22.2. Структура тексту

Розберемо загальну структуру журналістського тексту, побудованого за принципом переверненої піраміди, на цьому етапі штучно абстрагуючись від існування інших стилів і жанрової різноманітності.

Стиль переверненої піраміди побудований на викладі події від максимально значущих до менш важливих аспектів. Логіка підказує, що якщо цей принцип є основою вступу, то саме ним і слід керуватися надалі для побудови основної частини тексту.

22.2.1. Як побудувати стійку піраміду. Розглянувши схематично структуру переверненої піраміди, ми можемо вивести ідеальний алгоритм твору, який абсолютно точно і повно допоможе нам написати текст, що розкриває зміст і суть події будь-якої складності. Обмовимося ще раз, що це ідеальна схема, і як будь-яка схема, вона працює тільки у виняткових випадках. Точніше, її працездатність абсолютна, а ось використання в практиці журналіста вкрай сумнівно.

Якщо виходити з тези про те, що твір журналіста, як і будь-який осмислений текст, повинен бути цільною, логічно побудованою системою фактів та ідей, основою якої є подія, та керуючись перерахованими правилами, ми, поза сумнівом, прийдемо до наступної алгоритмічної схеми побудови тексту відповідно до принципу переверненої піраміди.

В цій схемі впадає в око кілька принципових речей, які створюють цілісність структури тексту, логічно, обгрунтовано об'єднують між собою елементи, слідуючи прийнятому в переверненій піраміді ієрархічному принципу.

• Всі елементи системи переверненої піраміди взаємозв'язані між собою як поблочно (хедлайн — лід — корпус), так і внутрішніми зв'язками між елементами блоків.

• Розвиток оповіді підпорядкований ієрархічному принципу — від найважливішого до якнайменш важливого.

• Взаємозв'язок елементів переверненої піраміди очевидний і має логічну основу.

• Всі елементи переверненої піраміди знаходяться в смисловому та системному зв'язку, випадкових елементів в структурі немає.

22.2.2. Схема і реальність переверненої піраміди. Перевіряючи логіку побудови нашої структурної схеми переверненої піраміди, ми не знайдемо в ній очевидних недоліків, оскільки вона побудована відповідно до всіх закономірностей принципу системності. Єдиним її недоліком є абсолютно очевидна механістичність, яка повністю підходить для реляції, звіту, ділового листа або заяви. Більше того, якщо спробувати побудувати текст про реальну подію в чіткій відповідності з ним, ми, найімовірніше, отримаємо щось досить пристойне, тобто, інформацію, яку охоче опублікує більшість видань, особливо електронних. Проте те, що добре один раз, при повторенні може привести до незадовільних результатів, буде штампованим, млявим та нецікавим. Зрозуміло, що ідеальна схема хороша в звичайних випадках, коли всі обставини з нею узгоджуються і немає нічого такого, що могло б її порушити. Але реальне життя, з яким і має справу журналістика, завжди порушує правила, бо наповнене воно емоціями і нюансами, які в контексті схематичного алгоритму можуть здатися недоречними, але в поєднанні з головним дадуть неповторну, живу, об'ємну картину реальності. Власне, саме тут потрібен талант і здібності, досвід, інтуїція, громадянська відповідальність і соціальне чуття, загострена совість, багата особистість і громадянська позиція — весь той комплекс якостей, які властиві професійному журналісту.

Ми розглянули дану структуру лише для того, щоб показати, як працює перевернена піраміда, в чому її принципові особливості. Кожний, хто писатиме по цій спрощеній схемі, з легкістю доб'ється первинного результату, але щоб зробити наступний крок на шляху зростання майстерності, потрібно багато чому навчитися і докласти багато зусиль.

Якщо проаналізувати структуру достатньо складного тексту, побудовану автором піраміду буде видно досить виразно як в послідовності викладу фактів, так і в об'ємі подробиць, відведених на розкриття аспектів ліду.

Смерть Мілошевіча

 Складно уникнути того відчуття, що Слободан Мілошевіч (Slobodan Milosevic), померши в камері, нарешті добився успіху в своєму непохитному прагненні обдурити правосуддя.

 Чотири роки і сотня мільйонів доларів були витрачені на те, щоб відучити Балкани від ведення безплідної політики етнічної помсти та взаємних претензій.

