5. Функція призначення езс стосовно оу

Функцією призначення ЕЗС стосовно ОУ (через механізм

відношень Pm) є забезпечення потреби ОУ матеріальними

потоками сировини, матеріалів і комплектуючих.

• Отже, для виконання своєї виробничої функції об'єктам управління на вході завжди необхідні сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі та інше. Вони надходять від відповідних елементів зовнішнього середовища. Немає необхідності доводити те, що основною виробничою функцією призначення таких елементів зовнішнього середовища, як постачальники сировини, матеріалів, транспорту щодо до об'єктів управління АГС, що розглядаються, є забезпечення їх матеріальними потоками для здійснення своєї виробничої функції.

ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ – ЕМЕРДЖЕНТНА ВЛАСТИВІСТЬ СКЛАДНИХ МІНЛИВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ АГС, БАГАТОРІВНЕВИХ ЗА СТРУКТУРОЮ

• Поняття властивості технологічності організаційних АГС (власне як і для інших динамічних АГС) пов'язане з поняттями “функція” і “процес”. Тому насамперед для аналізу такої важливої властивості організаційних АГС, як їх технологічність необхідно визначити як відрізняти поняття “функція” і “процес”, тобто визначити коли має сенс застосовувати ці поняття.

• Поняття і "функції“, і "процесу" відносяться до дій. Іноді їх не розрізняють. У зв'язку з цим часто використання в літературі цих понять, в тому чи іншому випадку, не завжди виглядає переконливо. З позицій системного аналізу організаційних АГС і інформаційних технологій важливо відрізняти ці поняття одне від одного.

Умовимося, що:

• Поняття "функції" використовуватимемо у випадках визначення п о т е н ц і й н и х дій у вигляді обов'язків, задач, призначення об'єктів або суб'єктів системного аналізу.

• Поняття "процесу" використовуватимемо у випадках перелічення дій, які виконуються у часі в деякій технології (з переведенням конкретного входу в конкретний вихід).

Таким чином ФУНКЦІЇ Є ПОТЕНЦІЙНІ ДІЇ

У ВИГЛЯДІ ОБОВ'ЯЗКІВ, ПРИЗНАЧЕНЬ, А ПРОЦЕСИ Є ДІЇ,

ЯКІ ВИКОНУЮТЬСЯ У ЧАСІ В ДЕЯКІЙ ТЕХНОЛОГІЇ

• Тут доцільно вияснити зміст поняття "технології". У словнику у давніх греків поняття "технологія" означало: майстерність, мистецтво, вміння робити "майстерні" речі, а також пов'язані з цим умінням знання. Розуміння цього поняття в наш час істотно змінилося і продовжує змінюватися. Переосмислення цього поняття є відображенням змін, які існують у процесі розвитку людства. Поняттю технології завжди надавався смисл, адекватний рівню його розвитку. Все починалося з виробничих технологій, бо спочатку мова йшла про вміння створювати "майстерні" речі. Далі з'явилися технології соціальні і управлінські. Сучасне поняття технології набагато ширше її давнього тлумачення. Нині здійснюється перехід від виробничих технологій до соціальних, управлінських, інформаційних. В них виробничі технології займають суттєве, але лише одне з місць. В якості узагальненого визначення поняття “технологии” викоритовуватиме таке:

• “Технологія” є спосіб реалізації конкретної складної функції об'єкту чи суб'єкту шляхом поділу її на систему послідовних взаємопов'язаних процесів, процедур і операцій, які виконуються більш-менш однозначно і мають ціллю досягнення високої ефективності виконання цієї функції”.

•  

• Приклад 1. Під час будівництва споруди в деякій технологічній послідовності виконуються такі процеси: "нульовий цикл", "монтаж конструкцій" і т.д.

Функцією такого об'єкта управління, як бригада будівельників, є виконання робіт нульового циклу (професійний потенційний обов'язок).

Функцією (потенційним призначенням) баштового крана є підняття конструкцій з метою їх монтажу і т.д.

