[Ред.]Конфедерація і федерація

Часом термін конфедерація помилково використовується замість федерація. Конфедерація це країна або утворення схоже у своїй пірамідальній структурі на федерацію але з не таким могутнім центральним урядом. Конфедерація може складатися з країн-членів, що тимчасово делегують свій суверенітет, які у своїх повноваженнях можуть вважатися цілком суверенними і залишають право на вихід. Хоча конфедерація це «вільне подружжя» але, дійсно, різниця з федерацією не є виразною.

США спершу були засновані як конфедерація, підписавши Акт Конфедерації, але пізніше перетворилися на федерацію, ратифікувавши сучаснуКонституцію США у 1789 році. Громадянська війна в Америці може розглядатися, як війна між прихильниками федеративного і конфедеративного єства цієї держави.

Європейський Союз не можна віднести до конфедерації, оскільки це насамперед економічний союз, який складається з ряду країн, які зберігають свій суверенітет.

Через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981-1989 pp.

Які основні ознаки федеративного державного устрою? Покажіть це на прикладі США та ФРН.

Федера́ція (лат. foederatio — об'єднання, союз) — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від звичайних адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації - це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб’єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів

Основною ознакою федеративної держави є поділ суверенітету між двома рівнями (федеральним і суб'єктів федерації), що передбачає, зокрема існування двох систем державної влади та управління, кожна з яких діє у визначених межах. Характерною рисою федеративної держави є те, що поряд з федеральною конституцією, органами влади та законодавством свої конституції, закони, свою систему законодавчих, виконавчих та судових органів мають суб'єкти федерації. Характерне конституційно установлене розмежування компетенцій між федерацією у цілому та її суб'єктами. До відання федерації, як правило, належать найважливіші питання державного життя: зовнішня політика, оборона країни, фінанси, оподаткування, організація федеральних органів, розв'язання конфліктів між суб'єктами федерації. Компетенція суб'єктів федерації у цілому ширша, але вона зводиться переважно до питань, що не потребують однакового регулювання. До них віднесені організація органів місцевого самоврядування, громадський порядок, охорона довкілля, встановлення місцевих податків та ін.

Державоподібний характер суб’єктів федерації виражається також у тому, що в них часто є своє громадянство, столиця, державні символи – герб, прапор, гімн. Водночас самостійність суб'єктів федерації недостатня для того, щоб вони могли визнаватися суб'єктами міжнародного права. Це пояснюється тим, що суб'єкти федерації не є державами у повному значенні цього слова: вони не мають суверенітету; не мають права сецесії — право одностороннього виходу з федерації; юридично позбавлені права самостійної участі в міжнародних відносинах.

Федеративність є зазвичай ознакою держав, які історично формувалися шляхом об’єднання чи завойовування різних територій. Історія свідчить, що найстійкішими є федерації, створені на територіальній основі (США, Мексика, ФРН). Натомість федерації, які будуються за національно-територіальною ознакою (колишні СРСР, Югославія, Чехословаччина, сьогоднішня Росія, Індія), змушені рахуватися з можливими сепаратистичними проявими, які загрожують цілісності такої держави. Суб'єкти федерації можуть мати різні назви, які, як правило, визначаються певними історичними або правовими чинниками: штати, провінції, республіки, федеральні землі та ін.

.

Порівняйте партійні системи Великої Британії та Франції.

Партійна система — система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники вважають, що між легально діючими партіями). 2).Партійна система — це частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв”язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні — систему політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади.

Франция принадлежит к числу государств с многопартийной системой. Условия, порядок формирования и функционирования партий определяется Конституцией (ст.4): “политические партии образуются свободно, они способствуют выражению общественного мнения в ходе голосования и призваны уважать принципы демократии и национального суверенитета”. Основные направления политического спектра страны представлены следующими партиями, которые официально зарегистрированы на национальном уровне и располагают своими фракциями в парламенте (“слева - направо”):

1)Французская коммунистическая партия (ФКП) образовалась в 1920 году в результате раскола Французского социалистического движения; наибольшего успеха добилась в послевоенные годы (1945-46); пик членства - 950 тысяч человек. Но в последующем во время “холодной войны” значительно утратила свои позиции. Даже после перехода на позиции т.н. “еврокоммунизма” и т.п. восстановить свои прежние позиции ей не удалось. Сейчас партия насчитывает 300 тысяч членов, на выборах собирает голоса примерно 10% избирателей.

2)Французская социалистическая партия (ФСП). Социалистическое движение во Франции, как и в Германии - одно из старейших. Еще до первой мировой войны ФСП (тогда именовалась СФИО - Французская секция Социалистического интернационала) рассматривалась как основная партия, защищающая интересы рабочего класса. В таком виде партия просуществовала до второй мировой войны. ФСП, как и ФКП приняла активное участие в движении сопротивления, что привело к подъему ее влияния. На рубеже 60-780ых годов партия переживала очень острый кризис, она была практически распущена. Затем ФСП была вновь воссоздана под лидерством Ф.Миттерана. 2 раза подряд, в 1981 и 1988 годах, Миттеран одерживает победу на президентских выборах, и в этот период ФСП доминирует в Национальном собрании. В настоящее время ФСП является одной из ведущих партий страны, она располагает большинством мест в Национальном Собрании, а ее руководитель - глава Правительства Французской Республики.

Британська двопартійна система сформувалася наприкінці XVII ст., коли були утворені партії торі (лояльних до короля-католика консервативних сил) та партія вігів (лібералів, які виступали проти короля). Потім на базі торі була сформована Консервативна партія, а на основі партії вігів — Ліберальна партія, тому тільки дві головні політичні партії мали можливість приймати активну участь у формуванні органів влади. Подальший розвиток капіталістичної системи Великобританії викликав до появу нової Лейбористської партії (робочої партії), яка поступово змінила на політичній арені Ліберальну партію.

Сьогодні провідну роль у політичній системі Великобританії відіграють Лейбористська та Консервативна партії. Домінування двох партій у політичному житті Англії протягом тривалого часу пов'язане, з одного боку, політичними традиціями та консерватизмом британців, а з іншого боку, бажанням зберегти стабільність у суспільстві та державі. Ліберально-демократична партія, Соціал-демократична партія, партія Вільний Уельс, Шотландська національна партія та інші політичні партії Британії знаходяться на другорядних позиція

Порівняйте партійні системи США та ФРН.

У Німеччині існує багатопартійна система. Згідно з діючою Конституцією, саме вона сприяє формуванню політичної волі народу. На сьогодні найвпливовішими партіями є: Християнсько-демократичний союз (ХДС), яка була створена після Другої світової війни, як партія, яка спирається на засади християнського розуміння людини і її відповідальності за свої справи перед Богом. Основний напрям у діяльності цієї партії за сучасних умов є орієнтація на екологічно спрямовану ринкову економіку; Християнсько-соціальний союз (ХСС), який існує тільки на території Баварії, соціальна база його - католицьке населення цієї землі. Кінцева мета діяльності партії аналогічна позиціям ХДС; Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) - найстаріша партія (створена ще у останній третині XIX ст.) на сьогодні - провідна ліва партія у країні. Вона виступає за економічне перетворення ринкової економіки, соціальну справедливість, збереження приватної власності, охорону і збереження існуючої держави; Вільна демократична партія (ВДП) - невелика права, але дуже впливова партія. Вона обстоює вільні ринкові відносини, виступає проти ведення планового господарства. Має велику підтримку у колах інтелігенції; Партія зелених (Союз '90/Зелені) - екологічна і антивоєнна партія, яка виступає за екологічний гуманізм, здійснює заходи щодо поліпшення роботи енергетики, підприємств, транспорту, а також житлового будівництва; Партія демократичного соціалізму (ПДС) - ліва партія, наступниця колишньої СЄПН (яка колись була керівною в НДР). Вона користується певною підтримкою в землях, які були створені на території колишньої НДР. Програма партії визначає, що вона підтримує ринкову економіку, виступає за екологічну безпеку, охорону природи, права людини.

Традиційно у країні точиться боротьба між двома найбільш впливовими партіями - правий блок ХДС/ХСС та ліва СДПН. Голоси, які збирають ці партії, поділяються більш менш порівну, тому ні одна з них не може самостійно сформувати уряд - кожній з них потрібен союзник. ВДП, яка займає третє місце на виборах, виступає як такий союзник. Вона підтримує то одну, то другу партію і бере участь у формуванні уряду.

Партийная система США относится к типично двухпартийной системе. Более того, она относится к т.н. совершенной двухпартийной системе, где основные партии набирают более 90% голосов. Третьи партии повлиять на распределение власти не могут. Политические партии в США образовались в XIX веке: Демократическая - в 1828 г., Республиканская - в 1854 г. Демократическая партия была основана в южных штатах сторонниками сохранения плантаторских хозяйств с применением рабского труда. Республиканская партия, опираясь на сторонников в северных штатах, выступала за ликвидацию рабства и подневольного труда. С отменой рабства (1865 г.) существенные различия между демократами и республиканцами постепенно сглаживаются. Ныне их партийные платформы отличаются незначительными расхождениями.  Демократическая партия выступает за проведение кардинальных социальных программ внутри страны и оказание более широкой помощи развивающимся странам.  Республиканцы выступают за режим экономии, против чрезмерных расходов на социальные программы (образование, медицину, пособия по безработице), за сокращение налогов на предпринимателей, против обширной финансовой помощи иностранным государствам.

Що, на вашу думку, слід запозичити Україні із історичного досвіду побудови та розвитку політичних систем західних країн? Обґрунтуйте свої пропозиції.