4. Дайте визначення наведеним поняттям.

1. Рівновага Курно - це ситуація на ринку, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, обирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї друга фірма. За такої рівноваги кожна фірма реально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, і відповідно максимізує свій прибуток.(8) Якщо обидві фірми можуть укласти таємний договір, то вони можуть визначити свої обсяги виробництва таким чином, щоб максимізувати сумарний прибуток і ділити цей прибуток порівну. Сумарний прибуток максимізується вибором сумарного обсягу, щоб МR = МС.

2. Цінова дискримінація - встановлення виробником різних цін на продукцію за умови однакових витрат виробництва і якості продукції.

3. Стратегічні дії- реалізація стратегії.

4. Монополізм- це стан економіки, за якого окремі суб’єкти господарювання можуть нав’язувати власні інтереси іншім суб’єктам господарювання та суспільству, ігноруючи при цьому їх потреби. Відносини, що виникають між монополістами та іншими учасниками ринку свідчать про нерівноправність цих суб’єктів у здійснюваній ними виробничій, комерційній та іншій діяльності, про зловживання своїм монопольним становищем з боку суб’єктів, що є економічно сильнішими, та складність здійснення діяльності на ринку на конкурентних засадах..

5. Монопольне становище- панівне становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше ніж 35 %..

1. Джерела монопольної влади. Фактори підтримки монопольної влади на ринку. Пропозиція в умовах монопольної влади

Монопольна влада – це здатність підприємства призначати ціну вищу, ніж граничні витрат, та отримувати додатковий прибуток.

Джерела монопольної влади

Абсолютна монополія має місце тоді, коли весь об'єм галузевого пропозиції концентрується у одного продавця, а поява в галузі інших продавців заблоковано. Такий стан можливо тільки у випадку наявності надзвичайно високі, непереборних бар'єрів проникнення у галузь, що і є причиною існування монополій. Сприяють формуванню таких бар'єрів фактори служать джерелами монопольної влади.

Як джерело монопольної влади можуть виступатиме виключні права, які надаються виробнику на ведення певного роду діяльності. Такі права можуть надаватися органами державної влади - приміром, щодо надання послуг поштового зв'язку або комунального господарства Суб'єктом встановлення виключних прав може бути й фірма, як у випадку з франшизою, коли вона надає іншій фірмі монопольні права на здійснення певної діяльності в рамках встановленої території. Часто джерелом монопольної владі, хоча і обмеженою в часі, є авторські права. Реалізуючись через патенти та ліцензії, вони дозволяють їх власнику займати монопольне становище на ринку якого-небудь товару (послуги) або в застосуванні у виробництві певної технології. Джерелом монопольної влади може служити власність на виробничий ресурс.Якщо фірма володіє власністю на весь об'єм пропозиції ключового для виробництва якогось товару ресурсу, то це забезпечить їй і монополію на ринку даного товару. Джерелом монопольної влади може стати і ефект масштабу, якщо економія від масштабу стійко зростає з розширенням виробництва аж до забезпечення всього довгострокового ринкового попиту. В цьому випадку сама конкуренція по ціні приводить до того, що в галузі залишиться лише одна фірма, яка забезпечить найбільш низькі довгострокові середні витрати. Іноді джерелами монопольної влади можуть виступати уподобання споживачів, коли існує стійкий лояльність торгову марку, і нечесна конкуренція, коли монопольне становище на ринку є наслідком незаконних дій (підкуп державних чиновників, картельні угоди і т.п.).

Підтримка монопольної влади.

Якщо монопольна фірма дістає економічний прибуток, ті це неминуче якщо спокушати нових потенційних продавців конкурувати із монополістом шляхом виробництва аналогічного товару. Підтримка чистої монополії вимагає існування розумів, що запобігали бі конкуренцію нових продавців із монополією. Цими умовами є бар'єри для входу в галузь.

