15. Компенсатори, їх призначення і місця встановлення.

Газопроводи при зміні температури оточуючого середовища змінюють свою довжину.

Так г/п довжиною 1км при нагріванні на 1 градус подовжується на 12 мм, а це може призвести до ізгибу або розтягуванню газопроводу.

Для попередження руйнування газопроводів під дією температурних змін і забезпечення його вільного переміщення (розтягування або звужування) встановлюють компенсатори.

Компенсатори бувають лінзові і П-подібні.

Лінзовий компенсатор (чавунний) має хвилясту поверхню, яка може змінювати свою довжину в залежності від стану газопроводу, чим захищає його від деформацій. Окрім цього при встановленні компенсатора біля запірної арматури, він забезпечує можливість вільного монтажу і демонтажу фланцевої арматури і заміни прокладок.

В колодязях компенсатори встановлюються у вільному стані для забезпечення повної компенсуючої здатності.

П-подібні компенсатори використовуються при встановленні кранів і засувок в малогабаритних колодязях і на зовнішніх газопроводах, виготовляються із сталевих труб і мають вигнуту П-подібну форму.

16. Конденсатозбірники, їх призначення і місця встановлення.

Газопроводи прокладаються під певним нахилом, який забезпечує стікання вологи в спеціальні емкості, які називаються конденсатозбірниками.

Поява вологи від газів пояснюється тим, що гази, стикаючись з холодними стінками труб, самі охолодлжуються і конденсують водяні пари. Кількість конденсату залежить і від пропускної здатності газопроводів і температури газів.

Конденсатозбірники розраховані для низького, середнього і високого тисків.

Конденсатозбірники низького тиску являють собою ємність (горщик), в яку вставлена дюймова трубка. Ця трубка виводиться під ковер і закінчується муфтою і корком.

Через цю трубку проводиться видалення конденсату, продувка газопроводу і замір тиску газу, а також здійснюється замір потенціалу “земля-труба”.

Конденсатозбірники середнього і високого тисків мають додаткову захисну трубку і кран на внутрішній трубці. Під дією тиску газу конденсат із горщика відтискається у внутрішню трубку, отримує відповідний напір і автоматично відкачується при відкритті крану.

Перевірка наявності вологи і конденсату в г/п , їх видалення повинні проводитись власником систем газопостачання з періодичністю, яка виключає утворення закупорок.

17. Контрольно-вимірювальні прилади, які застосовуються

у газовому господарстві.

Застосовуються:

- термометри – для замірів температур

- манометри (рідинний, пружинний) – для визначення тиску газу

- газоаналізатори (ШІ-10, ШІ-11, ШІ-12) – для визначення % загазованості

- звукові сигналізатори загазованості (СТХ-3, СТХ-17, ЩИТ-2, АГС-1)

- сигналізатори мікроконцентрацій чадного газу

- сигналізатори довибухових концентрацый природного газу

- газові лічильники

та інші КВП, використання яких залежить від виду робіт.

18. Прилади для вимірювання тиску газу, принцип роботи, застосування.

Для вимірювання величини тиску газу використовують:

• U-подібні рідинні манометри

• пружинні манометри

У-подібні рідинні манометри контролюють низький тиск в мм вод.стовпчика.

Заливають підфарбовану воду, керосин, дизпаливо (соляру), але обов’язково вводиться поправка на питому вагу рідини, наприклад:

Якщо дизпаливо, то коеф.= 0,8: 200 мм в.д.ст. х 0,8 = 160 мм.вод.ст.

Будова: - штатив, шкала, вигнута U-подібна трубка

Принцип роботи:

Рідина заливається до позначки 0, до правого відкритого кінця трубки кріпиться гумовий шланг, під’єднаний до газопроводу (наприклад після крану на опуску до приладу). Рідина під тиском газу в правій трубці опускається, а в лівій – піднімається на однакову кількість позначок шкали. Сума цих величин і буде вказувати на тиск газу в мережі, якщо залита рідина - вода.

Перевіряються при першому введенні в роботу , а потім - 1 раз на рік.

Пружинні манометри контролюють середній і високі тиски. Перевіряються – 1 раз на рік. Чим більше діаметр корпусу, тим точніше прилад.

Будова:

-корпус, штуцер із різьбою для приєднання

-шкала, яка підбирається так, щоб величина вимірюваного тиску визначалася в

діапазоні 2/3 шкали (є риска)

-пружина (трубка Бордона), в середину якої під тиском потрапляє газ і випрямляє її - стрілка, що кріпиться на кінці пружини, і тягнеться за нею в залежності

від тиску газу

- зубчаста шестерня і система ричагів.

19. Газоаналізатори, принцип роботи.

Для визначення проценту загазованості (природний газ) використовують шахтні інтерферометри, які бувають таких видів:

• ШІ-10 (0,25%) - від 1 до 6 %; - ШІ-11 (0,2%) - від 1 до 6 %;

• ШІ-12 (1%) - від 1до 100%

Будова:

- корпус із алюмінія з трьома відсіками:

нижній – для елементу живлення з лабірінтом для зупинки коливань повітря

середній – газоповітряна камера з оптикою, окуляр

третій – поглинаючий патрон (фільтр), який осушує пробу повітря і видаляє з неї вуглекислий газ

- перемикач виду робіт (на метан чи вуглекислий газ, ще є нейтральне положення)

- мікровимикач, який встановлюється або на К (контроль), або на И (замір)

- боковий орієнтир для встановлення лівої найчорнішої лінії на 0.

Підготовка до роботи:

1/ встановити елемент живлення; 2/ відрегулювати окуляр;

3/ перевірити герметичність груші і всієї системи;

4/ зробити 5-6 качків для очистки відсіку від залишків попередніх проб;

5/ виставити саму крайню ліву найчорнішу полоску на 0;

6/зробити 3-4 качки для забору проби газоповітряної суміші з метою визначення наявності газу, тобто визначити % загазованості;

7/натиснути кнопку заміру И і подивитись в окуляр.

Інтерферентна (кольорова) картинка створюється за рахунок проходлження двох пучків білого світла через камеру при включеній лампочці і накладання одного з них на другий (в наслідок цього на шкалі видні чорні і кольорові лінії).

Повірка ШІ виконується 1 раз на 6 місяців в органах Держстандарту.

Для ЗВГ використовують сигналізатори СТХ-3, СТХ-17, ЩИТ-2

(на ГНС, ГНП), що встановлюються в нижній частині приміщення, в якому проходить заповнення посудин, і при певній концентрації дають звуковий сигнал.