51. Система образів у трилогії «Орестея»

У трилогії " Орестея " можна бачити відхилення від класичної епічної композиції у взаємодії героїв - паралельно з волею богів ми бачимо волю людей, яка нехай і вважається лише відображенням того , що визначено богами, а й відчувається нами, як їх власне, особисте рішення: вбивство Агамемнона Клітемнестрою, помста Ореста за батька , що вносить у твір додатковий психологізм . На тлі епічних, тільки позитивних або тільки негативних характерів починають з'являтися драматичні; емоції виходять із самих героїв (ненависть Клітемнестри , страх Ореста перед Ериніями). Тепер боги порівнюються з людьми , вони тепер говорять на рівних: навіть Афіна не може допомогти Оресту позбутися від богинь помсти - але це може зробити ареопаг – громадський суд присяжних. У цьому місці ясно видно, що чільне положення займає соціум, а не Пантеон богів. Найбільш драматичним у творі образ Кассандри , яка одночасно знає, що її і Агамемнона очікує смерть , але нічого не може змінити, бо з волі Аполлона її прогнозам ніхто не вірить. Важливо відзначити, що Оресту вдалося довести свою невинність перед ареопагом , і Еринії перетворилися на Евменід - богинь , що приносять мир і благополуччя.

Отже, боги для Есхіла - і зовнішній, і внутрішній світ людини, одночасно керований ним і керуючий. І саме боротьба між цими двома началами за душу людини робить з неї особистість, спроможну приймати рішення самостійно, страждати через них і самостійно добиватися справедливості.

52. Хтонічні мотиви та образи, їх функції і мотиви у трилогії Есхіла «Орестея»

Хтонічні божества — ті божества, які так чи інакше були пов’язані з продуктивними силами землі або з підземними світом. У них не просили нічого. Навпаки – їх уласкавлювали, задобрювали жертвами, вимагаючи від них у винагороду лише одного — повного невтручання в життя людей.

Еринії – богині помсти – хтонічні істоти, втілення мороку. Вони мають вигляд жінок з собачими головами, а їхніх очей капає кров. Будучи прадавніми хтонічними божествами і охоронцями материнського права, вони переслідують Ореста за вбивство матері, яка вбила батька Ореста через те, що він вбив їхню доньку. Клітемнестра каже Ериніям вбити Ореста – про це йде мова у її монолозі у третій частині. Тому тут Еринії стають на бік Клітемнестри, вважають правильним вбити Ореста, оскільки «кров спокутує кров». Але у трагедії все змінюється після суду в ареопазі, де Еринії сперечаються з Афіною і Аполлоном, що захищають Ореста. Еринії прийшли в лють, оскільки суд (створений Афіною – ареопаг) відібрав їх споконвічне право карати муками того, хто порушив закон (міфічний перехід від помсти до правосуддя). Однак Афіна втихомирила гнів богинь, переконавши Ериній залишитися в Аттиці, пообіцявши, що всі афіняни будуть віддавати почесті цим древнім богиням. З тих пір як Еринії змінили гнів на милість, їх стали називати Евменідами. Евменіди («благомислячі») тепер мають функцію покровительок законності. Вони стають богинями миру.

Отже, у трагедії прослідковується лінія переходу зла до добра – зміна хтонічних богинь помсти і мороку на богинь благополуччя і гармонії.