• Приклад 2. Для управління підприємством виконуються у часі в деякій інформаційній технології такі процеси: підготовка даних, обробка даних, видача результатів, аналіз результатів. Однак підготовка даних у системі управління підприємством одночасно є функцією (потенційним обов'язком) деякого підрозділу.

Обробка даних і видача результатів можуть бути функціями (потенційним призначенням) ПЕОМ, а аналіз результатів функцією (потенційною задачею) керівництва підприємства.

• Таким чином, поняття "процесу" доцільно відносити до технологій, а поняття "функції" – до обов'язків, призначень об'єктів і суб'єктів системного аналізу.

• Спосіб реалізації конкретної складної функції (або технологія) завжди пов'язаний з розробкою обумовлених правил і ефективних методів використання конкретних ресурсів при виконанні конкретних процесів, процедур і операцій.

• Таким чином сутність конкретної технології полягає в сукупності правил, процедур і операцій.

• Правила встановлюються у вигляді рекомендацій і вимог:

а) поділ складного процесу на складові його частини (процеси більш низьких рівнів, процедури, операції);

б) координування, поетапність і послідовність дій для їх виконання;

в) організація порядку їх виконання конкретними ресурсами (трудовими, технічними, матеріальними, інформаційними), які завдані.

• Процес – це набір дій (процесів більш низьких рівнів, процедур), декомпозиція якого здійснена з врахуванням вимог деякої технології.

• Процедура – це набір дій (операцій).

• Операція – однорідний, логічно неподільний практичний акт розв'язання задачі одним або кількома виконавцями в рамках конкретної процедури за заданими правилами і з використанням заданих ресурсів.

• Звернемо увагу, що набір процедур і операцій у рамках конкретної технології представляє набір деяких процесів, що виконуються за деякими встановленими для цієї технології правилами.

• Однозначність виконання передбачених технологією процедур і операцій значно зумовлюється нормативами і нормами.

• Норма це конкретна міра дії в типовій ситуації.

• Так з'являється вперше змістовний взаємозв'язок понять "технологія – ситуація“, нехай навіть типової.

• Послідовність виконання конкретних операцій і процедур в деякій ситуації набуває значення алгоритму поведінки системи, тобто норми.

• Методи і міра використання конкретних ресурсів у рамках такої послідовності дій (алгоритму поведінки системи в деякій ситуації) набуває значення нормативів.

• Нормативи і норми визначають параметри окремої дії. Єдина система норм і нормативів – необхідна умова проектування ефективних технологій.

•  Сукупність правил, процедур і операцій (норми і нормативи), тобто конкретна технологія, є своєрідними рамками, призначенням яких є приборкування свавілля виконавців і регламентування їхніх дій у конкретній ситуації з п'ятьох напрямків: технічного, нормативно-правового; організаційного, економічного і інформаційного.

• Приклад 1. Деяка технологія складання автомобіля регламентує дії робітників, установлюючи правила послідовності монтажу окремих його блоків на конвеєрі, види інструменту тощо (технічний аспект), установлюючи розміри різних видів нормативних допусків на відхилення по ширині стикових швів, кутів нахилу і т.п. (нормативно-правовий аспект), установлюючи правила розподілу обов'язків (виробничих операцій) між окремими робітниками (організаційний аспект), визначаючи розрахункові значення витрат праці робітників, розміри зарплати і витрат допоміжних матеріалів з окремих операцій і т.п. (економічний аспект). В процесі розробці інформаційних технологій проектування процесів виробництва автомобіля існують правила інформаційно-логічного зображення об'єктів, процесів і атрибутів складання автомобіля (інформаційний аспект).