Бар'єри для входу в галузь – це обмежник, що запобігає поява нових продавців на ринку монопольної фірми. бар'єри для входу на ринок необхідні для підтримки монопольної влади в тривалому періоді. Якби вхід на монополістичні ринки був вільний, ті прибутку, одержувані монополістами, залучили бі безліч нових виробників й продавців. Унаслідок цого, пропозиція на цих ринках зросло б, й монопольний контроль над ціною зник бі, бо ринки стали б конкурентними.

Основними типами бар'єрів для входу на ринок є наступні:

• Патенти і авторські права забезпечують творцям нових продуктів виключні права, щоб чи продавати надавати ліцензії на використання їхніх винаходів. Також патенти можуть видаватися на виробничі технології. Патенти і авторські права забезпечують монополію лише на обмежене число років. Після витікання терміну дії патентом бар'єр для входу на ринок зникає.

• Виключні права, отримані від уряду. Деякі бар'єри для входу в галузь можуть бути результатами урядових мір, що надають фірмам статус єдиного продавця.

• Власність протягом усього пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу. Монополія також може підтримуватися в результаті володіння всіма джерелами пропозиції конкретного ресурсу, що необхідний для виробництва монополістичного товару.

• Переваги низьких витрат великого виробництва, обумовленого монополізацією ринку. Переваги у витратах, що маються в дуже великих фірм, можуть Дозволити одній фірмі, що обслуговує весь ринок як єдиного продавця, робити продукцію із более низькими витратами, чим це було б б можливо при наявності на ринку двох й более фірм.

• Якщо фірми будуть послідовно знижувати середні витрати виробництва і одержувати прибутку шляхом розширення виробництва, щоб задовольнити довгостроковий ринковий попит, то, зрештою, як основний постачальник затвердиться лише одна фірма. Щоб скористатися перевагою низьких витрат великого виробництва й досягти более низьких середніх витрат, винна домінувати одна фірма. Домінуюча фірма завжди могла б робити по более низьких середніх витратах, чим бу-яка нова фірма, що входити в галузь. Вона могла б тимчасово знизити ціну й продовжувати діставати прибуток. Таким чином, вон може використовувати свій контроль над ціною, щоб виштовхнути із галузі будь-якого суперника.

Способом вимірювання монопольної влади є дослідження надлишку, на який ціна перевищує граничні витрати. Такий спосіб вимірювання монопольної влади був запропонований у 1934 році Аббою Лернером і отримав назву індекса Лернера:

 

Числове значення індексу Лернера перебуває к проміжку від 0 до 1. Чим більшим є значення L, тим вищий рівень монопольної влади.

Індекс монопольної влади може бути виражений також у термінах еластичності попиту, з який стикається фірма:

 = -   

де Еd – еластичність попиту на товар фірми, а не кривої ринкового попиту.

Отже, чим менш еластичною є крива попиту на продукцію фірми, тим вищим є рівень монопольної влади. Звідси вирішальним чинником монопольної влади є еластичність попиту на продукцію фірми. Своєю чергою еластичність попиту на продукцію фірми визначається трьома чинниками:

1) еластичністю загального ринкового попиту;

2) кількістю фірм на ринку;

3) взаємодією фірм.

2. Методи цінової дискримінації, які використовуються на споживчих ринках: пов’язані продажі; нелінійне ціноутворення; сезонне ціноутворення; трансфертне ціноутворення. Оцінка наслідків цінової дискримінації.

Цінова дискримінація — встановлення продавцем різних цін на різні одиниці того самого товару, для якого відмінності в цінах не пов’язані з різницею у витратах.

