2. Договір простого товариства та його зв'язок з іншими договорами

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК). Прикладом може слугувати договір про спільну діяльність у галузі наукової та виробничої кооперації, за яким одна сторона безоплатно передає результати інтелектуальної діяльності, а інша сторона здійснює інвестицію, за рахунок якої відбувається впровадження інтелектуальних розробок у виробництво, прибутки сторони отримують спільно.

Вклади та спільне майно. Майно об’єднується у спільну власність, а не переходить від одного учасника до іншого. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди та доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не передбачене договором або законом (зокрема, спільною сумісною власністю). Створення спільної власності не є метою договору, а є матеріально-технічним забезпеченням організації спільної діяльності. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника проводиться за погодженням між учасниками, при цьому можливе застосування Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди – у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором (ст. 1134 ЦК). Договір про спільну діяльність та договір простого товариства може бути змішаним договором та містити елементи інших договорів, наприклад договору майнового найму, коли один із учасників передає колективу учасників майно у майновий найм за плату. Платні відносини тут виникають тільки за договором майнового найму.

Спільне інвестування може здійснюватися за договором про спільну діяльність, але для нього можна застосовувати інші договірні конструкції, що опосередковують купівлю-продаж або емісію цінних паперів тощо, у тому числі зі створенням юридичної особи. Спільне інвестування – це діяльність з об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей, пов’язана з набуттям корпоративних прав та прав власності на цінні папери, з метою отримання прибутку або задоволення соціальних потреб.

Зв'язок договору простого товариства з іншими договорами

Договір простого товариства є різновидом організаційно-господарських зобов’язань, якщо суб’єкти господарювання разом здійснюють господарську діяльність для досягнення спільної мети без утворення єдиного суб’єкта господарювання. Так, до таких організаційних договорів можна віднести довгостроковий договір на перевезення вантажів, договори про експлуатацію під’їзної колії, подачі та забиранню вагонів, в яких зустрічні дії суб’єктів цих договорів взаємно не компенсуються, не зазначається загальна сума вартості майбутніх перевезень, кількість, кілометраж, тоннаж перевезень, а прив’язуються сторони, координуються їх дії, організовуються перевезення. Сторони на весь період дії договору позбавлені від необхідності знову домовлятися про певні умови при укладенні разових договорів на конкретне перевезення. Цей різновид організаційних договорів треба відмежовувати від інших організаційно-господарських зобов’язань, які виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, оскільки в цих відносинах можлива присутність в окремих питаннях координації, узгодження, але в цілому учасники цих відносин не є рівними.

Договір про заснування товариства є різновидом договору про спільну діяльність та спрямований на досягнення мети створення юридичної особи, має секундарний характер, тобто припиняється у разі досягнення мети.

Договір про спільну діяльність та договір про заснування товариства треба відмежовувати від засновницького договору, за яким юридична особа не тільки створюється, наділяється майном, але і діє. Засновницький договір є складовою частиною установчих документів юридичної особи. Засновницький договір відноситься до типу договорів про спільну діяльність, що мають спільно-цільову спрямованість, обидва ці договори консенсуальні, багатосторонні, всі учасники мають однакове юридичне становище, діють спільно для досягнення єдиної мети, внутрішні відносини між ними мають особисто-довірчий характер, при зовнішніх відносинах вони діють ніби одна особа. Але якщо засновницький договір породжує юридичну особу, яка стає власником майна, що внесли засновники, то внесене учасниками спільної діяльності майно стає їх спільної частковою власністю, тобто це майно юридично не відокремлюється від учасників та учасники не втрачають прав власності.