79. Особливості спільної часткової власності на житловий будинок.

Одним з найпоширеніших об'єктів права спільної часткової власності громадян є житловий будинок.

Право спільної часткової власності на нього може виникнути внаслідок укладення договорів купівлі-продажу або дарування, отримання кількома особами будинку у порядку спадкування, а також спільної забудови. 

Здійснюючи право спільної часткової власності на жилий будинок, співвласники мають право укладати угоди про розподіл користування реальними частинами жилого будинку. При цьому вони повинні додержуватися правил про те, що забороняється такий порядок користування жилим будинком, за якого учасникові спільної часткової власності виділяються у користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).

Розмір виділених у користування приміщень має відповідати розміру часток у праві спільної власності громадян.

Якщо неможливо досягти такої відповідності (наприклад, внаслідок архітектурно-будівельних особливостей жилого будинку), можливі розбіжності між частками у праві спільної власності і розмірами конкретних приміщень за наявності згоди співвласників.

За відсутності такої згоди спір вирішує суд. Якщо перепланувати будинок відповідно до часток у праві власності неможливо, суд може винести рішення про виділення одному із співвласників у користування менших за розміром приміщень і присудження йому з інших співвласників грошової компенсації залежно від проведеного перерозподілу часток у праві спільної власності на жилий будинок.

Значні труднощі виникають при вирішенні спорів про виділення часток у жилому будинку. При вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом або є технічна можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо ж виділ частки будинку в натурі неможливий, суд може на підставі відповідного позову встановити порядок користування приміщеннями будинку.

Якщо неможливо виділити частку в натурі або встановити порядок користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Враховуючи конкретні обставини, суд може і за відсутності згоди співвласника, що виділяється, зобов'язати решту співвласників сплатити йому відповідну грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням мотивів (незначний розмір частки не дає можливості здійснити виділ у натурі, власник у даному будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею та ін.).

80. Спільна сумісна власність: поняття та особливості.

Спільна власність двох  або  більше  осіб  без  визначення часток  кожного  з  них  у  праві  власності  є  спільною сумісною власністю.

Суб'єктами права спільної сумісної власності  можуть  бути фізичні  особи,  юридичні  особи,  а також держава,  територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою  спільною сумісною   власністю,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або законом. Майно,  набуте в результаті спільної праці та  за  спільні грошові кошти членів сім'ї,  є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Співвласники майна,  що є у спільній  сумісній  власності, володіють  і  користуються  ним спільно,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згода співвласників  на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном,  який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній  реєстрації,  має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники  мають  право  на  виділ  у  натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна,  що є у  спільній  сумісній власності,  вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Майно,  що є у  спільній  сумісній  власності,  може  бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У  разі поділу майна,  що є у спільній сумісній власності, вважається,  що частки співвласників  у  праві  спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена  або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У  разі  поділу  майна  між  співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про  поділ  нерухомого  майна,  що  є  у  спільній сумісній  власності,  укладається  у  письмовій  формі  і підлягає нотаріальному посвідченню.