3. Історiя розвитку (додатково)
Технiка накопичувачiв на оптичних дисках бере початок в областi методiв побутового звукового оптичного запису. Розробникiв накопичувачiв на оптичних дисках переслiдували невдачi вiд самого початку дослiджень — iз середини 70-х рр. Розв’язавши ряд серйозних проблем, вони все ж таки в 1983 р. запропонували працездатнi зразки накопичувачiв на оптичних дисках, але останнi не одержали комерцiйного впровадження через вiдсутнiсть оптичних дискiв. Тодi ж фiрмою Matsushita був виготовлений дослiдний зразок приводу для оптичних дискiв з можливiстю перезапису. Тiльки лише наприкiнцi 80-х рр. накопичувачi на оптичних дисках стали реальнiстю. У 1980 р. фiрми Sony й Philips об’єднали свої зусилля в областi розробки ком пакт-дискiв (CD) i дiйшли угоди про створення єдиної технологiї запису й виробництва ком пакт-дискiв з використанням лазерiв. Спочатку виникли труднощi з вибором єдиного розмiру CD, тому що однi розроблювачi наполягали на розмiрi 12", а iншi пропонували розмiр 4,72". Зрештою був прийнятий варiант диска 4,72", що використовується й на сьогоднi. Як вiдзначається в багатьох публiкацiях з iсторiї комп’ютерної технiки, це було зроблено тому, що на диску такого розмiру можна записати Дев’яту симфонiю Бетховена, тривалiсть звучання якої дорiвнює 74 хв.
Можна видiлити три хронологiчних перiоди розвитку технології оптичних носiїв iнформацiї CD. Перший перiод (1980–1985) ознаменувався створенням стандарту цифрового запису звукової інформації й випуском першого програвача дискiв.
Другий перiод (1985–1994) характеризувався подальшим удосконаленням портативних музичних систем на ком пакт-дисках i початком розробки стандарту CD-ROM, що був анонсований у 1985 р. Водночас стандарт CD-ROM був розширений i доповнений новими стандартами для записуваних компакт-дискiв CD-R (CD-Recordable).
З 1994 р. дисководи CDROM стають невiд’ємною частиною стандартної конфiгурацiї PC, що приводить до буму мультимедiа. За кiлька рокiв швидкiсть передачi даних у CD-ROM виросла в 32 рази (при кратностi швидкостi приводу вiд 1 до 32), почали широко застосовуватися накопичувачi записуваних дискiв CD-R i перезаписуваних CD-RW. Почався перехiд на новий, єдиний для PC i побутової електронної технiки, стандарт DVD-дискiв ємнiстю 4,7 Гбайта.
У нашi днi ми є свiдками розвитку стандарту DVD, що передбачає доведення ємностi двошарових дискiв до 8,5 Гбайта, а ємностi двостороннiх двошарових дискiв—17 Гбайтів. Диски CD i DVD сьогоднi є практично незамiнними для будь-якого користувача персонального комп’ютера.
4. Пристрої для зчитування iнформацiї з оптичних дискiв
За конструктивним виконанням приводи CD-ROM бувають вбудованi в комп’ютер i зовнiшнi. Вбудованi приводи розмiщаються в корпусi комп’ютера й пiдключаються до адаптера (контролера). Зовнiшнi приводи мають власний блок живлення й пiдключаються, як правило, до адаптера плати розширення.
Спрощений алгоритм функцiонування приводу CD-ROM полягає в наступному. Пiсля вмiщення CD у завантажувальний пристрiй електромеханiчний пристрiй приводить диск в обертання. Оптико-механiчний блок забезпечує перемiщення оптичної головки зчитування по радiусу диска й зчитування iнформацiї. Напiвпровiдниковий лазер генерує малопотужний iнфрачервоний промiнь (типова довжина хвилi 780 нм, потужнiсть випромiнювання 0,2–5,0 мвт), що потрапляє на дзеркало, яке вiдбиває лазерний промiнь.
Серводвигун за командою, що надходить вiд вбудованого мiкропроцесора, перемiщає рухливу каретку iз дзеркалом, що відбиває промiнь, до потрiбної дорiжки на ком пакт-диску. Вiдбитий вiд диска промiнь фокусується лiнзою, розташованою пiд диском, далi вiдбивається вiд дзеркала й потрапляє на роздiлову призму, що направляє промiнь на другу фокусувальну лiнзу. Далi промiнь потрапляє на фотодатчик, що перетворить свiтлову енергiю в електричнi iмпульси. Сигнали з фотодатчика надходять на унiверсальний декодер.
Декодер реєструє записану на диск iнформацiю наступним чином: об’єктив фокусує на поверхнi диска промiнь лазера діаметром близько 1 мкм; якщо свiтловий пучок потрапить на промiжок мiж заглибленнями на диску, то промiнь не буде розсiюватися i, вiдбившись, потрапить на фотоприймач; а якщо промiнь потрапить на заглиблення на диску, то промiнь почне розсiюватись i до фотоприймача потрапить лише частина вiдбитого променя.
Висока точнiсть зчитування iнформацiї забезпечується складними системами автоматичного спостереження за поверхнею дискай дорiжками запису даних.