Проектування і організація території виноградника

Промислові виноградники створюють на нових площах, а також перезакладають насадження шляхом реконструкції за технічними робочими проектами (ТРП), які складаються в ліцензованих проектних організаціях України. Завдання на проектування, або техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) складає замовник, з участю проектної організаці. Авторський нагляд за дотриманням проектних параметрів здійснює проектна організація.

На сьогодні розроблена класична схема організації територій. Основна структурна одиниця цієї схеми – квартал. Найбільш вигідна форма кварталу – прямокутник зі сторонами 500х1000 м. Кожний квартал розбивають на клітини площею 5 га, з довжиною ряду в клітині – 100 м, які розділяють міжклітинні дороги.

Рис. 1. Схема організації території виноградника на рівнині.

Ряди винограду розміщують у напрямку довшої сторони кварталу. Напрям рядів залежить від топографічних умов. На схилах – впоперек схилу; на рівнині – з півночі на південь. Розміри і форма кварталу залежать від особливостей рельєфу, крутизни схилів, наявності водних об’єктів тощо.

Захисні насадження. Довкола кварталу влаштовують вітрозахисні смуги. Схема садіння і підбір лісових видів залежать від природних умов. На виноградниках виправдані ажурні конструкції захисних насаджень. Ширина захисних смуг залежить від сили вітру: при сильних вітрах до 9 м, середньої сили – 4-6 м.

Зовнішні лісосмуги насаджують по периметру виноградника такими лісовими видами як дуб, сосна, модрина. Основні лісові види: береза, клен гостролистий, клен татарський, груша, гледичія, біла акація; підлісок: жовта акація, золотиста смородина, лох вузьколистий, ліщина, тамариск, верболіз. Із видів колючих (гледичія, маклюра, трифоліата) часто облаштовують колючий живопліт, який стрижуть два рази за вегетацію.

Внутрішні смуги по межах кварталів часто насаджують плодовими культурами: груша, яблуня, шовковиця, абрикос, горіхоплідні, ірга, кизил або дерен та інші.

Вітролами, як правило, облаштовують по вершинах схилів, а також на рівних ділянках по границях кварталів, через 200-250 м. такими видами як черешня дика, тополя пірамідальна.

Протиерозійні насадження при потребі облаштовують на схилах через 100-250 м підліском, шириною від двох до п’яти метрів: чорна смородина, порічки, аґрус та інше.

Щоб лісосмуги не затінювали виноградні насадження по периметру кварталів облаштовують розворотні смуги, на яких влаштовують дороги. Відстань від лісосмуг до виноградних насаджень з південного боку 10-12 м, з північного – 8-10 м.

Дорожна мережа. Внутрішньо-квартальні дороги планують по периметру кварталів шириною 5-6 м. Міжклітинні дороги шириною 2,5-3 м, магістральну дорогу влаштовують з твердим покриттям, шириною 8-10 м.

Бригадні стани. Плануються також виробничі, господарські, складські приміщення, навіси, сторожки. Їх кількість залежить від розміру господарства, наявності робочої сили, енергозабезпечення та інше. В класичному варіанті кожний квартал обслуговує бригада, кожну клітину – ланка. Бригадні стани розміщують біля основних доріг, водних об’єктів (річка, канал, став і т.д.

Вибір ділянки і готування ґрунту. Вибираючи земельну ділянку, враховують: біологічні особливості сортів винограду певної групи, які планується висадити, ґрунтові і мікрокліматичні умови, планується ймовірність широкого застосування механізації основних процесів догляду за насадженнями, проведення агротехнічних, меліоративних заходів.

Для винограду виділяють площі в затишних місцях, що добре прогріваються сонцем. Кращими для виноградника вважають схили південної, а також південно-західної та південно-східної експозицій. Насадження в низинах чи закритих котловинах слабо плодоносять через ушкодження приморозками, дають продукцію низької якості, часто вимерзають в холодні зими.

Розміщують насаджен­ня переважно на чорноземних, каштанових, супіщаних ґрунтах. На Закарпатті – на схилах з дерново-буроземними і бурими лісовими ґрунтами. Виключають заболочені і засолені ґрунти. Щільні підґрунтові породи повинні залягали на глибині 1,5-2 м від поверхні (конгломерат, вапняк, глинисті сланці, ракушняк, мергель, оглеєні глини). Мінера-лізовані води не повинні залягати ближче 2,5-3 м, а прісні навесні підніматися не вище 1,5 м до поверхні.

Непридатні земельні ділянки, де наявні зсуви ґрунтів, де на поверхню виходять ґрунтотвірні породи, також небезпечні місця (яри, котловини, глибокі долини), схили крутизною більше 25°.

Після геологічної розвідки проводять топографічну зйомку, агрохімічні дослідження. На основі цього складають технічний робо­чий проект.

На ділянках, де планується виноградник, розкорчовують дерева, кущі, виносять велике каміння, знищують багаторічні бур’яни про­водять заходи проти ерозії ґрунту, вирівнюють ґрунт, планують територію, проводять плантажну оранку. Під плантаж вносять добрива.

Особливості закладання виноградника на схилах. Закладаючи виноградники на схилах враховують крутизну та експозицію схилу. Найкраще відводити під виноградники схили південної експозиції.

В той час, як на рівних ділянках для кращої інсоляції прийнято направляти ряди з півночі на південь, на схилах крутизною 3° і більше ряди розміщують впоперек схилу, щоб запобігти ерозії ґрунту.

Площі кварталів, як правило, невеликі і залежать від площі самого схилу – від 3-4 до 10 га. Квартали на схилах розміщують довшою стороною впоперек схилу. При крутизні 8-10° ряди розміщують по контурах схилу по горизонталях.

