Про мету виховання як проектування людської особистості.
Введення
Під цілями виховання А. Макаренко розумів програму особистості, програму людського характеру («Методи виховання»). На його думку, у виховному процесі має бути загальна програма виховання, «стандартна», й індивідуальна коректива до неї залежно від особистості конкретного учня.
-Засіб виховання
Я скоро прийшов до переконання, що в системі трудових колоній школа є могутнім виховним засобом. Все-таки я й тепер залишаюся при переконанні, що методика виховної роботи має свою логіку , порівняно незалежну від логіки роботи освітньої. І те й інше - методика виховання і методика освіти, - на мою думку, становлять два відділи, більш-менш самостійних відділу педагогічної науки.
Я вважаю, що виховний засіб може бути виведено тільки з досвіду . Це моє твердження відбувається з наступного: педагогіка, особливо теорія виховання, є передусім наука практично доцільна.
Я бачу в педагогічній теорії три типи цих помилок: це тип дедуктивного висловлювання, тип етичного фетишизму і тип відокремленого кошти.
-Мета виховання
Я під метою виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, т. Е. І характер зовнішніх проявів і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання - рішуче всю картину людської особистості; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої повинні прагнути.
Ніщо так людину не вчить, як досвід. Колись мені дали в тій же комуні ім. Дзержинського кілька сотень людей, і в кожному з них я бачив глибокі і небезпечні прагнення характеру, глибокі звички, я повинен був подумати: а яким має бути їх характер, до чого я повинен прагнути, щоб з цього хлопчика, дівчинки виховати громадянина?
Я побачив у своїй виховній роботі, що так, повинна бути і загальна програма, «стандартна», та індивідуальний коректив до неї. Для мене не виникало питання: чи повинен мій вихованець вийти сміливою людиною, або я повинен виховати боягуза? Тут я допускав «стандарт», що кожен повинен бути сміливим, мужнім, чесним, працьовитим, патріотом. Але як чинити, коли підходиш до таким ніжним відділам особистості, як талант? Тут потрібен все індивідуальний підхід.
У своєму процесі виховання він переслідував ціль – всебічний розвиток дитини, завдання якого він вбачав у фізичному, розумовому, моральному, естетичному, трудовому вихованні і політехнічному навчанні.
-Технологія виховання
Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Педагогічна технологія, як і будь-яка інша, є концентрованим виразом досягнутого рівня діяльності («колективної майстерності»). Останній виникає на основі індивідуальної майстерності. Не можна сформувати особистість зусиллями різних вихователів, які володіють окремими «технологічними операціями». Особистість може створити тільки особистість. Тому вихователь, спираючись на загальну технологію, повинен вести виховний процес з початку і до кінця. Звісно, при цьому він завжди буде проявляти індивідуальну майстерність.
-Дисципліна
Що таке дисципліна? У нашій практиці у деяких вчителів і у деяких педагогів-мислителів дисципліна іноді малюється як засіб виховання. Я вважаю, що дисципліна є не засобом виховання, а результатом виховання і як засіб виховання повинна відрізнятися від режиму. Режим - це є певна система засобів і методів, які допомагають виховувати. Результатом же виховання є саме дисципліна.
-Дисципліна як моральне явище
Дисципліна в нашому суспільстві - це явище моральне і політичне. У нашому суспільстві недисциплінованість, недисциплінований людина - це людина, що виступає проти суспільства, і такої людини ми розглядаємо не тільки з точки зору зовнішнього технічного зручності, але з точки зору політичної і моральної.
Визначатися свідомістю дисципліна не може, тому що вона є результатом всього виховного процесу, а не окремих спеціальних заходів. Думати, що дисципліни можна досягти за допомогою якихось спеціальних методів, спрямованих на створення дисципліни, - помилка. Дисципліна є продуктом всієї суми виховного впливу, включаючи сюди і освітній процес, і процес політичної освіти, і процес організації характеру, і процес зіткнення, конфліктів, та вирішення конфліктів в колективі, в процесі дружби, і довіри, і всього рішуче виховного процесу, вважаючи тут також такі процеси, як процес фізкультурного виховання, фізичного розвитку і т. д.
Розраховувати, що дисципліну можна створити тільки однієї проповіддю, одними разьяснениями, - це означає розраховувати на результат надзвичайно слабкий.
-Яким способом можна досягти цієї свідомої дисципліни?
У своїй практиці я прийшов до переконання, що і для нас необхідно виклад теорії моралі. Насамперед кожен учень повинен бути переконаний, що дисципліна є формою для найкращого досягнення мети коллектіва. Дісціпліна в колективі - це повна захищеність, повна впевненість у своєму праві, шляхи і можливості для кожної окремої особистості.
-Покарання
А що робити тій людині, яка щиро бачить, що потрібно карати? По-перше, ні в якому разі воно не повинно мати на увазі заподіяння страданія. Нікакого фізичного і морального страждання не повинно бути.
У чому ж сутність покарання? Сутність покарання в тому, що людина переживає те, що він засуджений колективом, знаючи, що він вчинив неправильно, т. Е. В покаранні немає пригніченості, а є переживання помилки, є переживання відмови від колективу, хоча б мінімального. Тому і до покарання потрібно вдаватися тільки в тому випадку, коли питання логічно ясний, і тільки в тому випадку, коли громадська думка стоїть на боці покарання. Покарання має бути надзвичайно індивідуальним, надзвичайно пристосованим до окремої особистості, проте і в області покарання можуть бути певні закони і форми, огранічвающіе право покарання
А.С. Макаренко вказував, що покарання необхідні в процесі виховання, для виховання дисциплінованості. Але він був противником тілесних покарань.