що складні міжособистісні ситуації, які виникають між медичним працівником та пацієнтом, в першу чергу обумовлені труд­нощами у спілкуванні. Якщо ці труднощі несуть в собі інтенсивний заряд від’ємних емоцій для одного, або усіх учасників, задіяних у спілкуванні, такі труднощі можна назвати конфліктом. Конфлікт являється невід’ємною частиною міжлюдського спілкування. В певному розумінні його можна вважати нормальним явищем у нашому житті.

Даніель Дена /1994/ конфліктом вважає такі відносини між дво­ма взаємозалежними людьми, при яких один з них, або обоє почувають гнів стосовно іншого і вважають, що саме інший винен. Він виділяє три рівні конфлікту: сутички, зіткнення та кризи.

Під сутичкою розуміють незначні конфлікти, які вирішуються, або зникають самі по собі і не впливають на здатність відносин вдовольняти потреби учасників. Прикладом може служити ситуація, коли ваш пацієнт після отриманого зауваження знову запізнився на проце­дуру. Це викликає у вас дратування, однак нагадування приводить все у відповідний порядок.

Зіткнення. Якщо ним зневажати, знижує здатність відносин задовольняти потреби учасників. Ознакою конфлікту цього рівня автор вважає: довготривале повторення тих самих аргументів з одного й того ж приводу; розширення кола причин, спричиняючих сварки; змен­шується бажання співпрацювати з іншим; зменшується віра в добре відношення до нас іншого; роздратування в адресу іншого протягом декількох годин, днів; поява сумніву у вірності свого уявлення про ці відносини. Як зіткнення, можна оцінити ситуацію, в якій вам приходиться неодноразово виправляти помилки вашого напарника по зміні, який на ваші зауваження не реагує і сприймає їх постійно як чіпляння.

Криза - такий рівень конфлікту, який загрожує подальшому продовженню відносин. До критеріїв кризи відносяться: рішення остаточ­но перервати відносини; побоювання, що інший розірве відносини в односторонньому порядку; відчуття, що відносини носять нездоровий характер, та побоювання емоційного зриву, якщо вони будуть продовжуватися; небезпека фізичного насилля.