1. Загальна характеристика Закарпатської обл.
Найбільш давні знахідки Закарпаття відносяться до палеоліту ("старий камінь"), який ділиться на періоди: нижній палеоліт (2 млн. років до н.е. - 40 тис. років до н.е.) і верхній палеоліт (40 тис. років до н.е. - 12 тис. років до н.е.). Найперші люди на території Закарпаття зупинялися біля таких місць, як Корольово (найбільш давня стоянка в Центральній і Східній Європі - 1 млн.100 тис. років), Рокосово, Ужгород, печера Молочний камінь (Тячевській район).
В період неоліту людина перейшла від привласнення дарів природи до їх виробництва. Відбувся розподіл на землеробів і скотарів. Скотарство сприяло заселенню гірських районів, про що свідчать дуже давні найменування урочищ, які згодом стали назвами відповідних поселень: Волове, Воловец, Ськотарськоє, Бичків, Чабанівка.
Історія потекла новим руслом. У 1376 р. королева Угорщини і Польщі, Эржібет, надала Мукачеву статус привілейованого міста, а також дала дозвіл користуватися власним друком. І ось в 1394 році на Закарпатті з Литовсько-російської держави прибув відомий подільський князь Федір Корятовіч, який зробив багато корисного для культурного розвитку і збагачення нашого народу. Він заснував монастир на Чернечій горі, а вже в 1440 р. було засноване окреме Мукачівське єпископство.
У 1690 р. припинило своє існування Трансільванське князівство. Тепер уже все Закарпаття увійшло до складу Австрійської імперії. Але вже в 1703 р. почалася визвольна війна угорців проти Австрії під буттям на чолі князя Ференца II Ракоци. Спочатку його підтримали тільки 6 тисяч чоловік, з яких тільки 800 були озброєними. 7 червня 1703 р. відбулася перша пам'ятна битва куруцев біля села Довге, а потім, 15 лютого 1704 р., повстанці захопили замок в Мукачеве.
Перша світова війна уповільнила темп розвитку краю. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 р. багато закарпатців виявило бажання приєднатися до України, про що чітко було заявлено на з'їзді в Хусте 21 січня 1919 р.
Але 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки. Місто Ужгород стало адміністративним центром краю. Саме за часів Чехословацької республіки Закарпаття придбало сучасну архітектурну і культурну зовнішність: у 1921 році Але рішенням Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. частина Закарпаття була передана Угорщині. У іншій частині Закарпаття 15 березня 1939 р. була проголошена нова державна освіта - Карпатська Україна, з центром в місті Хуст, а першим її президентом став Августин Волошин. На жаль, ця карпатська держава проіснувала зовсім недовго, оскільки незабаром було окуповано Угорщиною. А вже в 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступило в другу світову війну1.
Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. Її площа станови 12,8 тис. кв. км (2,1% від території України). Чисельність населення — 1258,3 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення — 466,0 тис. чоловік (39%), сільське — 793,3 тис. чоловік (61%). Щільність населення — 98 осіб на кв. км.
Область розташована на південно-заході України. Межує з Польщею і Львівською областю — на півночі, на сході — з Івано-Франківською областю, на півдні — з Румунією, на заході — з Угорщиною і Словаччиною.
Адміністративно-територіальний устрій: 13 адміністративних районів, 10 міст, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачеве, Хуст) і 20 селищ міського типу, і 579 сільських населених пунктів. Адміністративний центр — місто Ужгород — утворене у IX в., містом є з 1635 року. Населення нараховує 126,6 тис. чоловік.
Загальна площа краю складає 12.800 кв. кілометрів. У Закарпатті 13 районів, 10 міст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Містами обласного підпорядкування є Ужгород, Берегово, Мукачево, Хуст, а містами районного підпорядкування - Свалява, Іршава, Тячево, Віноградово, Рахов, Чіп. У природно - географічному відношенні край ділиться на два географічні райони - гірський (Карпатські гори) і рівнинний (Закарпатська низовина).
Велику частину території займають гори, а найвищою точкою Закарпаття є вершина Говерли, в гірському масиві Чорногора, який піднімається на 2.061 метр. А ось найнижча крапка (101 метр над рівнем моря) розташована в протилежному кінці регіону - в районі села Росіяни Гєєвци Ужгородського району.
Загальна чисельність населення Закарпаття, згідно останнього офіційного перепису 1989 р., складала 1 мільйон 252,3 тисяч чоловік. Населення столиці Закарпаття, міста Ужгороду, налічує до 120 тисяч чоловік. Середня густина населення коливається в межах 98,3 чіл. на 1 кв. км. Домінує сільське населення - 754.400 чіл. (58%), а міське населення налічує 522.300 чіл. (42%). До речі, приблизне статеве розділення жителів краю таке: 665.000 жінок на 621.000 чоловіків. За період з 1959 р. по 2000 р. чисельність населення Закарпаття зросла в 1,4 разу. Найбільший приріст населення зафіксований в Ужгородському, Тячевськом, Мукачевськом, Хустськом і Віноградовськом районах. Населення кожного з них перевищує 100 тисяч чоловік. Найменший приріст - в гірському Велікоберезнянськом районі і рівнинному Береговськом районі.
На території області розвідані корисні копалини: буре вугілля, ртуть, алуніти, поліметалеві руди, великі запаси кам’яної солі. Промислове значення мають родовища туфів і доломітів.