 Була поставлена мета: створити процедуру особистої юридичної підзвітності тих політиків і військових, які найбільше відповідальні за жахливі злочини проти людяності, зроблені в 1990-і рр. в колишній Югославії.

 Ніхто не несе більшої відповідальності за ці злочини, ніж Мілошевіч. Головний прокурор трибуналу ООН Карла дель Понті (Carla Del Ponte) заявила італійському журналісту: «Для мене смерть Мілошевіча — повна поразка». Без офіційного засудження Мілошевіча у тих, хто пережив звірства, залишаться лише важкі спогади, а сербські націоналісти отримають мученика.

Смерть Мілошевіча стала поганою новиною і для поняття міжнародного правосуддя, що зароджується, але ми сподіваємося, що це не повна поразка. Міжнародний кримінальний трибунал по колишній Югославії був створений в Гаазі майже 13 років тому, ставши першим міжнародним судом по розслідуванню військових злочинів після процесів в Нюрнберзі й Токіо після Другої світової війни. Він був покликаний показати, що жоден національний лідер, як би високо він не був поставлений, не може безкарно скоювати жахливі злочини.

 Це ще належить довести. Гаагський трибунал виявився неповоротким і дорогим: з 161 звинуваченого було засуджено 32 особи. Гірше того, двоє найвідоміших лиходіїв з його списку залишаються на волі — це лідери боснійських сербів Радован Караджіч (Radovan Karadzic) та Ратко Младіч (Ratko Mladic). Вони звинувачуються в знищенні тисяч чоловіків і хлопчиків-мусульман в Сребреніце в липні 1995 р.

 Сумнівно, що трибунал здійснить на сербів напоумляючу дію. На думку деяких критиків, Гаага дуже далеко від Балкан для того, щоб серби мали хоч якесь відношення до процесу. Та все ж справа Мілошевіча, доведена до кінця, значно посилила б авторитет міжнародних трибуналів.

Висновок. Одна смерть не може відкинути ідеї про те, що тим, хто здійснює злочини проти людяності, не уникнути кари. Справедливість виявляє себе в тому, що Мілошевіч помер в камері, а не у керма влади або в почесному засланні.

«New York Times», США.

Редакційна стаття, 14 березня 2006

Будь-який текст, написаний відповідно до цього принципу, сприйматиметься як гармонійний, такий, що ясно виражає думку — саме цього найчастіше достатньо для більшої частини інформаційних та публіцистичних матеріалів і так бракує творам молодих журналістів. Зрозуміло, це не гарантує того, що текст сприйматиметься ще й цікавим і таким, що захоплює уяву, оскільки для цього використовуються зовсім інші засоби. Структурна цілісність є головною складовою прагматичної адекватності тексту, обов'язковою умовою того, щоб він правильно був зрозумілий, точно і повно розкрив головну суть проблеми, описав явище або подію. Естетична оцінка тексту зажадає уяви, таланту, майстерного володіння мовою. Те, що зрозуміло, не завжди приносить задоволення, і часто ми, яскраво, у фарбах на словах описуючи якусь подію, втрачаємо, намагаючись перекласти розповідь в письмову форму, відчуваючи якесь нез'ясовне почуття боязкості перед написаним словом, втрачаємо те, що називається атмосферою, фарбами реального життя.

22.2.3. Знайдіть образ. Як правило, скучний і нецікавий текст, більш схожий на прес-реліз, ніж на журналістський твір, виникає тоді, коли в ньому немає образів. Сила образу не в самоцільній барвистості чи яскравості мови, а в здатності передати більш ніж одну думку, зв'язати воєдино розрізнені, здавалося б, факти, додати тексту експресії і відтінки «смаку», що відчуваються на рівні інтуїції.

Визнані майстри журналістики завжди прагнули саме цього — показати за сухими фактами дихання теперішнього часу, передати відтінки, півтони і нюанси, використовуючи багатий досвід літератури, засоби мови, ерудицію і смак. Мислення людини при першому контакті схоплює ситуацію повністю, на рівні цілісного образу, який тільки згодом піддається раціональному аналізу. Часто ми розуміємо, відчуваємо недоладність, невідповідність або проблему в ситуації, але не можемо точно визначити, що саме тут не так. Саме це інтуїтивне образне сприйняття лежить в основі концептуального мислення, яке вибудовує не стільки ланцюг висновків і фактів, скільки послідовність, строгу систему образів.

