- •1. Поява людини та первісних форм співжиття на українських теренах: палеоліт, мезоліт, неоліт.
- •2. Грецька колонізація Північного Причорномор’я
- •3. Праслов’яни та слов’яни
- •4. Економіка та соціальний устрій Київської Русі
- •5. Духовне і культурне життя Київської Русі
- •7. Гвк, його роль в розвитку українських земель.
- •8. Золотоординське іго на українських землях та його наслідки.
- •9. Українські землі в складі вкл.
- •11. Релігійне життя в Україні і 16- на початку 17 ст. Берестейська унія.
- •12. Витоки та походження козацтва. Суспілно-політичний устрій Запорозької Січі.
- •13. Утворення Кримського ханства та його експансія в українських землях.
- •17. Формування Української козацької держави б. Хмельницького. Внутрішня та зовнішня політика українського уряду.
- •20. Перша українська політична еміграція. Конституція п. Орлика.
- •21. Обмеження автономних прав Гетьманщини за часів і. Скоропадського, перша ліквідація гетьманства. П. Полуботок.
- •22. Останні спроби старшини щодо збереження автономії Гетьманщини (1727 – 1764). Данило Апостол, Кирило Розумовський.
- •24. Українська культура у другій половині 17- 18 ст.
- •25. Поділи Речі Посполитої та приєднання правобережних та західноукраїнських земель до Російської та Австрійської імперій.
20. Перша українська політична еміграція. Конституція п. Орлика.
Після трагічної для І. Мазепи поразки під Полтавою все найближче оточення гетьмана опинилося на території Туреччини, у Бендерах. Так розпочалася перша доба української еміграції. Після смерті І. Мазепи серед українських козаків в еміграції розгорілася боротьба за гетьманську булаву, що тривала півроку. 5 квітня 1710 року козацька рада в Бендерах обрала гетьманом П. Орлика. Тоді ж обрали й генеральну старшину, до складу якої увійшли: Іван Ломиковський (генеральний обозний); Клим Довгополий (генеральний суддя); Іван Максимович (генеральний писар); Григорій Герцик, Федір Мирович (генеральні осавули).
10 травня 1710 року Карл XII підписав формальний диплом, яким він затвердив П. Орлика на посаді гетьмана. Невдовзі між українським гетьманом і шведським королем був укладений договір, за яким Україна отримувала протекторат Швеції. П. Орлик налагодив контакти з кримським ханом, який обіцяв допомогти в боротьбі з Росією. 8 листопада 1710 року Туреччина, підтримуючи П. Орлика, оголосила війну Московській державі.
Під час обрання гетьмана між П. Орликом, старшиною та запорожцями була укладена угода — «Пакти й Конституція прав і вільностей Війська Запорізького» — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика. У цій Конституції був узагальнений увесь попередній досвід існування Української козацької держави та намічені шляхи її подальшого розвитку. Основною ідеєю документа стала вимога обмежити владу гетьмана й прагнення старшини відігравати головну роль у суспільно-політичному житті України. Конституція України, підготовлена українським гетьманом в еміграції та його найближчим оточенням, мала вступну частину й 16 статей. Текст цього документа був складений латинською й тогочасною книжною українською мовами.
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді. Також фіксувався соціальний захист убогих, сиріт, удовиць.
Проголошувалися незалежність України від Росії та Речі Посполитої. Обгрунтувалася протекція шведського короля та союз з Кримським ханством. Територія України визначалася умовами Зборівського трактату 1649р. Запорожцяи повинні були вернути їхні давні містечка Трахтемирів, Кодак, Келеберду, землі над Ворсклою
