4 Правила виступу:
Виділяти важливі слова наголосом (в реченні).
Змінювати тональність голосу (підвищувати, понижувати).
Міняти темп мовлення (швидко промовляти незначні слова і чітко вимовляти ті, які потрібно підкреслити).
Відділяти паузами важливі думки.
Оратор виконує одночасно багато функцій:
думає (виступ – це мислення вголос);
змушує думати аудиторію (запитання);
говорить;
слухає (реакцію аудиторії). Якщо тихо – чому? Якщо шум – чому? Є запитання – які вони? Є репліки – які вони?
повинен бачити і відчувати аудиторію.
На жаль, досить поширеною є думка про те, що виступ – це мова (повідомлення) однієї особи перед багатьма.
Однак виступ – це контакт оратора і аудиторії, або, як зазначає Алла Коваль – це діалог оратора і аудиторії.
Діалог цей специфічний: у ньому пропущені репліки однієї зі сторін (слухачів), точніше, ці репліки мовчазні.
Кілька заповідей ораторові:
Чим більша аудиторія, тим простіша (але не бідніша) мова викладу; чим офіційніший виступ, тим суворіші вимоги до його мовного оформлення.
Не захоплюйся довгими реченнями, віддавай перевагу коротким: кожна думка вимагає окремого речення.
Не копіюй чужого стилю: не все, що прекрасне в когось, може бути гарним в тебе.
Не використовуй багато прикметників і займенників – якнайбільше дієслів.
Не піддавайся на провокацію відійти від основної теми.
Не починай здалеку – відразу ж бери бика за роги.
Не зловживай технічними засобами.
Не розраховуй тільки на свої імпровізаційні таланти – нехай вони будуть додатковим засобом.
2. Види і жанри публічних виступів.
Найвищим виявом мовної майстерності людини є вміння виступати перед публікою, словом впливати на неї і переконувати її. Цим видом мовної діяльності повинна оволодіти кожна освічена людина, особливо, коли її професійна діяльність вимагає такої майстерності. Звичайно, важко навчати ораторському мистецтву особу, яка вже обіймає високу посаду. Але Дейл Карнегі стверджував, що будь-хто може навчитися виступати, якщо дуже захоче, буде практикуватися і виконувати всі вказівки і рекомендації. Навчитися ораторському мистецтву можна тільки перед масовим слухачем, перед аудиторією.
Часто хвилювання заважає виступати.
Але публічний виступ (навіть якщо там тільки 20 чоловік) – це завжди відповідальне завдання, яке пов’язане з певною напругою і хвилюванням. Це неминуче і необхідно.
Ще 2 тис. років тому оратор Ціцерон сказав, що дійсно гарний публічний виступ завжди відрізняється схвильованістю.
Дейл Карнегі говорив: щоб якомога швидше стати гарним оратором, необхідно дотримуватись 4 правил:
Приступайте до занять із сильним бажанням добитися результату.
Необхідно чітко знати те, про що ви будете говорити.
Тримайтесь впевнено.Говоріть так, наче всі інші – ваші боржники, які зібрались тут, щоб попросити вас про відстрочку. Не треба зайвих жестів.
Практика! Практика! Практика!
Характеристики професійного голосу: приємний, вібруючий, спокійний, гарно модульований, низького тембру, щирий, упевнений, інтонаційно забарвлений, виразний, природний.
Характеристики поганого голосу: гугнявість, різкість та скрипучість, хрипкість, високий пронизливий тембр, плаксивість, невпевненість, тихість, нечутність, безбарвність, помпезність, монотонність.
Залежно від мети, теми, призначення та інших чинників публічного мовлення, виділяють такі його види:
академічне красномовство;
судове;
соціально-побутове;
сценічне;
конфесійне тощо.
Кожен із названих видів має свої жанри.
Як сказано в давніх риториках: промовець повинен турбуватися про те, що сказати, де сказати і як сказати.
Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також від обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж:
доповідь. Ділова доповідь містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Добре, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, організації тощо. Може ще бути наукова, політична.
промова – це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, відзначається логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Буває мітингова, агітаційна, ділова, ювілейна.
лекція – одна з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер. Буває настановча (вступна), поточна, оглядова (підсумкова).
виступ – спонтанна реакція на щойно почуте від промовця, доповідача;
бесіда, яка повинна бути діловою. змістовною, виваженою, доброзичливою, щирою, толерантною;
репортаж – повідомлення, розповідь кореспондента (журналіста) з місця події у пресі, по радіо, телебаченню про важливі події суспільного, мистецького та літературного життя.