7.5. Оцінка дивідендної політики та її результатів методом коефіцієнтів. Коефіцієнти обігу акціонерного капіталу
Дивідендна політика, яку розробляють фінансові менеджери корпорацій, визначається на основі поточних і стратегічних планів. З цією метою вивчається вплив дивідендної політики на економічне і фінансове становище корпорації. Особлива увага приділяється питанням обігу акціонерного капіталу на фінансовому ринку. Слід зазначити, що акціонери (як діючі, так і потенційні), розглядаючи фінансову звітність емітента, цікавляться насамперед показниками, пов’язаними з доходами і дивідендами на одну акцію, поточною ціною (курсом) акції на ринку капіталів, тобто узагальнюючими, підсумковими даними фінансової ефективності корпорації.
Можна виділити дві групи показників, які характеризують дивідендну політику:
коефіцієнти обігу акціонерного капіталу;
коефіцієнти оцінки ринком капіталу дохідності акцій.
У першій групі базовим, фундаментальним показником є коефіцієнт чистого прибутку на одну акцію, визначений за формулою:
.
Важливість коефіцієнта полягає в тому, що в кінцевому підсумку він визначає інвестиційні можливості корпорації.
З погляду акціонера більш важливою є сума виплачених дивідендів на одну акцію. З цією метою обчислюється показник дивідендних виплат на одну звичайну акцію за формулою:
.
Як зазначено в аналітичному огляді корпорації, протягом чотирьох десятиліть корпорація щорічно збільшувала дивіденди, виплачувані на одну акцію, тобто проводила незмінну політику, яка забезпечувала високий попит на акції.
На підставі розглянутих вище коефіцієнтів розраховуються два взаємозалежні і взаємодоповнювальні показники:
коефіцієнт дивідендних виплат (payout ratio);
коефіцієнт кратності покриття дивідендів прибутком.
Фінансові аналітики уважно вивчають рух цих показників і будують стратегію економічного розвитку корпорації.
Коефіцієнт дивідендних виплат визначається за формулою:
.
Для оцінки потенційного зростання корпорації використовується коефіцієнт реінвестування, що розраховується за формулою:
.
Коефіцієнт утримання є дуже важливим показником впливу дивідендної політики на перспективний економічний розвиток корпорації. Він розраховується за формулою:
.
Розрахунки показують, що коефіцієнт відрахування прибутку, який можна було б використовувати для економічного розвитку, дуже низький.
Показники оцінки ринкової дохідності акцій
На вторинному ринку під впливом попиту і пропонування щодня формується поточна ціна (курс) на кожну акцію в обігу. Курс акції визначає привабливість акцій для інвесторів. Вона визначається через два показники:
мультиплікатор курсу акції, або коефіцієнт Р/Е;
мультиплікатор дивіденду акції.
Коефіцієнт Р/Е визначається за формулою:
.
Коефіцієнт Р/Е – співвідношення ціни і прибутку на одну акцію – є фундаментальним показником привабливості акції для інвестора. У довгостроковій перспективі корпорація-емітент зі стабільно високими коефіцієнтами прибутковості забезпечує привабливість своїх акцій для інвесторів. Коефіцієнт викликає особливий інтерес в інвесторів, які розраховують у майбутньому одержати приріст капіталу, вкладеного в акції. Як зазначається у фінансовій літературі, високий показник знижує можливість поглинання корпорації її конкурентами. І навпаки: корпорація розширює свої можливості купувати інші фірми шляхом обміну акціями, а не у формі оплати грошовими коштами.
Коефіцієнт Р/Е публікується щодня в біржових бюлетенях і фінансовій пресі.
Другий показник – мультиплікатор дивіденду акції – характеризує відношення поточної ціни акції до дивіденду. Він визначається за формулою:
.