41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

Регіональна економічна політика за організаційною сутністю являє собою сукупність організаційно-правових та економічних заходів, які за допомогою відповідних адміністративних важелів та фінансово-економічних інструментів забезпечують стимулювання ефективного, пропорційного та збалансованого розвитку економіки регіонів, раціональне та економне використання їх ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня та якості населення з максимальним збереженням природного середовища функціонування продуктивних сил.

Регіональна економічна політика – сукупність організаційних, правових, ек заходів, здійснюваних у сфері регіонального розвитку відповідних до її поточних та стратегічних цілей.

Об’єктами ДРП є адміністративно-територіальні одиниці чи їх сукупності, що визначається чинним адміністративно - територіальним устроєм України. Спеціальні об’єкти – депресивні регіони.

Суб’єктами ДРП виступають центральні , регіональні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання регіонального соціально-економічного розвитку.

Структура:

• Економічна РП

• Соціальна РП.

• Промислова РП.

• Аграрна РЕ

• Екологічна РЕ

• Науково-технічна РП

Основною метою РЕП є створення необхідних організаційно-правових та економічних умов, що надають відносно рівні можливості кожному регіону для ефективного економічного розвитку, раціонального використання природних, трудових, фінансових ресурсів і задоволення потреб населення.

Пріоритетні завдання:

1. В економічній сфері (покращення структури гос комплексу регіонів, ств сприятливих умов розвитку підприємництва, активне проведення приватизації держ майна, земельна реформа, реформи си-ми державного оподаткування та інших держ перетворень, формування і розвиток спеціальних ек зон, територій пріоритетного розвитку, євро регіонів, удосконалення ек районування Укр., узаконення на найвищому рівні мережі економічних районів)

2. У соц. сфері (гарантування соц. прав громадян, забезпечення зайнятості через удосконалення функціонування ринків праці, регулювання міграції, підвищення рівня добробуту, забезпечення єдиних соц. стандартів та соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів, гарантування продовольчої забезпеченості регіонів, вихід на продовольчі ринки світу, покращення демографічної ситуації, формування раціональної си-ми розселення шляхом збереження існування і ств нових населених пунктів)

3. В екологічній сфері (запобігання і ліквідація забруднення в регіонах, ефективне використання і відтворення природних ресурсів, збереження генетичного фонду живої природи, унікальних територій і природних об*єктів, впровадження економічного механізму природокористування, екологічно обґрунтоване розміщення ПС регіонів)

42Механізм реалізації регіональної економічної політики.

Механізм реалізації державної регіональної економічної полі­тики — це система конкретних економічних важелів та організа­ційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їх господарського комплексу.

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністратив­них, нормативно-правових та економічних важелів.

Економічні важелі впливу:

• податкові інструменти

• митні інструменти

• зовнішньо-торгівельні регулятори

• субсидії, дотації, субстанції

Субстанції –це вид грощової допомоги місцевим органам влади з державного бюджету, на відміну від дотацій чи субсидій надається на фінансування конкретного заходу і підлягає поверненню у разі порушення її цілісного використання.

Адміністративні важелі:

• використання національного багатства в тому числі і природних ресурсів.

• використання при вирішенні геополітичних і економічних проблем

• застосування для соц. захисту.

Нормативно-правові важелі:

• це все законодавче поле в межах якого функціонують всі госп. об’єкти.

Складові механізму є відповідна законодавчо-нормативна база, бю­джетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозу­вання і програмування, стимулювання розвитку нових підприємств, створення вільних економічних зон, прикордонне і міжрегіональне співробітництва.

Першоосновою механізму державної регіональної економічної політики є законодавчо-нормативна база. Законодавчо-нормативна база – це державне регулювання територіального розвитку на основі системи законів і нормативів, програмних методів впливу на ек-ку регіонів і їх поєднань з економічними важелями.

Закони:

• про стимулювання розвитку регіонів

• про місцеві державні адміністрації

• про місцеве самоврядування і Ук.

