Відмінювання іменників IV відміни мають такі особливості:

• наявність в усіх відмінках однини і множини, крім орудного однини, суфіксів -ат-,-ен (ведмежати, тімені) і -ят (теляти, хлоп'яти);

• форма знахідного відмінка однини однозвучна із формою називного: курча, ягня, порося, вим'я;

• -у знахідному відмінку множини іменники – назви істот мають паралельні форми: купити курчат і курчата, доглядати немовлят і немовлята;

• в орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат (-ят), закінчення -ам (-ям) приєднується до кореня: курчам, ягням;

• іменники із суфіксом -єн- мають паралельні форми: ім 'ям і іменем, вим 'ям і вименем;

• кличний відмінок аналогічний із називним: маля, лоша, ведмежата.

Зразки відмінювання іменників IV відміни

Відмінки	Однина		Множина
Н.	ім -я	курч-а	ім-ен-а	курч-а-т-а
Р.	ім-ен-і	курч-ат-и	ім-ен-0	курч-ат-0
д.	ім-ен-і	курч-ат-і	ім-ен-ам	курч-а-т-ам
3.	ім -я	курч-а	ім-ен-а	курч-ат-0
О.	імен-ем, ім'-ям	курч-ам	ім-ен-ам и	курч-а-т-ам и
м.	(на) ім-ен-і	(на) курч-ат-і	(на) ім-ен-ах	курч-а-т-ах
Кл.	ім'-я	курч-а	ім-ен-а	курч-а-т-а

Незмінювані іменники

До незмінюваних іменників належать:

• українські жіночі прізвища на приголосний та на -енк-о: Грицай, Семенюк, Сліпченко, Зубенко;

• російські прізвища на -ово,-их,-аго: Бєлово, Черних, Живого;

• загальні та власні назви іншомовного походження: кашне, фойє, журі, колібрі, меню, амплуа, Марокко;

• ініціальні абревіатури та абревіатури, в яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка: МВС, ЮНЕСКО, заввідділу;

• складноскорочені слова, утворені поєднанням ініціальної абревіатури і постпозитивних цифр: ТУ-124, ГАЗ-6.

Примітка. Деякі абревіатури, що є власними і загальними назвами, змінюються, як іменники І, II чи III відміни. Наприклад, міськтелемережа (іменник І відміни, мішаної групи), медперсонал (іменник II відміни, твердої групи), альфаль (алюмінієва фольга) (іменник III відміни).

Деякі цікавинки:

Складні випадки перекладу:

- супруги (те, которые впрегаются в упряжку) – подружжя (ті, які є стають друзями);

- невеста (невесть, кто) – наречена (названа, призначена Долею, Вищими силами);

- смирно! (быть смиренным) – струнко! (бути натягнутим як струна (зовнішній вигляд);

-больница (там, где болеют) – лікарня (там, де лікують);

- супруга (жінка, яка в упряжці) – дружина (друг, побратим – у давнину "військо", "друзі", "побратими");

- брак (что-то некачественное) – шлюб (ті, хто любиться).

IV. Офіційно-діловий стиль. Написання біографії.

Одна з найважливіших умов культури спілкування – дотримання мовного стилю.

Мовний стиль – це сукупність мовно-виражальних засобів, зумовлених змістом, метою і функцією висловлювання.

В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: побутовий (розмовний), художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, конфесійний. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Отже, залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших для певної мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень.