3. Відмежування договору управління майном від інших договорів

Договір управління майном відрізняється від договору купівлі-продажу за предметом. Якщо за договором купівлі-продажу майно відчужується, тому майно, товар буде предметом договору, то предметом за договором управління майном буде не само майно, а корисний результат його управління, наприклад, прибутки. Майно буде предметом управління, а не предметом договору.

Договірні зобов'язання, що виникають між засновниками юридичних осіб та іншими особами щодо управління майном створених юридичних осіб, треба відрізняти від речових правовідносин, зокрема, право господарського відання, право оперативного управління, які ґрунтуються на законі, не обмежені строком. Здійснення чужих правомочностей, отриманих за договором управління, треба відрізняти від правомочностей юридичних осіб публічного права, заснованих державою та закріплених законом. Треба звернути увагу, що в управління за договором передається, як правило, не підприємство, як суб’єкт, а підприємство як об'єкт, єдиний майновий комплекс (гл. 70 ЦК). За договором доручення в управління передаються не державні підприємства, а корпоративні права держави (ч.1 ст. 170 ГК). Предметом зобов’язань не може бути юридична особа, яка завжди є суб’єктом, а не об’єктом. Юридична особа має самостійні органи управління, які не можуть бути передані в управління. За договором доручення на управління корпоративними правами держави передаються певні повноваження держави як засновника своєму представнику.

Договір управління підприємством як різновид договору управління майном треба відмежовувати від договору (контракту) з керівником підприємства, що є трудовим договором. Керівник підприємства за трудовим договором здійснює трудовий процес управління, щомісяця отримує оклад (заробітну плату). Хоч керівник можливо отримує премію за результатами трудової діяльності, але якщо він не досягне певних результатів, він все рівно отримає зарплату (оклад). Договір управління підприємством укладається з підприємцем, винагорода якого за договором напрямки залежить від результатів управління. Якщо він не досягне обіцяних результатів, то буде нести цивільно-правову відповідальність – відшкодування збитків, як фактичних, так й неотриманих доходів.

4. Обов’язки та відповідальність управителя майна

Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності та не може бути орган влади, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем. Управитель діє без довіреності, він є довірчим власником цього майна. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача). Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Управитель управляє майном особисто. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто. Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача. Це означає, що управитель без вини несе відповідальність за випадковий збіг обставин.

Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.