- •1.Надати характеристику шляхів виділення яєць і личинок гельмінтів із орган дефінітивного хазяїна.
- •2.Що включає в себе зажиттєва діагностика гельмінтозів.
- •3. Характеристика джерел забруднення довкілля яйцями та личинками гельмінтів.
- •4. Надати визначення трансмісивна хвороба і навести приклади
- •5.Охарактерезувати копроовоскопічний метод дослідження.
- •6. Охарактеризуйте суть методів флотації та сидиментизаціі.
- •7. З якою метою проводять гельмінтоовоскопічне дослідження води з відкритих водойм.
- •8. З якою метою проводять дослідження проб грунту.
- •9. Якою метою проводять дослідження коренебульбоплодів, плодів вирощених на полях, стічних вод особливо з тваринницьких приміщень.
- •10. З якою метою проводять дослідження зскрібів з підлоги, стін, годівниць тваринницьких приміщень.
- •11. Які прилади використовують при гельмінтологічного дослідження об'єктів довкілля.
- •12.Надати характеристику заходів профілактики за кокцидіозів тварин.
- •13. Надати характеристику заходів профілактики за саркоптозу сивиней.
- •14. Надати характеристику заходів профілактики за фасціольозу.
- •15. З якою метою проводять гельмінтологічне дослідження водних та наземних безхребетних.
2.Що включає в себе зажиттєва діагностика гельмінтозів.
Діагностика гельмінтозів базується на даних:
а) анамнестичних
б) епізоотологічних
в) клінічних ознак
г) спеціальних методів дослідження
1. Зажиттєва діагностика.
гельмінтоскопія
гельмінтоовоскопія
метод нативного мазка
метод флотації
метод седиментації
комбіновані, флотаційно – седиментаційні
гельмінтоларвоскопія
діагностична дегельмінтизація
імунологічна діагностика
3. Характеристика джерел забруднення довкілля яйцями та личинками гельмінтів.
Розселення паразитів може здійснюватися на різних стадіях їх життєвого циклу. Розселення у часі, зазвичай, відбувається на стадіях спокою: розвиток призупиняється до того часу, поки не виникають сприятливі умови.
Джерелом інвазії в природі є хворі тварини, люди або паразитоносії, а також проміжні хазяїни, які виділяють навколишнє середовище яйця або личинки паразитів.
В тому випадку коли в розвитку збудника інвазійної хвороби приймає участь резервуарний живитель(- дрібних тварин, мишей, щурів, птахів ,), в організмі яких нагромаджуються інвазійні яйця, або личинки (у свинячих аскарид дощові черв'яки), поширенню їх сприяють механічні перенощики (гризуни, птахи інші тварини), тому що вони можуть бути або кормом для сприятливих тварин, або виділяти інвазійні стадії в навколишнє середовище. Зміна специфічності паразитів до хазяїв впродовж життєвого циклу забезпечує їм широку екологічну пластичність, що дозволяє виживати в мінливих умовах. Специфічні переносники - це ті членистоногі, в організмі яких паразит проходить певні стадії розвитку, тому їх ще звуть біологічними (малярійний комар - специфічний переносник малярійного плазмодія).
Механічні переносники - членистоногі, в організмі яких не відбувається розвитку паразита. Так, у кишківнику хатньої мухи, на її лапках, волосках можуть знаходитися збудники інфекційних захворювань, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.
4. Надати визначення трансмісивна хвороба і навести приклади
Трансоваріальний – спостерігається у іксодових кліщів, які є дефінітивними хазяїнами бабезіїд і характеризується передачею зародка від одного до слідуючого покоління через яйце.
Трансмісивні хвороби паразитарні захворювання тварин, збудники яких передаються членистоногими.
Специфічні переносники - це ті членистоногі, в організмі яких паразит проходить певні стадії розвитку, тому їх ще звуть біологічними (малярійний комар - специфічний переносник малярійного плазмодія).
Механічні переносники - членистоногі, в організмі яких не відбувається розвитку паразита. Так, у кишківнику хатньої мухи, на її лапках, волосках можуть знаходитися збудники інфекційних захворювань, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.
Деякі з переносників можуть відігравати роль природних резервуарів. Так, блоха може зберігати в своєму організмі збудника чуми від 27 діб (при температурі 37 °С) до 358 діб (при температурі 0-5 °С).
5.Охарактерезувати копроовоскопічний метод дослідження.
