6.5.2. Процедура злиття компаній

Одна компанія (як правило, більша з двох), вирішивши купити іншу компанію, сплчатку проводить переговори про ціну з керівництвом компанії, яку планує придбати, а потім купує її.

Інколи компанія, яку «поглинають», ініціює угоду. Хоча така поведінка більше відповідає компаніям, які прагнуть до придбання інших, ніж компаніям, які хочуть бути придбаними. У нашому подальшому міркуванні будемо іменувати компанію, що хоче придбати іншу компанію, компанією, яка бажає «поглинути», а компанію, котру вона хоче придбати, компанією, яку «поглинають». Якщо компанія, яка хоче «поглинути», виявляє за можливу мету придбання, то вона повинна встановити: І) відповідну ціну або перелік цін; 2) орієнтовний вид платежу - готівка, власні акції, облігації або їхню комбіновану (змішану) пропозицію.

Далі керівництво компанії, яка бажає придбати, повинно обговорити усі подробиці злиття разом із керівництвом компанії, що поглинається (тобто компанії, яку хочуть придбати). Якщо компанія, яка «поглинає», має підстави вважати, що керівництво компанії, яку вона «поглинає», схвалює злиття, тоді вона тільки пропонує це злиття та намагається сформулювати якісь прийнятні умови угоди. Якщо угоди досягнуто, тоді обидві команди менеджерів повідомляють про злиття утримувачів своїх акцій, зазначаючи, що вони схвалили злиття, а керівництво компанії, яку «поглинають», рекомендуватиме своїм утримувачам акцій погодитися зі злиттям. Як правило, утримувачам акцій пропонують передати (або підписати) свої акції в зазначений фінансовий інститут разом із нотаріально засвідченим дорученням, яке передає право власності на їхні акції компанії, що «поглинає». Утримувачі акцій компанії, яка буде «поглинена», згодом одержать спеціальні платежі у вигляді акцій компанії, яка «поглинає» (у цьому разі утри­мувачі акцій компанії, яку придбали, стануть акціонерами компанії, яка придбала), готівку, облігації або комбіновано — готівку та цінні папери. Де буде дружнє злиття.

Поглинання (злиття) компанії RCA компанією General Electric (GE) є прикладом такого дружнього злиття. По-перше, Ради директорів обох компаній заявили, що RCA погодилася бути придбаною GE за умови бути проданою повністю за готівку за ціною по 66 доларів і 50 центів за акцію. Злиття було спочатку схва­лене акціонерами, Федеральною комісією з питань комунікації та Міністерством юстиції США, а потім остаточно оформлено. Іншими прикладами дружнього злиття є: придбання компанією Ееderal Express компанії Tiger International, злиття компанії Тіте з компанією Warner СоттипісаПоп та придбання компанією AT&T компанії McCaw.

Однак часто керівництво компанії, яка поглинається, чинить опір злиттю. Можливо, менеджери вважають заниженою ту ціну, яку запропонували за акції їхньої компанії, або вони просто хочуть зберегти свої робочі місця. У тому чи іншому разі про пропозицію компанії, яка поглинає, заявляється як про ворожу, а не про дружню, тому компанія, яка хоче придбати, повинна звернутися безпосередню до акціонерів компанії, яку поглинають. У разі агресивного поглинання поглинаюча компанія буде переконувати акціонерів компанії, яку поглинають, що вона прагне до контролю, передачі або пропозиції до передачі їхніх акцій в обмін за про­понованою ціною (ціна, як правило, встановлюється залежно від суми, що припадає на частку придбаного акціонерного капіталу, хоча вона може встановлюватись і в показниках компанії, яку поглинають).

У разі агресивного поглинання все ж таки керівництво компанії, яка поглинається, буде спонукати акціонерів не передавати свої акції, як правило, стверджуючи, що запропонована ціна нижча ринкової. Через те, що пропозиція купівлі акцій є прямим зверненням до акціонерів, то вона не потребує згоди керівництва компанії, що поглинається. Практика пропозицій купити акції не но­ва, але кількість таких пропозицій в останні роки відчутно зростає.

Державне регулювання злиття (на прикладі США). До середини 1960-х років дружнє злиття, як правило, здійснювалося простим приєднанням акціонерного капіталу, що перейшов з іншої компанії, а боротьба за контроль над компаніями була єдиним аргументом у протистоянні керівництва обох компаній. Однак в середині 1960-х років скуповувачі акцій з метою придбання контролю над компаніями почали діяти по-іншому. По-перше, вони відчули, що дуже багато їхнього часу і сил потребує організація боротьби за контроль, оскільки вони вимушені були спочатку вимагати список утримувачів акцій компанії коли та відмовлялася виконати рішення суду про передачу їм цього списку. Протягом цього часу керівництво компанії, яку призначали до придбання, могло обмірковувати різні стратегії, щоб протистояти натискові покупців акцій. У результаті ініціатори боротьби за контроль в основному терпіли поразку.

З огляду на це, Конгрес США намагався полегшити становище компанії, яку поглинають, ї захистити її від пропозицій ворожого поглинання. Крім того, Конгрес дійшов висновку, що власники акцій повинні мати спрощений доступ до інформації щодо пропозицій купівлі, заявлених особисто ними, разом з інформа­цією про кожну акцію, яку буде їм запропонований замість готівки, щоб правильно визначати, приймати чи не приймати таку пропозицію.

Згідно з законом Вільямса були внесені три основні обмеження щодо діяльності компаній, що поглинають:

1. Особи, які придбали нову компанію, повинні відкрити свої теперішні та майбутні наміри упродовж 10 днів з моменту концентрації - 5 % акціонерного капіталу компанії, а також вказати джерело фондів, які використовувалися на придбання цієї компанії.

2. Акціонерам компанії, що поглинається, повинна бути надана можливість, у крайньому разі, у 20-денний термін запропонувати до продажу свої акції. Отже, афера (пропозиція) повинна бути «відкрита», у крайньому разі, 20 днів.

3. Якщо компанія підвищить запропоновану ціну в 20-денний термін відкритого періоду, то всі акціонери, котрі пропонували свої акції на продаж до нової пропозиції ціни, повинні одержати гроші, виходячи з нової ціни.

Як бачимо, ус.і ці обмеження були спрямовані на те, щоб зменшити можливість стихійного прийняття пропозиції продажу акціонерами компанії, що поглинає.