2. Межі судового розгляду
Розгляд справи згідно з ч. 1 ст. 337 КПК проводиться тільки стосовно особи,якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно і обвинувального акта. Таким чином, процесуальним рішенням, яке визначає межі судового розгляду кримінального провадження, є обвинувальний акт, у якому сформульоване обвинувачення в його матеріально-правовому значенні. Разом з тим межі судового розгляду не слід розглядати як такі, що в жодному разі не підлягають корегуванню, адже пізнавальний процес, який здійснюється судом за участю сторін, може призвести до результатів, що свідчать про необхідність зміни обвинувачення або навіть відмови від нього. У зв’язку із цим КПК передбачив певні випадки, у яких прокурор і суд можуть вийти за межі висунутого обвинувачення. Так, відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду кримінального провадження прокурор має прав 1) змінити обвинувачення як щодо правової кваліфікації кримінального правопор шення, так і щодо обсягу обвинувачення; 2) висунути додаткове обвинувачення що, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, якщо окремий розгляд неможливий; 3) відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
На відміну від прокурора, суд у судовому розгляді не наділений правом змінювати висунуте обвинувачення, проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження. У випадку якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення кримінального правопорушення особою, якій обвинувачення не висувалося, або про вчинені іншого кримінального правопорушення, не пов’язаного з тим, у якому особа обвинувачується, така інформація направляється судом прокурору для реєстрації в ЄРДР та проведення досудового розслідування.
Згідно з ч. 3 ст.337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Таким чином, суд не зв’язаний позицією державного обвинувача щодо кваліфікації дій обвинуваченого, якщо йдеться про необхідність зміни кваліфікації у бік покращення становища цієї особи (зокрема, зміна кваліфікації на іншу частину статті КК, яка передбачає більш м’яке покарання, або на іншу статтю КК, що також надає можливість пом’якшення покарання або застосування інституту звільнення від кримінального покарання). Така активність суду є цілком обгрунтованою, адже, діючи від імені держави, він у такий спосіб здійснює ефективний судовий захист законних інтересів обвинуваченого.
Недодержання положень ст. 337 КПК щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону та підставою скасування вироку суду в апеляційному або касаційному порядку. Під час судового розгляду можуть бути встановлені обставини, які свідчать про необхідність зміни обвинувачення, порядок якої передбачено ст. 338 КПК. Зміна обвинувачення в суді відповідатиме вимогам закону, якщо наявні відповідні підстави, дотримані певні умови та процесуальний порядок, що містить гарантії забезпечення прав обвинуваченого та потерпілого.
Підставою зміни обвинувачення у суді є встановлення під час судового розгляду нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.При наявності таких підстав прокурор має можливість змінити обвинувачення щодо правової кваліфікації діяння та/або обсягу обвинувачення.
Умовами зміни обвинувачення в суді є: по-перше, своєчасність прийняття такого рішення прокурором, що означає можливість зміни обвинувачення лише до закінчення судового розгляду (дослідження представлених сторонами доказів); по-друге, складання прокурором нового обвинувального акта.
Порядок зміни обвинувачення включає певні етапи.
1. Складання та погодження нового обвинувального акта. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно змінити обвинувачення, він повинен погодити новий обвинувальний акт з керівником органу прокуратури, в якому він працює (ч. 1 ст. 341 КПК). У разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, він повинен погодити обвинувальний акт з прокурором вищого рівня. Керівник органу прокуратури чи прокурор вищого рівня, ознайомившись з наданими процесуальними документами, приймає одне з таких рішень: погоджує відповідні процесуальні документи або відмовляє в їх погодженні. У випадку відмови у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням керівник органу прокуратури чи прокурор вищого рівня зобов’язаний усунути від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно взяти участь у ньому як прокурор або доручити участь іншому прокуророві.У разі заміни прокурора судовий розгляд продовжується в загальному порядку.
З метою виконання вимог закону стосовно порядку зміни обвинувачення прокурор має заявити суду клопотання про відкладення судового засідання для складення і погодження нового обвинувального акта.
2. Надання копій нового обвинувального акта учасникам судового провадження. Після погодження нового обвинувального акта, в якому сформульоване змінене обвинувачення та викладено обґрунтування прийнятого рішення, копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
3. Роз’яснення потерпілому права підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний пояснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
4. Роз’яснення обвинуваченому факту зміни обвинувачення. При зміні прокурором обвинувачення суд зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення.
5. Відкладення судового розгляду. При зміні прокурором обвинувачення суд відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
При участі у кримінальному провадженні декількох потерпілих суд зобов’язаний з’ясувати позицію кожного з них. Якщо потерпілий і його представник не брали участі в судовому засіданні, а прокурор змінив обвинувачення на покращення становища обвинуваченого, суд відкладає судовий розгляд, надсилає потерпілому (потерпілим) та його представнику (представникам) копію обвинувального акта з роз’ясненням їм права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі. Підтримання обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі є правом потерпілого, тому його реалізація залежить від активного волевиявлення останнього.
За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення у зазначених випадках суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.
Якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення обвинуваченим іншогокримінальногоправопорушення,заяким обвинувачення взагалі не висувалося, але це правопорушення тісно пов’язане з попереднім і їх окремий розгляд неможливий, прокурор не змінює обвинувачення, а відповідно до ст. 339 КПК висуває додаткове обвинувачення. У такому разі після виконання вимог ст. 341КПК він має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. У разі задоволення клопотання суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог статей 276-278, 290-293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Слід звернути увагу на те, що у таких випадках по закінченні встановленого судом строку законом передбачено початок судового провадження з підготовчого судового засідання, що пояснюється висуненням нового обвинувачення, а тому й необхідністю здійснення дій, що передують судовому розгляду.
Крім зміни обвинувачення та висунення прокурором додаткового обвинувачення законом передбачена також і відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення. Підстави для такої відмови можуть виникнути в судовому розгляді, у ході дослідження представлених сторонами доказів, які можуть спростовувати обвинувачення або свідчити про наявність сумнівів, які не можуть бути усунені, а тому й в силу презумпції невинуватості мають тлумачитися на користь обвинуваченого. У зв’язку із цим ст. 340 КПК передбачає, що у випадках, коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Оскільки саме функція обвинувачення детермінує судове провадження, відмова від її здійснення означає необхідність припинення судового провадження, адже втрачається предмет судового розгляду, а отже - й сенс у подальшому кримінальному провадженні. Проте не слід забувати, що крім прокурора,якийпідтримуєдержавне обвинувачення, суб’єктом обвинувачення може бути і потерпілий за умови наявності такого його бажання і поділу ним позиції, формалізованої в обвинувальному акті. При цьому потерпілий є не субсидіарним, а самостійним суб’єктом доказування, а тому й при відмові прокурора від підтримання державного обвинувачення його підтримання може продовжуватися потерпілим, у зв’язку з чим державне обвинувачення набуває статусу приватного. Тому передбачений ст. 340 КПК порядок відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення включає низку положень, що стосуються забезпечення права потерпілого продовжити підтримання обвинувачення. Так, прокурор має викласти мотиви відмови від підтримання державного обвинувачення в постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив на це згоду, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.