Однією з ознак цінової дискримінації є те, що товари і послуги мають однакові характеристики, в цих товарах і послугах втілені однакові витрати виробництва. Проте такі товари і послуги реалізуються за різними цінами. Цінова дискримінація стосується тих суб’єктів, які змушені купувати товар або послугу за вищою ціною. Причини її різні:

• підприємці враховують купівельну спроможність споживачів (потреба висока, проте грошові можливості низькі), наприклад студентів, учнів, які купують квитки в кінотеатр, музей, на виставку;

• зменшення попиту споживачів іноді змушує підприємців використати можливості транспорту (у зимовий час знижуються ціни на квитки на авіатранспорт для окремих груп населення).

Існують певні умови для існування цінової дискримінації. По-перше, виробник повністю контролює виробництво і ціноутворення на всіх сегментах ринку, по-друге, продавець здатний відокремити різні стійкі групи покупців, які відрізняються ціновою еластичністю попиту, по-третє, покупці не мають бажання та умов перепродати придбаний товар.

Практика свідчить, що встановлення дискримінаційної ціни (тарифів, розцінок) як більш прихованої, порівняно з монопольно високими цінами, формою одержання монопольно високого прибутку, виявилась в останні роки найпоширенішим видом зловживань монопольним становищем. Цінова дискримінація можлива в окремих галузях, де різниця в цінах не сприяє перепродажу товарів або послуг (тобто відсутні особи, які б використовували різницю цін для наживи).Тут, як правило, враховують рівень платоспроможності споживачів.

Як було згадано вище, А. Пігу запропонував розрізняти три ступені цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація, існує тоді, коли кожному покупцеві (споживачеві) встановлюється індивідуальна ціна на рівні його готовності платити за товар (послугу), тобто найвищу із цін, за якою покупець погоджується на купівлю одиниці певного товару. Такий принцип ціноутворення дає можливість фірмі-монополістові отримувати додатковий прибуток. У чистому вигляді досконалу цінову дискримінацію важко здійснити, тому що неможливо мати інформацію про функції попиту кожного з усіх потенційних покупців.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні та застосуванні різного рівня ринкової ціни залежно від обсягів продажу товару. При збільшенні обсягів продажу споживачі погоджуються на купівлю певної одиниці товару за нижчою ціною, наступний (додатковий) обсяг продажу вони згодні придбати додаткову одиницю певного товару ще дешевше. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, дає змогу збільшити сукупний виторг і прибуток монополіста. Така цінова політика поширена на ринках енергоресурсів. На практиці цінова дискримінація другого ступеня часто набирає форми різного роду цінового дисконту, або знижок. Наприклад:

· знижки на обсяг поставки — чим вищий обсяг поставки або замовлення, тим більша знижка до ціни;

· кумулятивні знижки — сезонний квиток на залізниці дешевший разових квитків, ціна річної передплати на газету або журнал за умов річної передплати відносно нижча за їх ціну в роздрібному продажу;

· цінова дискримінація в часі — різні ціни на ранкові, денні і вечірні сеанси в кіно; різна величина ресторанної націнки в денний і вечірній час, у робочі і вихідні дні; різні тарифи на проживання в готелях у літній і зимовий сезони і т. п.;

· стягнення абонементної плати в поєднанні з пропорційною оплатою кількості товару (послуги), що купується.

Цінова дискримінація третього виду запроваджується фірмою-монополістом тоді, коли на ринку можна виділити декілька окремих груп покупців (споживачів) з різною еластичністю попиту. Така цінова дискримінація також дає можливість збільшити прибуток монополіста. Цей спосіб цінової дискримінації поширений насамперед на ринках авіаперевезень, на залізниці.

Наслідки цінової дискримінації можуть бути різними. З одного боку, диференціюючи ціни,

фірми збільшують свої прибутки за рахунок покупців. Але з іншого боку – монополістові стає вигідно збільшувати обсяг виробництва. У такому випадку цінова дискримінація може сприяти росту ефективності функціонування ринку, оскільки вона веде до росту обсягів пропозиції та попиту. І позитивним є те, що ті ділянки ринку, товар яких не користувався попитом у разі єдиної ціни, також обслуговуються. Цінова політика в Україні спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами господарювання з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації суспільного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами економічної діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Стратегія сезонної ціни. Визначення ціни залежно від сезону реалізації, причому це стосується не тільки продукції сільськогосподарського виробництва, а й інших товарів (наприклад, взуття, одягу та ін.). Сутність її — в установленні високих цін у період масової реалізації товарів, поступовим їх зниженням із закінченням сезону.

