- •Лекція 1. Наука і її роль у житті суспільства План
- •1. Проблема визначення науки
- •2. Співвідношення науки, філософії і релігії
- •3. Структура науки і її функції
- •4. Критерії науковості знання
- •5. Розвиток наукового знання
- •6. Специфіка наукових революцій
- •Лекція 2. Наукова теорія. Структура і основи теорії План
- •1. Теорія як форма наукового знання. Структура наукової теорії
- •2. Гносеологічні передумови науки
- •3. Класифікація наукових теорій
- •4. Наукові поняття і способи їх утворення
- •5. Введення і виключення наукових абстракцій
- •6. Закони науки
- •Лекція 3. Становлення і розвиток хімічної картини світу План
- •1. Виникнення хімії
- •3. Період зародження наукової хімії
- •4. Теорія флогістону
- •5. Закон збереження маси Лавуазьє
- •6. Відкриття основних законів хімії
- •7. Таблиця Менделєєва
- •8. Хімія як наука
- •Лекція 4. Сучасні концепції хімії План
- •1. Структура хімії
- •2. Взаємозв’язок хімії з фізикою
- •3. Проблема хімічного елемента
- •4. Концепції структури хімічних сполук
- •5. Вчення про хімічні процеси
- •6. Еволюційна хімія
- •7. Взаємозв'язок хімії з біологією
- •Лекція 5. Сучасна біологічна картина світу. Походження і сутність життя План
- •1. Становлення концепцій виникнення життя
- •2. Концепція Опаріна
- •3. Сучасні концепції походження і суті життя
- •4. Суть і визначення життя
- •Лекція 6. Виникнення життя на землі План
- •1. Передумови виникнення життя на Землі
- •2. Поява живої речовини
- •3. Формування біосфери Землі
- •Лекція 7. Основи вчення про біосферу План
- •1. Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про біосферу
- •2. Структура біосфери. Типи речовини біосфери.
- •3. Атмосфера, гідросфера і літосфера
- •4. Живі організми в біосфері
- •5. Структура біосфери, запропонована Реймерсом
- •6. Функціонування біосфери
- •7. Кругообіг речовини та енергії в біосфері
- •8. Стабільність біосфери
- •Лекція 8. Вчення про ноосферу План
- •1. Розвиток і становлення людини
- •2. Виникнення вчення про ноосферу
- •3. Концепція ноосфери в.І. Вернадського
- •4. Перехід біосфери в ноосферу
- •5. Наука як основний чинник ноосфери
3. Період зародження наукової хімії
Цей період охоплює три століття, впродовж яких робляться спроби надати хімії єдиного теоретичного змісту, як це випливає з праць Парацельса, Шталя, Лавуазьє.
Кожна наука є продуктом свого часу. Для того щоб вони могли з'явитися, необхідні відповідні умови й обставини. Для становлення хімії як науки такими умовами стало оновлення європейської культури, потреба у нових видах промислового виробництва, відкриття Америки і розширення торгових відносин, а також багато інших чинників прогресу. Ці зміни повернули наукові дослідження на нові шляхи. Хімія також відчула на собі вплив нових умов життя і, відокремившись від старої алхімії, набула досить великої свободи досліджень. У результаті цієї свободи хімія зробила перші кроки як самостійна наука, сформувала сучасний погляд на мету і завдання хімічних досліджень, затвердилася як єдина і незалежна наука.
У XVI столітті в європейських країнах алхімія втратила те своє значення, яке вона мала у попередні століття. На зміну алхімії прийшло абсолютно нове розуміння завдань хімії. Її призначення полягало не в отриманні золота, а в приготуванні ліків. Цей напрям у хімічній науці одержав назву ятрохімії.
Засновником ятрохімії став швейцарець Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм, який увійшов в історію науки під ім'ям Парацельс, тобто такий, що «перевершує Цельса» (Цельс був давньоримським ученим, що писав праці з медицини). Ятрохімія відображала прагнення поєднати медицину з хімією, переоцінюючи при цьому роль хімічних процесів в організмі і приписуючи певним хімічним сполукам здатність усувати в організмі порушення рівноваги. Парацельс свято вірив, що якщо людське тіло складається з хімічних речовин, то зміни, що відбуваються в ньому, повинні спричиняти хвороби, які можуть бути вилікувані лише шляхом застосування ліків, що поновлюють нормальну хімічну рівновагу. До Парацельса як ліки використовувалися переважно рослинні препарати, але він вважав ефективними тільки лікарські засоби, виготовлені з мінералів, і тому прагнув створювати ліки саме такого типу.
У своїх хімічних дослідженнях Парацельс запозичив з алхімічної традиції вчення про три основні складові частини матерії - ртуть, сірку і сіль, яким відповідають основні властивості матерії: леткість, горючість і твердість. Ці три елементи становлять основу макрокосму (всесвіту), але належать і до мікрокосму (людини), що складається з духу, душі і тіла. Визначаючи причини хвороб, Парацельс стверджував, що лихоманка і чума походять від надлишку в організмі сірки, при надлишку ртуті настають паралічі, а надлишок солі може спричинити розлад шлунка і виникнення водянки. Так само причиною багатьох інших хвороб він вважав надлишок або брак цих трьох основних елементів.
Ятрохімія принесла значну користь хімії, оскільки сприяла звільненню її від впливу алхімії й істотно розширила знання про життєво важливі сполуки, здійснивши тим самим благотворний вплив і на фармацію. Але одночасно ятрохімія була і перешкодою для розвитку хімії, тому що звужувала поле її досліджень. З цієї причини у XVII і XVIII ст. цілий ряд дослідників відмовилися від принципів ятрохімії і вибрали інший шлях своїх досліджень, упроваджуючи хімію у життя і ставлячи її на службу людині.
Саме ці дослідники своїми відкриттями сприяли створенню перших наукових хімічних теорій.
