61) Принципи розподілу прибутку
Принципи розподілу прибутку:
• прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;
• прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;
• величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
• прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Розподіл чистого прибутку — один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.
62)Напрями розподілу прибутку
Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має розподіл чистого прибутку на споживання і накопичення. У межах фонду споживання важливу роль для інвестиційної привабливості підприємства відіграє пропорція його розподілу на фонд виплат дивідендів та інші фонди споживання.
Межа розподілу прибутку на централізований і децентралізований, що визначає розмір джерел задоволення загальнодержавних інтересів та інтересів підприємств, є рухомою і залежить від соціально-економічних умов характерних конкретному періоду розвитку національної економіки та потреб держави, регламентується чинним законодавством.
Останнім часом Держкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію про тенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузей економіки як загалом, так і між суб'єктами володіння і розпоряджання зокрема. Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такого розподілу, оскільки на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники. Однак пропорції розподілу прибутку і його використання навіть за таких умов, на нашу думку, можуть частково відобразити реальний стан використання одного з найважливіших власних ресурсів у промисловості
63)Капіталізація прибутку та напрями його використання
термін «капіталізація» може характеризувати зростання власного
капіталу за рахунок власних коштів, банківських позик, бюджетного
фінансування та ін.., або виконувати роль розподілу й використання прибутку,
що забезпечує розвиток підприємства, обліковувати визнанні витрати в якості
активів, визначати вартість чистих активів організації або суму акціонерного
капіталу, вартість майна за його прибутковістю, перетворювати додаткову
вартість в капітал.
В сучасних умовах, широкого вжитку набуло поняття ринкової
капіталізації, яка за своєю сутність визначає ринкову ціну на фондовій біржі
зареєстрованих акцій підприємства або всіх його акцій, тобто це вартість, яка
може значно перевищувати вартість активів по балансу підприємства. Це
пов’язано з тим, що не всі активи, які мають цінність включаються в баланс
підприємства, наприклад кваліфіковані працівники, ділова репутація, попит на
продукцію тощо. Але на момент продажу акцій того чи іншого підприємства,
його вартість може як зростати так і знижуватись, в залежності від попиту та
пропозиції акцій на ринку.
Таким чином можна стверджувати, що капіталізація (capitalization) –
оцінка вартості підприємства, земельної ділянки, цінних паперів та іншого
майна, шляхом визначення суми очікуваного доходу за період, протягом якого
планується його використання.
Більш повніше економічний зміст та сутність капіталізації проявляється у
певних функціях:
- стратегічна – вибір перспективних напрямків діяльності підприємства,
які визначають довгострокову перспективу досягнення конкурентних переваг
підприємством та утримання своїх позицій на ринку;
- прогнозна – оцінка потенціалу та планування майбутнього стану
підприємства;
- оцінювальна – аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства,
виявлення наявних резервів та відповідність міжнародним критеріям
ефективності;
- розподільна – ефективний розподіл залучених ресурсів на розвиток та
розширення діяльності підприємства, тобто здійснення процесу капіталізації,
збалансованість економічної діяльності підприємства;
- мобілізаційна – залучення ресурсів для розширення виробництва,
досягнення цілей підприємства;
- інформаційна – збір та розповсюдження інформацію про економічну
стійкість та інвестиційну привабливість підприємства на мікро-, мезо- та
макрорівні;
- стимулююча – стабільний розвиток економічної, науково-технічної та
підприємницької діяльності.