Найвищі вершини деяких гірських хребтів та височин України (Любіцева о.О., Панкова є.В., Стафійчук в.І.)

Назва	Висота, м	Місцезнаходження
Говерла	2061	Чорногора
Бребенескул	2035	Чорногора
Піп-Іван	2022	Чорногора
Петрос	2020	Чорногора
Гутин Томнатик	2017	Чорногора
Ребра	2007	Чорногора
Піп-Іван Мармароський	1936	Мармароський масив
Близниця	1881	Свидовець
Сивуля	1836	Горгани
Грофа	1748	Горгани
Стій	1677	Боржава
Роман-Кош	1545	Бабуган-Яйла
Демір-Капу	1540	Нікітська яйла
Еклізі-Бурун	1527	Чатирдаг
Рока	1346	Ай-Петринська яйла
Берда	515	Хотинська височина
Камула	471	Подільська височина
Вапнярка	460	Гологори
Могила Мечетна	367	Донецький кряж
Бельмак-Могила	324	Приазовська височина

Привабливість Карпат значно посилюється особливостями культури і побуту місцевого населення, багатством інших туристичних ресурсів та можливістю задоволення широкого спектру туристичних потреб.

Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (висота 1545 м) простягаються неширокою (до 60 км) смугою від околиць Феодосії до Балаклави, створюючи своєрідний амфітеатр та формуючи унікальні туристичні властивості Південного берега Криму. Як зазначають автори «Географії Криму»: «завдяки дугоподібному розміщенню гірських гряд майже паралельно одна одній та підвищенню їх у південному напрямку вони подібні на сходинки п'єдесталу пам'ятника. Однак на місці самого «пам'ятника» виявляється ... западина Чорного моря» [1, с. 34]. У рельєфі гір чітко виділяються майже паралельні Головне (найвище, 1200-1500 м), Внутрішнє (близько 500 м) та Зовнішнє (250-320 м) пасма з крутими південними та пологими північними схилами. Вершини Кримських гір - яйли (від тюрк, джайляу - пасовище) - плоскі і майже безлісі. Гірський Крим поділяється на 10 яйл, особлива мальовничість властива Демерджі-Яйлі, Ай-Петрінській, Байдарській, Бабуган-Яйлі, Чатирдагській. В горах поширені куестові гряди, карстові форми рельєфу, в тому числі печери. Давньовулканічний гірсько-лісовий ландшафт Карадазького заповідника є своєрідним мінералогічним природним музеєм, в якому можна прочитати літопис Землі майже за півтори сотні мільйонів років.

Попри значну тривалість періоду із достатнім сніговим покривом, Кримські гори важко назвати районом розвитку гірськолижного туризму. Натомість розвинутими видами є спелеотуризм, пізнавальний, пішохідний. Найвідоміші туристичні стежки Криму - Голіцинська (Новий Світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадазька (Щебетівка).

Приблизно четверту частину території України займають височини. Особливою мальовничістю рельєфу серед них відзначається Подільська височина. На півночі вона обмежена сильно розчленованими низькогір'ями Гологоро-Кременецького кряжу з відносними перевищеннями 150-180 м. Від с. Підкамінь Львівської області до м. Кам'янець-Подільський вузькою смугою витягнуті скелясті розчленовані вапнякові пасма Подільських Товтр (Медобори), продовженням яких на південний схід є Прут-Дністровські та Мурафські Товтри. Над навколишньою місцевістю окремі платоподібні пасма підносяться на висоту 50-60 м, а над річковими долинами - 100-150 м. В межах Львівської області знаходяться сильно розчленовані, з вузькими річковими долинами і крутими схилами мальовничі Опілля та Розточчя. Для Всього Поділля характерні яружно-балкові та карстові форми рельєфу, зокрема, наявність найдовших печер України. Хотинська височина з горою Берда (515 м) є найвищим елементом Східноєвропейської рівнини від Уралу до Карпат.

Приблизно по лінії Сокаль-Берестечко-Острог-Кривин уступом заввишки 40-60 м у рельєфі північного заходу України виділяється Волинська височина, яка на півночі переходить в Поліську низовину. Цікавими її елементами є Мізоцький кряж (314 м) та Пелчинське плато (324 м).

Горбиста поверхня з відносно рівнинними долинами річок, розгалужена яружно-балкова система (особливо інтенсивна в районі Канева, т.з Канівські гори, де глибина яруг становить 85-90 м) властиві Придніпровській височині, східною межею якої є чітко виражені, оспівані Т. Шевченком дніпровські кручі.

На лівобережжі України в рельєфі виділяються Приазовська і Середньоросійська височини та Донецький кряж. Серед особливостей Приазовської височини варто зазначити обривисті схили та виходи на поверхню кристалічних порід; Середньоросійської - розгалужену яружно-балкову мережу; Донецького кряжу - найвищої частини лівобережжя (г. Могила Мечетна, 367 м) - куести, карст, антропогенні форми рельєфу. Північно-східна частина Донецького кряжу - район Слов'янська та Святогірська - отримала назву Української Швейцарії.

В рельєфі рівнинного Криму виділяються Тарханкутська (179 м) та Керченська (189 м) височини. Найцікавіші елемент останньої - єдині в Україні діючі грязьові вулкани та г. Опук.

У зв'язку з невиразністю та одноманітністю рельєфу низовини - Поліська, Придніпровська, Причорноморська та Закарпатська - мають загалом невисоку атрактивну туристичну оцінку. Однак, окремі форми рельєфу - карст, гранітні кар'єри, піщані дюни, ози (Поліська низовина); яри, балки, виступи крейдяних порід, соляні куполи (Придніпровська низовина); долини річок, балки, кургани (Причорноморська низовина) - у якості пам'яток природи або заказників є туристичними ресурсами. На окрему увагу заслуговує цікавий і загадковий (завдяки певній спорідненості рослинного світу з Кавказом) Словечансько-Овруцький кряж (відносні висоти - 50-60 м, абсолютна - 316 м) на території Житомирщини. Найцікавіші форми рельєфу та ландшафти вище зазначених орографічних зон наведені в Табл. 2.