4. Влаштування, призначення і місця розміщення

електроізолюючих фланцевих з’єднань.

Електроізолююче фланцеве з’єднання (ІФЗ) являє собою міцне і щільне з’єднання двох частин г/п, яке за допомогою діелектричних прокладок між фланцями і ізолюючими шайбами під з’єднювальними болтами перешкоджає проходженню електричного струму.

ІФЗ підвищує ефективність катодного захисту підземних г/п, зберігає їх від’ємний захисний потенціал і запобігає його розповсюдженню на внутрішньобудинкові мережі (при встановленні на будинкових вводах), а також зменшує можливість попадання блукаючих струмів в підземні споруди.

ІФЗ встановлюються на надземних частинах г/п, в спеціальних колодязях, після запірної арматури по ходу газу в наступних місцях:

1/ на вводах і виходах г/п із будівель, де можливий їх контакт із заземленнями або неізольованими від землі конструкціями,

2/ при прокладанні г/п на металевих і залізобетонних опорах і естакадах на надземнній частині споруди в місці опуску г/п в землю і виходу із землі,

3/ при проходженні г/п через залізобетонні конструкції, якщо він не ізолюється від них,

4/ на вводі г/п на об”єкти джерел блукаючих струмів,

5/ на входах і виходах в землю із ГРП, ШРП, ГРПБ,

6/ допускається їх встановлювати в колодязях, обладнаних спеціальними електроперемичками з виводами під окремо стоячі контактні пристрої для можливості шунтування фланцевих з’єднань під час виконання ремонтних робіт в колодязях

Встановлення ЕФЗ на г/п безпосередньо в землі категорично заборонене.

5. Основні критерії, які визначають технічний стан підземних сталевих газопроводів.

1/ рік побудови газопроводу

2/ тиск газу в газопроводі

3/ стан металу труб і якість зварних з’єднань

4/ герметичність г/п

5/ стан і тип ізоляційного покриття

6/ наявність, стан і ефективність електрохімічного захисту

7/ технічний стан підпор, кріплень надземних г/п і компенсаторів

8/ стан пофарбування надземних г/п.

16. Пасивний і активний захист газопроводів від корозії.

Корозія металу – це процес його руйнування внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії з корозійним середовищем.

Є два основних види корозії – хімічна і електрохімічна.

Під час хімічної корозії проходить окислення металу внаслідок взаїмодії з корозійним середовищем.

Електрохімічна корозія – це руйнування металу в наслідок електрохімічної взаємодії з електролітами, цей процес супроводжується протіканням електричного струму, при чому один участок поверхні металу являється анодом (-), а інший – катодом (+). Руйнування проходить в основному на анодних ділянках металевих споруд.

Електрохімічна корозія поділяється на такі види:

1/ підземну (грунтову)

2/ блукаючими струмами (там де є електричний рельсовий транспорт, мережі телефонного зв”язку і т.д.)

3/ біологічну (під впливом мікроорганізмів)

4/ атмосферну (в повітрі або у вологих газах)

5/ внутрішню (в трубопроводах або ємностях)

6/ контактну (при контактах металів з різними потенціалами в даному середовищі).

Корозія буває суцільна і місцева, внутрішня і зовнішня.

Основні показники ступеню корозії:

1/ втрата маси металу на одиниці поверхні

2/ глубина корозії в мм

3/ кількість корозійних очагів (каверн, язв, точок), їх загальна площа на одиницю поверхні

4/ час до появи першого корозійного утворення.

Є два метода захисту газопроводів від корозії:

1/ пасивний (від атмосферної і грунтової корозії)

2/ активний (від електрохімічної корозії)

До пасивного методу відносяться:

1/ фарбування зовнішніх г/п

2/ нанесення ізоляційного покриття (для підземних г/п)

До активного методу відносяться:

1/ катодний захист (від грунтової, катодна полярізація в межах від -0,9 до -2,5 В)

2/ протекторний (від грунтової на маленьких ділянках г/п, г/п із ЗВГ і ємностях)

3/ електродрінажний (від блукаючих струмів, 1 дренажна установка – до 5км захисту )

Періодичність проведення технічного огляду установок ЕХЗ:

- катодні станції – 2 рази на місяць

- протектори – 1 раз на 6 місяців

- електродрінажі – 4 раза на місяць

Для замірів потенціалів “земля – газопровід” на газопроводах (середнього тиску) встановлюють контрольно-вимірювальні пункти (КВП).

Їх встановлюють:

- в населених пунктах – через 200м по трасі г/п

- в незаселених зонах – через 500м.

Періодичність проведення замірів:

- в зонах дії засобів захисту – не рідше 1 разу на 3 місяці

- в інших випадках – не рідше 2 разів на рік.

КВП і електрозрівнювальні перемички повинні встановлюватись на г/п після укладки його в траншею перед засипанням його землею.

Введення установок ЕХЗ в експлуатацію повинно проводитись до здавання г/п в експлуатацію