Трансфертне ціноутворення - система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими

Цінова дискримінація часто застосовується західними фірмами. В багатьох випадках вона здійснюється регулярно, фірми-монополісти систематизують споживача перевагам, доходах, віку, місця проживання, характеру праці та продають свої блага відповідно до цієї градацією. Найчастіше до цінової дискримінації фірми-монополісти звертаються до ході конкурентної боротьби задля залучення додаткових покупців. Оцінка цінової дискримінації Вона має як позитивні, і негативні наслідки. Позитивний аспект у тому, що вона дає можливість розширити кордону обсягів реалізації межі, зазвичай контрольовані фирмой-монополистом . Якби існувало цінової дискримінації, то деяких видів послуг могли б здійснюватися. До негативних наслідків цінової дискримінації можна віднести, зокрема, неоптимальний міжгалузеве і межтерриториальное перерозподіл ресурсів.

Тести

1. Індекс Джині - це статистичний показник, який: є відношенням часток найбільших фірм на ринку до загальної кількості всіх інших фірм

2. Дисперсія ринкових часток використовується: для виміру ступеня нерівності розмірів фірм, які діють на ринку;

3. 3. Парадигма „базові умови-структура-поведінка-результат”: лежить в основі дослідження поведінки.

4. Мікроекономічний аналіз ринків – це наука : про способи поведінки підприємств у зовнішньому середовищі.

5. Якщо на ринку функціонує 5 фірми із ринковою часткою по 20% кожна, і перші 2 з них об’єднаються, то індекс Херфіндаля-Хіршмана зміниться на:

1. 1200;

2. 800;

3. 2000;

4. 2800.

Дайте визначення наведеним поняттям.

1. Модель Бейна – це альтернативний спосіб визначення монопольної влади на основі прибутку B=TR-C-D-iV. Індекс показує, що існування надлишкових прибутків упродовж тривалого часу єтіндикатором монопольної влади.

2. Модель Модільяні – це

3. Поглинання - це об'єднання двох або кількох фінансових посередників, за якого зберігається одна (поглинаюча) посередницька установа, до якої переходять активи й зобов'язання установ, що поглинаються.

4. Дисперсія логарифмів ринкових часток .

5. Цінова дискримінація першого типу  (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. 

1. Застосування вертикальних обмежень можна розглядати як певну бізнесову практику, до якої вдаються деякі постачальники, дилери або виробники й роздрібні торговці і яку можна розглядати як певну, хоча й неповноцінну, заміну вертикальної інтеграції. Мова йде про практику, яка допомагає досягти деяких цілей вертикальної інтеграції і полягає у використання замість повного злиття фірм контрактних засобів. Серед основних видів вертикальних обмежень можна виділити: підтримку роздрібних цін, територіальні обмеження, ексклюзивне партнерство та продаж з "навантаженням". Вони часто зустрічаються в різних комбінаціях та формах. Підтримка роздрібних цін (ПРЦ) означає, що постачальник вимагає від дилера продавати свою продукцію за певною заздалегідь визначеною ціною – вертикальна фіксація ціни. Як правило, ПРЦ передбачає встановлення або мінімальної, або максимальної роздрібної ціни. Варто звернути увагу, що вертикально інтегровані фірми також встановлюють власні роздрібні ціни для кінцевих споживачів, — отже, фактично ПРЦ є частковою заміною вертикальної інтеграції. Суть ідеї ПРЦ полягає в тому, що роздрібна маржа р₁- МС, встановлена в результаті дій виробника, має призвести до інтенсифікації бутової діяльності роздрібного продавця, що в свою чергу призводить до зміщення кривої попиту в напрямі D’. Чистий результат – збільшення обсягів продажу до q’.