Область має аграрно-індустріальну спеціалізацію господарства і відносно розвинутий рекреаційний комплекс.
За останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, що виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, деревообробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості. Виробляються заготівлі з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування і металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних та трикотажних виробів, шкіряного взуття.
По спеціалізації сільського господарства область різко відрізняється від інших регіонів України і багато в чому є унікальною. У неї сама маленька площа сільгоспугідь. Тут найвищий відсоток багаторічних насаджень, найнижчий — орних земель. Галузь, що визначає місце області в державі, — плодівництво і виноградарство2.
Близько 80 % території краю займають гори, утворюючи з південного заходу на південний схід Верховинський Вододільний хребет, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічні Карпати. Чорногорський хребет включає в себе гору Говерла, висотою до 2061 м, яка є найвищою точкою області і України. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря. На території області протікає 9429 річок і потоків. Найдовша ріка — Тиса, ліва притока Дунаю. Її протяжність у межах області 240 км. Найбільші притоки — Боржава, Ріка, Теребля, Тересва. Наступні за величиною ріки Латориця і Уж, які впадають у річку Бодрог. В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир. На території Закарпатської області поблизу села Ділове Рахівського району знаходиться географічний центр континенту.
В області зустрічаються корисні копалини, як металеві: ртуть, поліметалли, золото, так і не металеві - алуніти, доломіт, каолін, барит, бентоніт, цеоліт, діоріт, мармур, пісок, вапняк, глини, перлит, мінеральні фарби, вулканічний туф, кухонна сіль, а також горючі речовини - буре і кам'яне вугілля, сланци, природний газ, нафта.
Край багатий мінеральними водами: серед відомих типів мінеральних вод Закарпаття - БОРЖОМІ, ЗУБЕР, ЕСЕНТУКІ, НАРЗАН, ЗАЛІЗИСТИЙ НАРЗАН, СТАРА РУССА, СОЙМи, КЕЛЕЧІН. Випускалися і випускаються такі води: "Ужгородська", "Келечинська", "Поляна Квасова", "Яворніцька", "Неліпинська", "Шаянська", "Драгівська", "Плосківська", "Поляна Купіль", "Рахівська", "Свалявська", "Пастільська". Розробляється близько 50 родовищ, промисловий інтерес складають 36 джерел мінеральної води (Ужгород, Сіль, Костріно, Лумшори, Солоні Млаки, Свалява, Карпати, Поляна, Плоске, Голубине, Неліпіно, Шаян, Вишково, Келечин, Сойми, Драгово, Александровка, Кобилецкая Поляна, Кваси, Пасика). 18. Термальні води: температура таких джерел від +18 до +80 по цельсию, а глибина - до 800 м (Вільхивка, Ужгород, Вуглинки, Росіяни Комаровци, Синяк, Шаян, Бігань, Гараздівка, Перекоси).
Значну роль у формуванні рельєфу грає річка Тіса (вона починається злиттям Білої і Чорної Тіси, загальна довжина її, в межах Закарпаття, складає 223 км, впадає Тіса поблизу сербської столиці Бєлград в річку Дунай). Басейн Тіси складають всі річки краю. Гідросистема Закарпаття відокремлена від прікарпатських річок Вододільним хребтом. Достатньо значною є загальна кількість річок, струмків, струмочків Закарпаття - 9.429, серед яких 9.277 - малі потоки до 10 км, 152 річки, що мають довжину більше 10 км (Ріка, Теребля, Шопурка, Тересва, Іршавка, Синявка, Тячивец, Середня Ріка, Косивськая, Богдан, Лазещина, Турбат, Озерянка, Бертянка, Брустурянка, Репінка, Лужанка, Мокрянка, Апшица, Велика Вуглинки, Васькова, Тур'я, Жденівка, Візніца, Стара, Сарні, Чаронда, Цигань, Віля, Турічка, Ломованя, Піня, Віча, Свинка, Коропец, Сухар, Улічка, Яскравий, Боронява, Вільшанка, Яблуніца, Вільхивчик, Вербовец, Квасний, Чеховец, Бабічка, Гнилий, Воловец, Мошка), і 4 річки, довжина якої перевищує 100 км (Вже, Латоріца, Боржава, Тіса).
На відміну від безлічі швидких гірських річок, загальна кількість тихих озер Закарпаття невелике - 137, причому серед них тільки 32 водоймища - постійні озера. Найбільше озеро Закарпаття - Синевір, яке утворилося 10 тис. років тому на висоті 989 метрів. Його площа - 7 га, найбільша глибина - 27 м, а температура води - від +12 до +18 градусів. У озері водиться веселкова, струмкова і озерна форель. Закарпатські озера розділяються на декілька типів, серед яких льодовиковий - каровиє озера: Апшинец, Марічейка, Несамовітоє, Бребенеськул, Бреськул, Ворожеська, Герашасськоє, Драгобратськоє Озерце, Нижнє, Верхнє, Мала Гропа; запрудниє озера: Солоне, Тереблянськіє озера, Синевір; антропогенні озера: Чорні озера, Солотвінськіє озера; вулканічні озера: Ліпчанськоє, Ворочивськоє, Синіше. 3
Таким чином у результаті проведеного дослідження, ми дійшли висновку, що Закарпатська область має вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинуту економічну та розгалужену систему транспортних комунікацій. Все це сприяє розвитку туристично-екскурсійній діяльності у дослідженні регіонів.