22.Основний принцип системи музично-ритмічного виховання в логопедичній ритміці

Основний принцип системи музично- ритмічного виховання — злиття рухів з музикою. Особливість цієї методики полягає в тому, що у вправах надають вагомого значення слову. Музику використовують для конструювання методу, спрямованого на виправлення різноманітних форм мовленнєвих недоліків. Уведення слова дає можливість застосовувати низку вправ, побудованих на музичному ритмі й у віршованій формі, а також дотримуватися принципу ритмічності в рухах.

На логопедичних заняттях і під час уроків діти зазвичай сидять. Необхідно задовольняти біологічну потребу дитячого організму в рухах, вводити під час заняття гімнастику та рухливі ігри.

Вправи в логоритміці побудовано таким чином, щоб мовні, музичні та зорові сигнали викликали швидкі дії. Це сприяє загостренню уваги, формує швидку рухову реакцію, розвиває спроможність до вибору реакції, до гальмування, вміння переключатися з одного завдання на інше. Ці вправи впливають на розвиток вольової сфери дитини.

Заняття з елементами логоритміки під силу проводити кожному логопеду і вчителеві молодших класів у тісному погодженні та інтеграції програм співів, ритміки, фізкультури. При цьому значного ефекту можна досягнути, якщо цю роботу продовжить вихователь у другій половині дня.

Плануючи заняття з елементами логоритміки, логопед використовує вправи:

• з психогімнастики;

• на формування уваги, розвиток пам’яті;

• вправи на орієнтування у просторі;

• ритміко-гімнастичні вправи, які регулюють тонус м’язів та формують діафрагмальне дихання.

Під час занять діти розвивають міміку. їхні жести, пантоміміка стають більш усвідомленими, різноманітними. За допомогою цих вправ можна навчити дітей розпізнавати і передавати такі почуття, як радість, здивування, огида, гнів, цікавість, острах, сором, провина.

64.Прийоми логоритміки

Прийоми наочності:  1) наочно-зорові: показ педагогом зразка руху, наслідування зразкам навколишнього життя, використання зорових орієнтирів при подоланні простору, використання наочних посібників - кінофільмів, картин і т.п.;  2) тактильно-м'язові: включення різних допомог в рухову діяльність. Наприклад, ворітця-дуги для переступання при ходьбі, допомога педагога, уточнюючого положення окремих частин тіла;  3) наочно-слухові: інструментальна музика, пісня, вірші і т.п.  Прийоми:  1) короткий опис і пояснення нових рухів;  2) пояснення, що супроводжує показ руху;  3) зазначення, необхідне при відтворенні руху;  4) бесіда, яка випереджає введення нових вправ, рухливих ігор;  5) питання для перевірки усвідомлення дій;  6) команди, розпорядження і сигнали (в якості команд можна використовувати лічилки, ігрові зачини і т.п.);  7) образний сюжетний розповідь з метою розвитку виразності рухів і перевтілення в ігровий образ;  8) словесна інструкція, з її допомогою відбувається пожвавлення слідів колишніх вражень у нових сполученнях і комбінаціях, виникає можливість утворити нові тимчасові зв'язки, сформувати нові знання та вміння.