Житлово-комунальне господарство

Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі та його обслуговуванні. Весь житловий фонд в Україні становить 1072,2 млн м2 загальної площі житла. Міський житловий фонд становить понад 682 млн м2, сільський — 390,2 млн м2. У містах державний, суспільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів переважає і становить дві третини, а житловий фонд в особистій власності — третину. В сільській місцевості ситуація майже протилежна: житловий фонд в особистій власності громадян становить близько 90 %, а державний — понад 10 %.

Середня забезпеченість населення житлом у розрахунку на одного жителя в містах становить 23 м2 загальної площі, а в сільській місцевості — 25 м2. Краща забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості — у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській областях.

На сучасному етапі розвитку житлового будівництва визначилась тенденція до комплексної забудови житлових районів. Зростає частка житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Для сільської місцевості розроблено плани типових впорядкованих (переважно цегляних) одноповерхових та двоповерхових будинків присадибного типу з господарськими будівлями, більш повним набором комунальних послуг.

За рівнем благоустрою житлові приміщення в міських поселеннях та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Найкращий рівень благоустрою житлового фонду мають нові міста і санаторно-курортні центри.

Комплекс споживчого ринку

Комплекс торгівлі та громадського харчування задовольняє передусім особисті потреби населення. Роздрібний товарний оборот визначається обсягом продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємств. Загальний обсяг роздрібного товарного обороту державної та кооперативної торгівлі (включаючи громадське харчування) становив у 2009 р. 376 855,4 млн грн. Товарний оборот громадського харчування в загальному обсязі роздрібного товарного обороту становив 17 435,1 млн грн.

Наприкінці 2009 р, в Україні налічувалося понад 75 тис підприємств роздрібної торгівлі. У загальному обсязі роздрібного товарного обороту продовольчі товари становили 38 %, непродовольчі — 62 %. Товарний оборот роздрібної торгівлі відображає один з аспектів рівня життя населення — купівельну спроможність. Диференціація товарного обороту, що припадає на одну людину, пояснюється передусім функціональною роллю поселень, особливим економіко-географічним положенням окремих міст, густотою населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарного обороту на одну людину характерні для м. Києва, АР Крим, Донецької, Харківської, Запорізької, Одеської і Львівської областей. На цей показник значною мірою впливають неоднакові доходи населення в різних областях та містах, нерівномірний розподіл торгової мережі, неоднакове споживання продовольчих товарів тощо. У селах, наприклад, реалізується значно менше продуктів харчування внаслідок наявності підсобних присадибних господарств.

Розміщення об'єктів громадського харчування часто не збігається з розміщенням об'єктів торгівлі. Варто пам'ятати, що підприємств громадського харчування налічується значно менше. Однак останнім часом різко розширилась мережа кафе, ресторанів, буфетів, закусочних, розміщених уздовж головних вулиць міст і сіл, у місцях їх перетину, на автостанціях і вокзалах, у центральних частинах населених пунктів, в районі функціонування ринків та біля трас.

Розвивається мережа не тільки спеціалізованих магазинів (фірмових, магазинів-складів, комісійних), а й підприємств громадського харчування, особливо швидкого обслуговування.

У 2006 р. готельне господарство України було представлено 1269 готелями на 53 645 номери з житловою площею всіх номерів 1120,2 тис. м2.

Побутове обслуговування займає одне з провідних місць в обслуговуванні населення. Розвиток і вдосконалення побутового обслуговування населення забезпечує поліпшення умов життя, підвищення матеріального благоустрою усіх верств населення різних регіонів і глибокий розвиток та всебічне удосконалення особистості. На цю галузь припадає чверть загального обсягу платних послуг. Галузь об'єднує більш ніж 20 окремих, досить самостійних підгалузей, які відрізняються одна від одної. Функціональне призначення підгалузей настільки різноманітне, що це зумовлює специфічні особливості і в технічному оснащенні її підприємств і закладів, і в їх технологічному та організаційному забезпеченні. Діапазон функцій і підгалузей, які входять до побутового обслуговування, дуже широкий.

За останні роки структура виробництва основних видів побутових послуг в країні поступово приводиться у відповідність до структурних змін у потребах населення. Це сприяє подальшому підвищенню ступеня повноти задоволення потреб населення в найбільш економічно значущих видах побутового обслуговування. Зростання обсягів споживання побутових послуг в цілому та найбільш ефективних з них супроводжується підвищенням народногосподарської ефективності побутового обслуговування населення в цілому. Підприємства галузі надають населенню понад 900 видів послуг. Обсяг реалізації побутових послуг населенню у грошовому еквіваленті становить 77,2 млрд грн, у тому числі у сільській місцевості 175 млн грн. Обсяг реалізації побутових послуг на одного жителя становить відповідно 14,2 і 10,7 грн.

У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництво житла (квартир), ремонт та індивідуальне пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури, побутових машин і приладів, ремонт і виготовлення металовиробів.

За останні роки намітилася тенденція до розширення сфери таких послуг, як ремонт побутової техніки, ремонт і технічне обслуговування індивідуальних транспортних засобів.

Надання побутових послуг має чітко виражений локальний характер. Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України. Внутрішньообласні відмінності зумовлені передусім особливостями розселення, тобто територіальною концентрацією населення.

Підкомплекс побутового обслуговування зазнає постійних змін. З'являються нові підприємства, в тому числі спеціалізовані, створюються фабрики, трести, об'єднання, мережа комплексних приймальних пунктів, вдосконалюються старі та запроваджуються нові форми і види обслуговування. У великих транспортних вузлах, житлових мікрорайонах, місцях масового відпочинку, на великих підприємствах розширюються діючі і з'являються нові підприємства служби побуту.

Наразі є потреба активного втручання держави в процес розвитку галузей соціального комплексу. Найбільшу активність держава має виявити в регулюванні розвитку охорони здоров'я.

Система відносин у галузях соціальної інфраструктури ще значною мірою носить соціально-утриманський характер і вступає в суперечність із законами ринкової економіки. Реформування соціальної інфраструктури має забезпечити баланс між принципами економічної і соціальної ефективності. Соціальні виплати мають надаватися домогосподарствам, середньодушовий дохід яких нижчий за прожитковий мінімум.

Перспективи соціального комплексу України мають бути пов'язані зі зростанням життєвого рівня населення, збільшенням вільного часу працівників, підвищенням освітнього і культурного рівня населення та посиленням почуття захищеності.