3.2 Режисерський аналіз п'єси

«Метод дієвого аналізу представляється мені найдосконалішим на сьогоднішній день прийомом роботи з актором, вінцем багаторічних пошуків Станіславського в області методики ... Станіславський дійшов висновку, що тільки фізична реакція актора, ланцюг його фізичних дій, фізична акція на сцені може викликати і думка, і вольовий посил, і, в кінцевому рахунку, ту емоцію, почуття, заради якого і існує театр. Була знайдена нарешті початкова відправна точка в процесі, який безпомилково веде актора «від свідомого до підсвідомого». Система Станіславського - сама реалістична система у творчості, тому що вона будується за законами самого життя, де існує нерозривна єдність фізичного і психічного, де найскладніше духовне явище виражається через послідовний ланцюг конкретних фізичних дій».

Тут Г. А. Товстоногов сформулював саму суть методу: дія є єдиним психофізичним актом, закономірності якого необхідно перенести в життя персонажів, бо «логіка самого життя в її найбільш істотних проявах є єдиним критерієм при створенні логіки сценічної поведінки образу».

Що дає дієвий аналіз для розуміння чеховського підтексту? «... Люди рідко розорюють і показують свою душу такою, яка вона є насправді. У більшості випадків вони ховають свої переживання, і тоді зовнішня машкара обманює, не допомагає спостерігачеві ...». Так поводяться і чеховські герої. «... Коли внутрішній світ спостережуваного вами людини розкривається через його вчинки, думки, пориви, під впливом пропонованих життям обставин, - стежте уважно за цими вчинками і вивчайте обставини ... запитуйте себе: «Чому, вчинила так чи інакше, що було у нього в думках?» (...) Але буває так, що внутрішнє життя спостерігається людини не піддається нашому свідомості, а доступна лише інтуїції. У цьому випадку доводиться проникати в глибокі тайники чужих душ і шукати там матеріал для творчості з допомогою, так би мовити, щупальців власного почуття». Це можна віднести і до спостереження за літературним героєм.

Дієвий аналіз включає в процес сприйняття нашу людську природу, житейський досвід, буденна свідомість, тобто той контекст, в якому слово знаходить свій сенс. Часто таке включення походить саме собою, але іноді для цього потрібні додаткові зусилля, спеціальні прийоми. «Завдяки методу дієвого аналізу ми маємо можливість на самому першому етапі роботи переходити, так сказати, до «розвідці тілом». Важливо руками, ногами, спиною, всім своїм фізичним істотою впроваджуватися в п'єсу і розвідувати її».

Висновок 

Викладені вище результати дієво-психологічного аналізу не претендують на завершеність і незаперечність. Багато моментів залишилися не порушеними, про багатьох можна посперечатися. Можливо, деякі дії визначені не точно, намічені лінії поведінки героїв не єдино можливий, взаємозв'язок подій передбачає інші варіанти. Але стверджувати, що герої діють, лінії поведінки розходяться в різні сторони і ні подій, ні їх взаємозв'язки у «Чайці» ні, не можна.

Чи правильно ставитися до результатів аналізу як до «спектаклю на папері» або до трактування? Думаю, точніше всього їх назвати матеріалом для подальшої роботи. Акторові належить певні аналізом дії і завдання перевести на рівень підсвідомого їх виконання, а літературознавцю - інтерпретувати отриманий сюжет поряд з іншими елементами форми. Інтерпретація вимагає співвіднесення драматичного плану «Чайки» з ліричним, епічним і символічним; аналізу, як предмета зображення, так і обираються автором художніх форм. Тільки на підставі всього цього можна визначити авторську позицію і задум. Сам дієво-психологічний аналіз ставлення автора до зображуваного з виявляє. Якщо при викладі його результатів були допущені емоційні нотки, то лише у тому, щоб полегшити процес читання.

Ми вже показували на різних прикладах, наскільки дію взаємопов'язане з іншими планами «Чайки». Це стає особливо важливим при літературознавчому аналізі. Так, мотиви поведінки виходять за рамки подієвого рівня, беручи початок в декількох лейтмотивах, що проходять через всю п'єсу і створюють систему ціннісних орієнтацій, що формують свідомість героїв. Можна виділити чотири основних лейтмотиву

1. побут;

2. гроші;

3. любов;

4. мистецтво.

