Лекція 1. Законодавча та нормативна база україни про охорону праці

План лекції

1. Історія створення і становлення дисципліни «Охорона праці» як наукової дисципліни.

2. Основні терміни і визначення в дисципліні «Охорона праці».

3. Основні положення Законодавства України про працю й охорону праці.

4. Зміст Закону України «Про охорону праці».

1. Історія створення і становлення дисципліни «Охорона праці» як наукової дисципліни

У рішенні питань щодо створення безпечних умов праці на промислових підприємствах провідна роль належить науці. Підхід до вирішення проблем охорони праці в різних країнах і в різні часи був неоднаковим і змінювався в залежності від багатьох обставин. Ще в античні часи Аристотель (384-322 рр. до РХ) займався вивченням умов праці, Гіппократ (460-377 рр. до РХ) розглядав шкідливий вплив пилу на організм рудокопів при видобуванні руди. Багато вітчизняних вчених зробили значний внесок у справу охорони праці. Ще в 1742 р. М.В.Ломоносов вперше у світі виклав правила безпеки при веденні гірських робіт. І.П.Сєченов у 1901 р. своєю працею «Нарис робочих рухів людини» поклав початок розвитку фізіології праці. Професор Московського університету Ф.Ф.Ерисман у 1887 р. випустив книгу «Гігієна розумової і фізичної праці», що не утратила свого значення на цей час. Професору Г.В.Хлопіну належить капітальна праця «Основи гігієни», у якій визначені теоретичні основи виявлення і попередження професійних захворювань і отруєнь.

Боротьба робітників за поліпшення умов праці змусила царський уряд прийняти ряд законів з їх охорони. У 1886 р. був виданий закон про правила внутрішнього розпорядку на фабриках і заводах, у ряді губерній Росії були створені фабрично-заводські інспекції. У 1897 р. з’явився закон про обмеження робочого дня до 11 годин і встановлення днів святкового відпочинку.

Варто згадати про першу програму, прийняту на 2-му з'їзді РСДРП у 1903 році. Ця програма вимагала установлення восьмигодинного робочого дня і щотижневого дня відпочинку, заборони понаднормових робіт і праці підлітків до 16 років, жіночої праці на роботах, шкідливих для здоров'я, введення санітарного нагляду на всіх підприємствах, надання безкоштовної медичної допомоги і збереження заробітної плати на час хвороби працюючого, а також установи інспекції праці за участю представників робітників.

Усі ці питання знайшли свою реалізацію тільки після Жовтневої революції у:

• Декреті СНК «Про восьмигодинний робочий день» (1917 р.);

• Декреті «Про заклад інспекції праці» (1918 р.);

• Першому радянському кодексі законів про працю (1919 р.).

Варто згадати, що академік О.О.Скочинський у 1938 - 1960 р. провів велику роботу по боротьбі з пожежами і вибухами у вугільній промисловості. Лауреат Ленінської і Нобелівської премій академік М.М.Семенов розробив теорію вибуху і горіння.

Істотну роль у становленні дисципліни зіграли «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю», що діяли з 1971 року.

З 1972 року в країні створюється система стандартів з безпеки праці (ССБТ).

Стандартизація дозволила вжити діючих заходів щодо підвищення технічного рівня й упорядкування розробки нормативно-технічної документації з охорони праці, до яких відносяться: Кодекс законів України про працю ( КЗпП), Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону праці” № 229-У1 від 21 листопада 2002 року, закони України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року, “Про охорону здоров`я” від 31 грудня 1992 року, “Про охорону навколишнього середовища” від 25 червня 1991 року, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року, “Про дорожній рух” від 22 липня 1999 року, “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року тощо.

Конкретні вимоги охорони праці регламентуються відповідними нормативно-правовими актами, які розробляються у відповідності з законодавством про охорону праці і становлять нормативно-технічну базу охорони праці.

Нормативно-правовий акт - це офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов`язкові правила (норми).

Законом України “Про охорону праці” визначено, що нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства, установи, організації.

В сучасній Україні, в зв`язку з тим, що термінологія в новій редакції Закону “Про охорону праці” приведена у відповідність з Конституцією Держави, термін “нормативно-правові акти з охорони праці” замінив термін “державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці”. Однак державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), який містить повний перелік правил, норм, стандартів, економічних нормативів та інших документів з питань охорони праці, чинних в Україні, має стару назву.

У Реєстрі ДНАОП кожному нормативному акту присвоєно відповідний код – для можливості машинного обліку і зручного користування ними.

Схема кодування ДНАОП та компетенція нормативних актів підприємства детально описані в [5].