Безліч фактів, поєднаних в образи, дозволять нам не тільки неймовірно розширити змістовну складову нашого тексту, але роблять текст живим, таким, що зачіпає якнайтонші струни душі читача, дозволяє викликати у відповідь реакцію, будувати ефективний діалог автора і аудиторії.

Проте, перш ніж шукати образ, необхідно добитися структурної цілісності фактів та ідей. Перевернена піраміда незамінна для вирішення цієї, здавалося б, окремої задачі, і потрібно витратити немало зусиль, щоб цієї цілісності досягти.

22.2.4. Згрупуйте факти. Звичайно, в ідеальному випадку, приступаючи до побудови тексту, журналіст повинен точно сформулювати головну думку, вербалізувати думки про те, що саме він хоче розказати читачу в чіткому й точному хедлайні. Думка, усвідомлена до початку писання, завжди групує, направляє мислення, граючи роль своєрідного дороговказу, стрижня, на яку нанизується оповідь. Більш того, ключова лінія твору, як правило, містить в собі не тільки головну суть проблеми або головний аспект події, але і містить відповідь на найголовніше питання. Побудова тексту за принципом зверху вниз підпорядкована деревовидній структурі мислення, коли головний стовбур ідеї природно розпадається на осьові гілки аспектів, а ті, у свою чергу, на поросль фактів, деталей та подробиць.

Проблема полягає в тому, що такий стиль побудови тексту вимагає тренованого, аналітичного мислення і строгої розумової дисципліни, які не дають свідомості мимовільно йти убік, відволікатися на дрібниці, а іноді й взагалі йти убік, на ходу змінюючи правила гри. Просте в теорії опиняється складним в реалізації, оскільки наше мислення розвивається не як комп'ютерна програма в ідеальному поєднанні формуючих його умов, а в реальній дійсності. Безліч чинників впливає на формування здатності висловлювати думку на папері — виховання, культура, стиль мислення, прийнятий в тій соціальній групі, в якій живе людина, манера висловлюватися, етикет і т.д. Правила хорошого тону заперечують доцільність викладу з найголовнішого, рекомендуючи заздалегідь підготувати аудиторію до суті, тобто «підвести». Ці принципи, що мають протилежні вектори, які жодним чином не поєднуються, але виховані ми під впливом хорошого тону, який диктує нам соціально-культурне оточення. Таким чином, уміння починати з головного, закладено в нас і є природним для нашого мислення, з часом розмивається, зберігаючись на інстинктивному рівні, і виявляється лише зрідка. З цього приводу існує безліч анекдотів і забавних історій, оскільки прагнення до підготовки до головного, що чудово поєднується з вихованням, абсолютно не спрацьовує там, де необхідна миттєва реакція, наприклад в екстремальній ситуації.

Ніхто довго не буде обгрунтовувати положення про те, що під час пожежі потрібно рятувати своє життя, і відразу кричить «Пожежа!», тільки після цього побудувавши ланцюжок наслідків, ніхто не стане починати здалеку, коли його грабують, а відразу кричить «Караул!».

Розпатланий слуга вбігає в кабінет англійського лорда з криком «Повінь, сер, рятуйтеся!».

— Ви поводитеся огидно, Джон, — говорить незадоволений лорд. — Вийдіть геть і доповідайте, як годиться!

Слуга виходить в коридор і, привівши себе в порядок, статечно заходить знову.

— Темза, сер!

Цей анекдот якнайкраще передає стилістику побутового спілкування і яскраво показує, як в цій ситуації можна точно сформулювати свою думку в стилі прекрасного творчого хедлайна.

Проте в журналістській практиці часто виходить так, що структурований текст розпадається на другому-третьому абзаці, не звертаючи уваги на те, що автор намагається утримати його на основній лінії.

Саме в цьому випадку слід використовувати метод побудови від низу до верху, який технологічно більш трудомісткий, але майже завжди дає можливість отримати цілком задовільний результат як змістовно, так і в структурі.