Перші два мають внутрісюжетний характер, визначаючи положення героїв по відношенню один до одному. Другі - наділяють дії в ту форму, в якій герої хочуть їх усвідомлювати.

Треплев бореться за нові форми в мистецтві, а зовсім не бажає, отримавши від матері грошей, вирватися з маєтку. Тригорін щиро ділиться з Ніною тяготами письменницького праці, навіть не думаючи закрутити їй голову. Душа Дорна прагне у висоту, до важливого, вічного, та він ніколи не зізнається собі, що в глибині її таїлося очікування самогубства Треплева. Аркадіна не розуміє, від чого син ненавидить «жерців святого мистецтва», до яких вона себе зараховує, і наближає Тригорина НЕ для того, щоб якомога довше зберігати цей статус, а, будучи шалено закохана в нього. Тільки вчинки героїв говорять зворотне. Навіть Медведенко філософствує лише до тих пір, поки це потрібно, поки його причетність до чогось вічного може вплинути на рішення Маші, а потім перестає.

Виникає протиріччя між тим, що герої роблять і тим, як вони усвідомлюють і оцінюють свої вчинки. Це протиріччя між епічним, оповідальним планом «Чайки», в якому герої розповідають про події, і драматичним, де вони є безпосередніми учасниками відбувається. Але якщо оповідний план лежить на поверхні, тому що інформація про нього виражена словесно, то драматичний виявляється тією підводного частиною айсберга, відновлення якої відбувається в підсвідомості читача в процесі заповнення інформаційних вибухів. При цьому на поверхню виходять результати, усвідомлювані героями мотиви поведінки та засоби досягнення мети, а в глибину йдуть справжні цілі і мотиви.

Наприклад, Тригорін мотивом своєї поведінки вважає відвідала його незвичайну любов до Ніни; ми бачимо його визнання Аркадиной, яке нібито рухомо цим мотивом, - це засіб досягнення мети; про результати нам розповідає Треплев в четвертому акті. Однак, за явної невідповідності дій і декларованих намірів, свідомість читача намагається знайти інше психологічне виправдання поведінки Тригоріна.

Підводна частина айсберга в «Чайці» має свою специфіку, тому що істотно відрізняється від лежить на поверхні. В інформаційних розривах виявляються витіснення мотиви, небажані для героя сторони його особистості, які він частіше за все не усвідомлює або не хоче усвідомлювати. Чехов дає читачеві установку на їх відновлення, вони будуть тим матеріалом, який читач повинен використовувати для побудови відсутньої частини світу художнього твору, тими «спільними пунктами обробки інформації», без яких неможлива комунікація. 1 Але, включаючи в предмет зображення неприйнятні для «Я» бажання, Чехов не примушує героїв займатися самокопанням і не вводить у твір всепроникаючий погляд автора. У цьому випадку описувані явища будуть сприйматися читачем як щось дане ззовні. Несловесна передача інформації стирає межу між підсвідомістю персонажа і читача. Таким чином, Чехов проникає крізь психологічний захист читача, реалізуючи алгоритм впливу світу художнього твору в його підсвідомості.

Література 

1. Сайт літературознавців, Автор - Боголюбов Юрій, під керівництвом Сергія Кондрашова, 1991р).

2. Товстоногов Г.А. Дзеркало сцени. Т. 1. Л - 1984.

3. Станіславський К.С. Собр. соч. у 8 т. Т. 2. М - 1954.

4. Див Белянин В.П. Психолингвистические аспекти художнього тексту. МДУ - 1988.

5. Буланов А.М. Авторський ідеал і його втілення в російській літературі другої половини 19 ст. Волгоград - 1989.

6. Раппопорт С.Х. Від художника до глядача. М - 1978.

7. Багратіоні-Мухранелі І. Чеховський Чехов ... // Сучасна драматургія. 1990. № 4.

8. Паперний З.С. Доля «Чайки - на сцені і в кіно. // У його кн.: Стрілка мистецтва. М - 1986.

9. Шах-Азізова Т.К. «Чайка» сьогодні і раніше. // Театр.... 1980. № 7.