Залежно від величини зміщення кривої попиту у різних випадках фіксації мінімальної чи максимальної ціни, ПРЦ може забезпечити як збільшення, так і зменшення ефективності.

Територіальним обмеженням називається угода між постачальником та дилером про те, що постачальник не допускатиме в межах певної території роботи інших своїх дилерів — визначаючи її у такий спосіб як ексклюзивну ринкову територію даного дилера. Такі угоди набули значного поширення в автомобільній галузі. Важливою вигодою територіальних обмежень є те, що вони сприяють зменшенню витрат на збут і дають змогу кожному дилерові реалізувати економію на масштабі. Тобто завдяки розподілу фіксованих витрат на більший обсяг продажу витрати на збут скорочуються. Ексклюзивне партнерство можна розглядати як спосіб досягнення аналогічних вертикальній інтеграції результатів з допомогою контракту. Передбачає укладення між постачальником і дилером контракту, згідно з яким дилер купуватиме всі необхідні йому товари лише у даного постачальника. Ексклюзивне партнерство часто виявляється досить ефективною організаційною формою, оскільки сприяє скороченню трансакційних витрат. Серед потенційних вигід можна назвати скорочення витрат на збут з боку постачальника і витрат на пошук партнерів з боку дилера. Продаж з «навантаженням» - практика, коли певний постачальник погоджується давати певному споживачеві певний продукт лише за умови, що останній погодиться задовольняти свої потреби в іншому виді продукції, купуючи його в цього самого постачальника. Найпоширенішою є думка, згідно з якою продаж з навантаженням дає можливість одержувати вищі прибутки за допомогою механізму цінової дискримінації. Проте існує погляд, що розглядає таку практику як засіб розширення монополії з одного виду продукції на інший.

У результаті застосування системи франчайзингу виникають вертикальні обмеження у відносинах між виробниками і дистриб'юторами. Франчайзинг як особлива форма вертикальних обмежень передбачає придбання франчайзи (як правило, дрібною фірмою) право діяти, використовуючи торгову марку крупної авторитетної фірми — франчайзера. Обов'язки франчайзи можуть зводитися до реалізації продукції франчайзера і підтримки його торгової марки. Вертикальний контроль з боку франчайзера може здійснюватися різним типом контрактів. Франчайзер може встановлювати план продажів, стандарти виробництва і якості, форму звітності, а також передбачати повну регламентацію діяльності. Франчайзинг застосовується в легкій промисловості, торгівлі, сфері обслуговування тощо.

Оплата за користування франчайзингом складається з двох частин — фіксованої суми (франшизи) і відрахувань від виручки — франчайзи (роялті). Змінюючи величину цих параметрів, франчайзинг може впливати на конкуренцію між франчайзами і їх цінову політику. Чим нижче роялті і вище франшиза, тим більше зацікавлені франчайзі в збільшенні обсягу продажів. Навпаки, високий відсоток роялті приведе до зниження обсягу продажу франчайзі і підвищенню ціни.

2. Особливість цінової поведінки домінуючої фірми полягає в тому, що вона не зацікавлена в тім, щоб за рахунок зниж. ціни позбутися конкурентів. З іншого боку, наявність конкурентів і небезпека входження новачків змушує домін. Фірму підтримувати ціни на рівні нижчому, ніж вони були б у випадку монополії. Тому часто дану ринкову структуру можна розглядати як проміжну між монополією й олігополією

Зазвичай виділяють 2 осн. типи цінового лідерства — лідерство підпр–ва з істотно нижчими витратами, ніж у конкурентів та лідерство підпр–ва, що домінує на ринку, але за рівнем витрат не відрізн. Істотно від конкурентів.