• про зайнятість населення

• про столицю Ук., місто-герой Київ

• про бюджетну сис-му

• про місцеві податки і збори

• про статус АРК

Бюджетно-фінансове регулювання

Основні завдання – це створення такого механізму касового виконання бюджету, що забезпечував би її ефективне функціонування в частині зборів на витрачення коштів.

Принципи:

• будь-яка економічна структура повинна в першу чергу забезпечувати наповнення бюджету власного рівня

1995 р. приймається Бюджетний кодекс Ук.

Бюджетна система Ук. складається з 2-х районів:

1)державний (бюджет АРК; бюджет Києва, Севастополя; обл-ні бюджети; рай-ні бюджети; бюдж. тер. громад)

2)місцевий (міські, селищні, сільські)

Місцевий бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення та повноважень місцевого самоврядування.

Для виконання бюджету:

• банківська система (в Ук. 1991-1995)

• казначейська система

• змішана система

Функ-ції: розподільна, контрольна, стимулююча.

Прогнозування та програмування у РЕП

Регулюється законом про держ. прогнозування та розробку програм економічного і соціального розвитку.

Прогнозування – це науково-обгрунтоване бачення перспектив розвитку певного соц-ек. явища, а також можливих шляхів досягнення визначених цілей.

За терміном прогноз: оперативні, довгострокові, короткострокові, середньострокові.

За функціональними од: наукові та нормативні.

Етапи рег. прогнозування

1-аналіз і систематизація рег. проблем і розвитку.

2-здійснюється побудова дерева ціни

3- прив’язка цілей (завдань) до фінансових рес.

4-будується модель розвитку.

Програмування – це комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців, термнів виконання, які забезпечують вирішення завдань регіонального розвитку екон., еколог., соц-культурних, науково-технічних сферах.

Принципи рег. програмування:

• висока цільова спрямованість на кінцевий результат

• чітке визначення пріоритетів

• узгодженість завдань з наявними рес-ами регіону

• конкурсні умови формування програм

• керованість і контроль за вихованням програм

Класифікація програм:

1)за рівнем:

- місцеві

регіональні

2) за тривалістю:

- довгострокові

- середньострокові

- короткострокові

3) за характером виріш. проблем:

- компклесні

- функціональні

У регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єк­тів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію та швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. У першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну специфіку. Для досягнення збалансованого розвит­ку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різ­них типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів актив­ної науково-технічної діяльності. . Особливе місце в регіональній економічній політиці зай­має державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Ця підт­римка спрямовується на стимулювання розвитку території, від­новлення її потенціалу; активізацію соціальної мобільності насе­лення; створення економічних та інституційних умов для ареалів зростання. Пряма державна підтримка надається: регіонам, де чі­тко відстежуються структурні деформації, внаслідок чого зростає безробіття; слаборозвинутими регіонам; регіонам, які потерпіли від стихійного лиха та техногенних катастроф.

Вільна економічна зона – це частина тер. держави, на якій встнановл. спец. правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства країни орієнтованого на посилання зовн-ек. зв’язків насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу.

Територія пріоритетного розвитку – це частина території, держави на якій склалися не сприятливі соц-екон. і екологічні умови, незадовільна зайнятість та низький рівень заходів нас. і на якій впровадж. спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, а також покращ. економічної або екологічної ситуації.

Фактори створення ВЕЗ:

• вигідне ЕГП

• розміщення поблизу великих транспортних вузлів

• близькість державного кордону

• наявність у достатній кількості ресурсного потенціалу.

• забезпеченість об’єктами виробничої соц. інфраструктури.