копроовоскопічний метод дослідження застосовують для виявлення яєць гельмінтів, які виділяються з фекаліями тварин.
Найпростішим є метод нативного мазка. На предметне скло наносять краплю рівних частин води і гліцерину та шматочок фекалій (величиною з горошину), старанно перемішують скляною паличкою. Після видалення твердих частинок фекалій вміст накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом.
Більшість гельмінтоовоскопічних методів діагностики грунтуються на різниці питомої ваги яєць і личинок гельмінтів або їх фрагментів з одного боку, і рідини, в якій зависли досліджувані фекалії — з іншого. В залежності від співвідношення питомої ваги цих компонентів розрізняють методи флотації, осадження та комбіновані.
Метод флотації. Застосовують рідини з питомою вагою, що перевищує питому вагу яєць гельмінтів.
Для приготування флотаційних рідин використовують:
кухонну сіль (хлорид натрію) в кількості 400-420 г на 1 л гарячої води, питома вага такого насиченого розчину 1,18-1,2;
нітрат свинцю (азотнокислий свинець) в кількості 650 г на 1л гарячої води, питома вага 1,5;
- нітрат амонію (гранульована аміачна селітра)-1500 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,3;
сірчанокислу магнезію -920 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,26-1,28;
гіпосульфіт натрію -1750 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,38-1,4;
сульфат цинку (сірчанокислий цинк)-400 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,24;
нітрат срібла -1000 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,4. , Стандартизований метод флотації з розчином нітрату свинцю (азотнокислого свинцю) за Г.О. Котельніковим і В.М. Хреновим. Звичайна флотація. Пробу фекалій 3 г кладуть у склянку, заливають невеликою кількістю флотаційного розчину і розмішують паличкою. Одночасно з помішуванням додають розчин до об'єму 50 мл. Потім сумі фільтрують через ситечко або шар марлі в другу склянку. Профільтровану суміш при дослідженні на фасціольоз, дикроцеліоз і парамфістоматоз затишають у спокої на 15-20 хвилин, при інших гельмінтозах — не менш як на 10 хвилин. За допомогою дротяної пет діаметром 0,5-1 см беруть кілька крапель (3-5) з поверхневого шару рідини, перенося і на предметне скло і досліджують під мікроскопом.
Флотація з центрифугуванням. Пробу фекалій Зг розмішують з флотаційним розчинод як у попередньому варіанті Суміш фільтрують через фільтр з комірками 0,5 х 0,5 мм ; центрифугальну пробірку об'ємом 50 мл і центрифугують 1-2 хвилини при 1000-1500 об/хв. Потім пробірку накривають предметним склом так, щоб поверхня його торкалась суміші. Якщо рівень рідини нижче від країв пробірки, необхідно долити флотаційний розчин до одержання випуклого меніска. Через 5 хвилин скло знімають для мікроскопії.
Метод флотації'з розчином нітрату амонію за Г.О. Котельніковим та В.М. Хреновим. Техніка виконання така сама що і попереднього методу (звичайна флотація). Профільтровану суміш відстоюють для флотації 10 хвилин. Застосовують для виявлення яєць аскаридатозів, трихоцефалятозів, рабдитатозів, оксиуратозів, стронгілятозів органів травлення та дихання, аноплоцефалятозів.
Метод флотації з розчином кухонної солі за Фюллеборном. Техніка виконання, як при звичайній флотації. Профільтровану суміш відстоюють 45-60 хвилин. Ефективність дослідження низька, бо спливає лише частина яєць аскаридат, трихоцефалят, стронгілят.
Методи осадження. При застосуванні цих методів використовують рідини з меншою, ніж у яєць, питомою вагою.
Стандартизований метод послідовного промивання. Пробу фекалій 3 г розмішують паличкою в склянці з невеликою кількістю води. При помішуванні додають воду до об'єму 50 мл. Суміш фільтрують в другу склянку, після чого фільтрат відстоюють 5 хвилин. Потім зливають або відсмоктують спринцівкою верхній шар рідини до осаду, додають до останнього таку ж кількість води, перемішують і знову відстоюють 5 хв. Ці маніпуляції повторюють до просвітлення верхнього шару рідини в склянці. Рідину востаннє зливають, а осад наносять порціями на предметне скло для мікроскопії. Метод застосовують для діагностики трематодозів і акантоцефальозів у тварин.
Метод М.В. Демідова, Метод Горшкова, Комбіновані методи, Метод Дарлінга, Метод Щербовича
