21 .Валютний ринок: суть та основи його функціонування

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники; об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

— забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

— диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

— отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку в вигляді різниці курсів валют;

— регулювання економіки.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за:

— терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;

— механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні, ф'ючерсні, опціонні;

— формами здійснення: безготівкові та готівкові;

— масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (між банками та їх клієнтами).

22 . Валютна система та її розвиток

Міжнародні валютні системи - це сукупність правил і механізмів, що складаються на основі інтернаціоналізації господарських зв 'язків і повинні забезпечувати співвідношення різних валют у міжнародних відносинах.

До елементів міжнародної валютної системи належать:

- одна або кілька резервних національних чи колективних валют;

- міжнародні платіжні засоби та активи;

- режим конвертації валют (валютні паритети, валютні курси);

- механізм і форми міжнародних розрахунків;

- міжнародні ринки та ринки золота;

- регламентація й уніфікація законодавства, яке забезпечує функціонування міжнародних валютних систем;

- статус міждержавних організацій та інститутів, які регулюють валютні відносини, а також банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки й валютно-кредитні операції.

Етапи розвитку :

Перший етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт.

Основні ознаки:

- роль загального еквівалента закріплюється за двома металами;

- необмежений обіг монет;

- вільне карбування монет;

- співвідношення між металами: при паралельному обігу - невста-новлене, при подвійному обігу - встановлене, при кульгаючому обігу - валюти регулюють.

Другий етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди.

I. Золотомонетний стандарт. Паризька конференція 1867 р. Основні ознаки:

- єдиним мірилом світових грошей є золото;

- фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси;

- золото виконує всі функції грошей;

- вільне карбування золотих монет;

- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото.

II. Золотозливковий стандарт. Генуезька конференція 1922 р. Основні ознаки:

- національні кредитні гроші використовують як міжнародні платіжні засоби;

- в обігу відсутні золоті монети;

- відмінене вільне карбування золотих монет;

- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки.

III. Золотодевізний стандарт. Бреттон-Вудська конференція 1944 р. Основні ознаки:

- збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу;

- фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси;

- заборона вільного обігу золота;

- девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото;

Третій етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція.

Основні ознаки:

- повна демонетизація золота;

- відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів;

- відміна фіксації валютних курсів та заміна їх плаваючими валютними курсами;

- впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку.