3. Рідна мова. Національна мова. Державна мова.

Рідна мова — мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови. Державна мова — це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики. Термін “державна мова” з'явився в часи виникнення національних держав. Звичайно, в однонаціональних державах немає необхідності конституційного закріплення державної мови. В багатонаціональних країнах статус державної закріплюється за мовою більшості населення. Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову - як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.

4. Лексикографія як наука. Типи словників. Словники у професійному мовленні.

Розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад, називається лексикографією. Предметом лексикографії є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація їх, опис словникового матеріалу. Залежно від призначення словники переділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні. Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо. У наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з’ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження).

Важливу роль виконують галузеві (спеціальні) енциклопедичні словники, що систематизують знання певної галузі науки, техніки, наприклад: "Енциклопедія кібернетики" в 2-х томах.

Користуючись словником, можна підвищити свою фахову культуру мовлення, зокрема оволодіти правилами правопису, вимови, наголошення, семантично точно і стилістично доречно вибрати слово з граматично й стилістично правильною його сполучуваністю. Адже до порушення норм може призвести змішування близьких за сферою вжитку, але не цілком семантично тотожних слів, які, звичайно, розрізняються своїми синтаксичними зв'язками (синонімів), близьких за формою і сферою вживання.

5. Поняття стилю та жанру української літературної мови. Функціональні стилі української літературної мови та сфери їх застосування.

Стиль літературної мови — різновид мови, що характеризується добиранням таких засобів і багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. В українській літературній мові виділяють сім функціональних стилів: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий, конфесійний.

Сфери застосування функціональних стилів української літературної мови

розмовний — побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими;

науковий — наука, техніка, освіта;

офіційно-діловий — офіційно-ділові стосунки;

публіцистичний — громадсько-політичне життя;

художній — мистецтво слова (література);

епістолярний — ділове і приватне листування;

конфесійний — спілкування в конфесіях, культових установах, релігійних громадах.

Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками. Наприклад, художній стиль реалізується в таких жанрах, як трагедія, комедія, драма, роман, поема, тощо; науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, лекція, анотація, рецензія, дискусії, тощо; конфесійний стиль репрезентується в таких жанрах: проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма, тощо; публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.