• Можна навести багато подібних прикладів із різних предметних областей організаційних АГС (виробничих, управлінських, інформаційних). Необхідно зазначити, що в будь-якій організаційній АГС, яка функціонує в часі, в кожний момент часу завжди використовуються різні технології, що регламентують дії виконавців з п'ятьох розглянутих напрямків. Ці регламенти з п'ятьох аспектів, власне, і визначають клас, вид і характеристики конкретної технології. Незалежно від того, яку технологію для організаційних АГС ми аналізуємо, проектуємо, розробляємо або використовуємо (виробничу, управлінську, інформаційну), ми завжди маємо справу з системами регламентів, які відповідають системним умовам, які виявлені.

• Такі системи регламентів пронизують всю складну організаційну динамічну багаторівневу за структурою АГС і вони повинні знаходитися у взаємозв'язках між собою. Власне, ця якість організаційної АГС робить її цілісною і технологічною. Тому можна зробити висновок про те, що для будь-якої організаційної АГС властивість технологічності є її емерджентною властивістю.

• ТЕХНОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ АГС, В ТОМУ ЧИСЛІ ОБ'ЄКТІВ І ПРОЦЕСІВ КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЇ, СТВОРЮЄТЬСЯ НА ДЕЯКОМУ РІВНІ УЗАГАЛЬНЕННЯ

• Важливою задачею системних аналітиків є створення для своєї професійної діяльності деяких технологій системного аналізу організаційних АГС, які включають певні регламенти і аналітичний інструментарій.

• Однак системний аналіз організаційних АГС багато в чому був, є і залишиться творчою задачею. Приборкувати при цьому “свавілля” системних аналітиків, створюючи для них строгу систему регламентів – справа не вдячна. Практика є складнішою від доцільних найкрасивіших схем. Проте, на деякому рівні узагальнення і в напрямку врахування окремих системних аспектів технологію системного аналізу необхідно розробляти і створювати. Деякі практичні кроки в цьому напрямку вже зроблені. Саме вони є предметом другої частини курсу.

• Наприклад, з системних позицій деяку глобальну узагальнену технологію аналізу ситуацій в організаційних АГС можна описати такими процедурами:

• Процедура 1 – формулювання цілі функціонування системи в деякій ситуації, яка включає наступні операції:

• діагноз ситуації (процес ідентифікації стану системи в зовнішньому середовищі на момент часу То);

• прогноз ситуації (процес модельної ідентифікації системи з урахуванням змін зовнішнього середовища на момент часу Т1;

• формулювання кінцевої цілі системи на момент часу Т1;

• розробка стратегії дій або поведінки системи при переході з стану на момент часу То в стан на момент часу Т1;

• розгляд конкретних задач з регламентуванням і нормуванням способів їх розв'язання системою при переході з стану на момент часу То в стан на момент часу Т1.

• У схемі послідовності формулювання технологічної цілі можуть мати місце цикли у випадку необхідності коректування результату попередньої операції.

• Процедура 2 – прийняття рішення.

Ця процедура включає такі операції:

• виявлення проблемної ситуації на момент часу То;

• обгрунтування варіантів дій системи;

• вибір оптимального варіанта дій або схеми поведінки системи при переході з стану на момент часу То в стан на момент часу Т1;

• затвердження рішення ЛПР.

• Процедура 3 – організація робіт з реалізації затвердженого варіанта дій. Вона включає наступні операції:

• розподілу задач між виконавцями;

• визначення ресурсного забезпечення (наявними ресурсами);

• координація і регулювання процесу виконання;

• контроль за виконанням регламентованих і нерегламентованих дій виконавців, а також контроль проміжних показників.

• Процедура 4 – аналіз результатів включає наступні операції:

• зіставлення запланованих і досягнутих результатів;

• відкриття нових проблемних ситуацій;

• первісне формулювання нової цілі;

• регламентування і нормування способів розв'язання нових задач.

При трансформації глобальної технології в систему конкретних технологій ранг тієї чи іншої процедури (процесу) може істотно змінитися. Окремі процедури, навіть окремі операції глобальної технології, можуть при цьому інтерпретуватися як цілісна самостійна технологія або розподілятися на процедури і технології, що мають окремі значення. Наприклад, операція прогнозування може бути в деякій ситуації розглядатися як самостійна технологія прогнозування.