• відсутність обмежень екол. хар-ру

Мета створення ВЕЗ:

• активізація господарської діяльності (підприємства)

• залучення іноземних інвестицій

• залучення і впровадження нових технологій і ринкових методів

• покращення використання трудових і природних ресурсів

• прискорення соц-екон розвитку

Основні риси ВЕЗ:

• відсутність міста або мін його рівень

• пільговий режим оподаткування

• сприятливий кредитний режим

• спец режим інвестиційної діяльності

Класифікація ВЕЗ

1.Торгівельно – складські зони (це бушитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися, купуватися без звичайних митниць):

- зони вільної торговлі (обмежені або скасовані міста і спрощена процедура експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять у зону)

- вільні порти (вантажно – розвантажувальні роботи + ремонт суден)

- митні склади (розміщення в місцях товарів або населення)

- зони дьютифрі (безмитний продаж товарів або у міжнародних аеропортах, або морських портах)

2. Промислово – виробничі зони (це зони, до яких ввозять не тільки товар, а й капітал; займ. не тільки торгівлею, а й виробн. діяльністю):

- експортно-виробнича зона (які орієнт. на зовнішню торгівлю)

- імпортно-виробнича зона (спрямована на імпорт)

- промислові зони(це поєднання підприємств з нац., іноземними і спільним капіталом, які перебувають на території однієї країни)

3. Науково-технічні зони (це частина території держави з високою концентрацією високотехнологічних вир-в, які розташовані поблизу крупних наукових центрів (інноваційні центри, технопарки,технополіси, науково-техн. парки))

4. Сервісні зони(це зони з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страхові та ін. послуги):

- офшорні зони(різновидність ВЕЗ, в яких підприємствам забороняється виробнича діяльність)

5. Вільні банківські зони (це зони пільгового банківського підприємства)

6.Рекреаційно – туристичні зони (це ВЕЗ , які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний потенціал з метою ефективного використання, а також активізації підприємницької діяльності)

43.Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку. 1) Підвищення самостійності окремо взятого регіону; 2) Вирівнювання рівня розвитку регіонів. Бюджетна си-ма – сукупність бюджетів різних рівнів. Завдання: ств такого механізму касового регулювання бюджету, що забезпечив ефективність її використання у використанні коштів.

Історія формування: 1990 – «Про бюджетну систему УРСР»; дворівнева: держ, місцевий. 1995 – «Про бюджетну си-мі Укр»; трьохрівнева: держ, місцевий, АРК. 1997 – «Про місцеве самоврядування». 2001 – «Бюджнтний кодекс Укр»; дворівнева: держ, місцевий (бюджет АРК, Києва, Севастополя, обласні, районні, бюджети територіальних громад (міські, сільські, селищні)). Системи: банківська, казначейська, змішана. Мета бюджетної політики: перерозподіл фінансових рес-ів на користь менш розвинених регіонів. Завдання: підвищення ролі місцевих податків і зборів, збільшення питомої ваги доходів у бюджетну си-му, видання субсидій,, дотацій, субвенцій. Міжбюджетні трансферти – кошти, які безповоротно передаються із одного бюджету до іншого.

Прогнозування і програмування. Прогнозуванн регулюється законом Укр «Державне прогнозування та розроблення програм розвитку Укр».

Прогноз – науково обґрунтоване бачення певного соц.-ек процесу, а також шляхів досягнення визначених цілей. Класифікація: 1) за термінами (оперативні, довгострокові, середньо-, короткострокові); 2) за функціональною ознакою (нормативні). Етапи прогнозування: аналіз і систематизація всіх регіональних проблем; побудова дерева цілей, прив*язка фінансових рес-ів до всіх проблем; модель розвитку (побудова)

Регіональна програми – комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців і термінів здійснення, які поребують вирішення завдань регіонального розвитку у різних сферах. Принципи регіональних програм: висока цільова спрямованість на кінцевий результат; чітке визначення пріоритетів, узгодження щодо завдань використання рес-ів; комплексні розробки і виконання програм; контроль. Класифікація: 1) За рівнем (деж, районні, місцеві); 2) За тривалістю (довго-, середньо-, коротко-); 3) За характером вирішення проблеми (комплексні, раціональні)