69.​ Скласти логічну схему за видами уваги дошкільника

Види уваги у дошкільному дитинстві

За допомогою пізнавальних психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає певний пізнавальний процес. Оточуюча людину дійсність безмежна, тому людина пізнає її крок за кроком, а її пізнавальна діяльність носить організований та спрямований характер. Людина сприймає зовсім не всю інформацію, що надходить з оточуючого, а лише найбільш значущу для її життєдіяльності. Отже, інформація на шляху до людської свідомості дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка й організовує наше пізнання.

Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Дитина з'являється на світ із вродженими передумовами уваги, а протягом дошкільного дитинства вони зумовлюють послідовний розвиток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у таких напрямах:

o Від природної до соціально зумовленої;

o Від безпосередньої до опосередкованої;

o Від мимовільної до довільної;

o Від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага.

Природна увага - це вроджена здатність реагувати на подразники з певними властивостями. Зокрема, на ті, що відзначаються новизною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середовища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя дитини.

За характером стимулів, що викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає певний об'єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуальним інтересам і потребам людини.

Опосередковану увагу викликають не самі по собі об'єкти, а подразники, які сигналізують про ці об'єкти (жести, слова, дорожні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов'язана з участю волі, а довільна передбачає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу, а довільна - навпаки.

За зв'язком з психічними процесами вирізняють чуттєву й інтелектуальну увагу. Перша переважно пов'язана з емоціями і вибірковою роботою органів чуття, а друга - із зосередженістю і спрямованістю думки, мислення.

70.​ Скласти характеристику різних типів темпераменту.

Чотири типи темпераменту (за Гіппократом)

Меланхолік - людина зі слабкою нервовою системою, що володіє підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний подразник вже може викликати «зрив», «стопор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека і т. п.) можуть погіршитися результати діяльності меланхоліка порівняно зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності (потрібно більш тривалий відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається приховати, не виявляти зовні свої почуття, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний віддаватися переживанням, часто сумний, пригнічений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Проте, володіючи високою чутливістю нервової системи, вони часто мають виражені художні і інтелектуальні здібності.

Сангвінік - людина із сильною, врівноваженою, рухливою нервовою системою, має швидкої швидкістю реакції, його вчинки обмірковані, він життєрадісний, завдяки чому його характеризує висока опірність труднощам життя. Рухливість його нервової системи обумовлює мінливість почуттів, уподобань, інтересів, поглядів, високу пристосовність до нових умов. Це товариська людина, легко сходиться з новими людьми і тому в нього широке коло знайомств, хоча він і не відрізняється постійністю в спілкуванні і прихильності. Він продуктивний діяч, але лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійному збудженні, у противному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищає себе, бореться за нормалізацію обстановки.

Флегматик - людина з сильною, урівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого реагує повільно, неговіркий, емоції виявляються уповільнено (важко розсердити, розвеселити); має високу працездатність, добре чинить опір сильним і тривалим подразникам, труднощам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Міцно запам'ятовує все засвоєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить міняти звички, розпорядок життя, роботу, друзів, важко і повільно пристосовується до нових умов. Настрій стабільне, рівне. При серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним.

Холерик - це людина, нервова система якого визначається переважанням збудження над гальмуванням, унаслідок чого він реагує дуже швидко, часто необдумано, не встигає себе загальмувати, стримати, виявляє нетерпіння, поривчастість, різкість рухів, запальність, необузданность, нестриманість. Неврівноваженість його нервової системи визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості: захопившись якою-небудь справою, він пристрасно з повною віддачею працює, але сил йому вистачає ненадовго, і, як тільки вони виснажуються, він допрацьовується до того, що йому вже несила. З'являється роздратований стан, поганий настрій, занепад сил і млявість («все падає з рук"). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлює нерівність поведінки і самопочуття, його підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми. Кожен з представлених типів темпераменту сам по собі не є ні добрим, ні поганим (якщо не пов'язувати темперамент і характер). Проявляючись у динамічних особливостях психіки та поведінки людини, кожен тип темпераменту може мати достоїнства і недоліки. Люди сангвінічного темпераменту мають швидкою реакцією, легко і швидко пристосовуються до мінливих умов життя, мають підвищену працездатність, особливо в початковий період роботи, але зате кінця знижують працездатність через швидкої стомлюваності і падіння інтересу. Навпаки, ті, кому властивий темперамент меланхолійного типу, відрізняються повільним входженням в роботу, але зате й більшою витримкою. Їх працездатність зазвичай вище у середині або до кінця роботи, а не на початку. У цілому ж продуктивність і якість роботи у сангвініків і меланхоліків приблизно однакові, а відмінності стосуються в основному тільки динаміки роботи в різні її періоди. Холеричний темперамент має той гідність, що дозволяє зосередити значні зусилля в короткий проміжок часу. Зате при тривалій роботі людині з таким темпераментом не завжди вистачає витримки. Флегматики, навпаки, не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати зусилля, але замість цього мають цінної здатністю довго і наполегливо працювати, домагаючись поставленої мети. Тип темпераменту людини необхідно приймати до уваги там, де робота ставить особливі вимоги до вказаних динамічним особливостям діяльності.

Класифікація темпераментів Гіппократа відноситься до гуморальних теорій. Пізніше ця лінія була запропонована німецьким філософом І. Кантом, який теж вважав природною основою темпераменту особливості крові.