На схилах в 5-8° нарізають гребеневі тераси плантажними плугами по контурах схилу, з валиками по краях в 40 см. Схили крутизною більше за 10° терасують з допомогою грейдерів чи бульдозерів. Ступінчасте терасування облаштовують на схилах до 25°.

Ширина тераси залежить від крутизни схилу. При крутизні схилу 10-13° ширина тераси – 10-11 м; 14-19°– 6 м; 20-25° – 4,5 м. На кам’янистих схилах з близьким заляганням до поверхні ґрунту твердих скельних порід ширина тераси може складати навіть 2,5 м.

Полотно тераси повинно бути з повздовжнім ухилом 0,005° з оберненим нахилом до схилу в 2°. З внутрішнього боку до схилу облаштовують водостоки (канави чи кювети) з твердим покриттям (вистиляють дно стоку каменем чи битонують), щоб не допустити водної ерозії і розмивання полотна тераси. По краях тераси нагортають валики землі висотою до 40 см.

Міжтерасні відкоси, як правило, залужують низькорослими травами, на схилах багатих камінням викладають вертикальні підпірні стінки з каменю.

Дороги на схилах не широкі – 2,5-3 м. Часто дорогою на крутих схилах служить одна з терас.

Передсадивне удобрення. Для різних екологічних зон виноградарства види і норми добрив встановлюються залежно від забезпечення ґрунту елементами живлення (табл. 1).

На землях з малим вмістом гумусу рекомендують вносити під плантаж до 200 т і більше органічних добрив і компостів. Крім цьо­го, висівають озимі, сидеральні культури, як зелене добриво та для за­хисту пісків від вітрової ерозії. Заорюють сидерати в травні-червні. Плантаж здійснюють в серпні-вересні.

На дерново-буроземних, буроземно-підзолистих і бурих лісових ґрунтах Закарпаття, які характеризуються високою кислотністю, зумовленою високим вмістом алюмінію в ґрунтовому комплексі, крім високих норм органічних добрив вносять ще 8-12 т/га вапняку. Висі­вають також сидерати.

Таблиця 1.

Норми добрив під плантажну оранку залежно від забезпечення ґрунту елементами живлення.

Удобрення	Забезпечення ґрунту гумусом, фосфором і калієм
	Дуже низьке	Низьке	Середнє і підвищене	Високе і дуже високе
Органічні, т/га	100 і більше	60 – 100	40 – 60	20 – 40
Мінеральні, кг д.р./га: фосфорні калійні	600 – 800 800 – 1000	600 – 400 600 – 800	400 – 200 600 – 400	0 0

Такі системи передсадивного окультурення ґрунту створюють запас поживних речовин на 8-10 років, що сприяє активно­му росту і розвитку кущів винограду та їх продуктивності. Але на ґрунтах, які інтенсивно промиваються, в зонах високого зволоження, чи на поливних землях, можливе вимивання поживних елементів в глибокі горизонти ґрунту аж до підґрунтових вод (особливо таких рухомих, як азот і калій). Це може викликати забруднення води в криницях, річках та озерах, і значно знизити безпечність екосистеми.

Органічні добрива розкладаються повільно, тому збільшення внесення органіки практично не несе небезпеки для зовнішнього середовища.

Після окультурення ділянки починають передсадивний обробі­ток ґрунту (табл. 2).

Плантаж проводять за 4-6 місяців до садіння винограду. На важких ґрунтах на глибину 55-60 см, на легких за механічним складом на 65-70 см і глибше. При закладанні промислового виноградника рекомендують проводити глибоке перед плантажне розпушен­ня (75-80 см) з допомогою агрегатів типу РН-8ОБ чи інших машин (рис. 2).

Таблиця 2

Агротехнічний план передсадивного готування ґрунту під виноградник

№ п.п	Назви робіт	Строки виконан-ня	Агротехнічні вимоги		Трактори, машини й обладнання
1	2	3	4		5
1	Корчування пнів і кущів	Березень-квітень	Не залишати коренів і пнів у ґрунті		Т-130, ДП-24
2	Збір пнів, кущів, каменів, вивіз їх з плантації	Березень-квітень	Повне очищення		ДТ-75М КСП-20
3.	Планування ділянки	Березень-квітень	Вирівнювання бульдозерами з переміщенням орного горизон-ту ґрунту		Т-130 П-4
4.	Передплантажне розпушення	Березень-квітень	На глибину 75 – 80 см		Т-130 РН-80Б МТЗ-80
5	Готування добрив, за-вантаження і транспортування	Вересень-жовтень	Органічні та мінеральні добрива при потребі под-рібнюють		МТЗ-80 Т-25А НСУ-4, ПГ-02 2ПТС-4
6.	Внесення мінеральних добрив	Вересень-жовтень		суперфосфат – 3т, калійну сіль – 1т, або інші дози, залежно від родючості ґрунту		МТЗ-80 РМГ-4
7.	Завантаження, вивіз і розки-дання гною	Жовтень	Гній 60 т і більше		МТЗ-80 ПЭА-1 ІПТУ-4
Закінчення табл. 2
1	2	3	4		5
8.	Плантажна оранка	Жовтень	На глибину 60 -70 см		Т-130 ППН-50
9.	Вирівнювання плантажу і дворазове боронування	Жовтень	Боронування важкими дисковими боронами. На легких ґрунтах культивація		ДТ-75М БДН-3 БЗТС

Рис. 2. П’ятикорпусний навісний плуг П-5-40. Призначений для роботи на різних ґрунтах.