5. Матеріали для опрацювання тем.

Тема:

1. Опрацювати ( прочитати, розібрати) теоретичний матеріал.

2. Виконати опорний конспект та записати зразки практичних завдань у зошиті для аудиторних робіт.

3. Дати відповіді на контрольні запитання до теми. Вміти відповідати на запитання усно.

4. Відповісти на тестові завдання.

Тема 1. Зв′язне мовлення. Поняття культури мовлення і

спілкування. Професійне спілкування. Особливості усного і писемного спілкування. Діалог, монолог, полілог у професійному спілкуванні.

Мовознавці виділяють такі основні поняття: "жаргон", "сленг", "суржик", "макаронічна мова", "арго".

- Який із термінів вам знайомий? Що ви знаєте з цього питання?

1. Жаргон – соціальний діалект. Відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів. Розвивається в середовищі більш менш замкнутих колективів: школярів, студентів, воєнних, різноманітних професійних груп. Ці жаргони не слід перемішувати із професійною мовою, які користуються досить розвиненою і доволі точною термінологією .Жаргони лексично і стилістично відмінні, вони відрізняються нестабільністю і швидкістю зміни найбільш поширеної лексики. Жаргони потрапляють в художню літературу для мовної характеристики героїв. Крім жаргонів, виникаючих на базі розмовної мови, існують ті, які виникають на базі спілкування різномовного населення в прикордонних містах чи в місцях скупчення різнонаціонального населення, наприклад, в морських портах. Лексика жаргону будується на базі літературної мови шляхом переосмислення, переоформлення, звукового скорочення і т. д., а також активного засвоєння іншомовних слів і морфем.

2.Арґо́ (франц. argot — жаргон, первісне — жебрацтво) — один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або профес. групи, незрозуміла для сторонніх. Іноді термін «арґо» вживається на позначення певного соціального чи профес. відгалуження від загальнонародної мови (напр., А. артистів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців та ін.), тобто в тому ж значенні, що й термін жаргон. У вужчому розумінні А. — мова «соціального дна», декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів-шулерів тощо).

Виникнення А. пов’язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників, бродячих торгівців, жебраків та ін., які з метою самозахисту та відособленості від решти суспільства і збереження своїх профес. таємниць створювали спец. мовні коди. В українській мові здавна відомі А. сліпих кобзарів і лірників — т. з. лебійська або шлепецька (сліпецька) мова, а також кушнірів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо. А. цих соціальних груп у цілому мають спільні риси з незначними місц. чи профес. відмінностями.

В основі А. звичайно лежить загальнонар. мова та її грамат, система, проте вони істотно відрізняються від неї словниковим складом.

Наприклад: гальомий — великий ;мікрий — малий , висюлька — яблуко, пор. висіти; котинь — віз, пор. котити; скрипота, скрепи — двері, пор. скрипіти.

Прикладом лірницького А. є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить»); «Закапшуй шкребета, щоб ніконто не припнав, яківнись климус» («Зачини двері, щоб ніхто не прийшов, якийсь злодій»). А. використовувалися не лише для таєм. спілкування, а й як засіб своєрідної мовної гри, розваги. Такими, зокрема, були школяр, та бурсацькі А., побудовані на свідомому поєднанні несполучуваних частин різних слів (На моторошні засердчить — На серці стане моторошно), додаванні до кожного слова своєрідних закінчень на зразок лат. (вишневентус — вишнівка, вечорнитентус — вечорниці), зразки яких зустрічаються у творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка та ін. письменників. Слова і вислови з А., уживані в загальнонар. мові, наз. арґотизмами.

3.Макаронічна мова (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Наприклад, у деяких епізодах "Енеїди" Котляревського українська мова мішається з латинською:

Енеус ностер магнус панус I славний троянорум князь, Шмигляв по морю як циганус, Ад те, о рекс! прислав нунк нас. Рогамус, домiне Латине, Нехай наш капут не загине, Пермiтте жить в землi своєй...

Деякі інші приклади: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ’яненко); «[Проня:] Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).

4. Су́ржик (буквально — «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику. Наприклад:

-вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже, да, нєт, када, нє нада, єлє, щас/січас, всєгда, нікогда, чуть-чуть, конєшно, навєрно, напримєр, допустім, мєжду, вмєсто, вродє, імєнно, будто, вроді, рядом, язик, больниця, циплята, предохранітєль, предсідатель, почтальйон і т.п.;

-"українізовані" форми російських дієслів - здєлав, длівся, унаслідував, получав, щитав, отдав, отключив;

-"українізовані" форми російських числівників - первий/перва, вторий/втора;

-змішування українських і російських форм невизначених займенників - хто-то, шо-то, як-то, які-то, який-то, чого-то, кой-шо, кой-які;

-порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком - по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою;

-утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий головний, саме важне;

-утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком - відробивший, прийшовший, зробивший;

-слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні;

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення

Класики в перекладі на сленг "Слово о полку Ігоревім"

А тоді прийшов до ріки Осколки, він ждав два дні брата свого Всеволода, - той ішов був іншою дорогою з Курська, - і звідти рушили вони до річки Сальниці. Тут же до них і сторожі приїхали, що їх вони послали були язика ловить, і сказали вони, приїхавши: "Бачились ми з ворогами. Вороги наші оружно їздять. Тому або ви поїдете швидко, або вернемось додому, бо не наша є пора".Але Ігор сказав їз братами своїми: "Якщо нам, не бившись з ними, вернутися додому, то сором нам буде гірше смерті. Хай нам Бог дасть".

А тоді, припершись до Осколки, бос чекав свого братка 2 дні( той хиляв другою дорогою). І вже як здибались вони, то порили до річки Сальниці, де й було стрілку забито. А там вже до них підскочили їхні бойовики і повели базар про враже кодло: "Там їх неміряно – повна грядка. Всі при стволах і перах!" Але бос вивернув: "Ша, братва. Припухли? Западло нам від такої знатної мокрухи кігті рвати! Я мазу тягну. Надійтеся, лохи, на себе і на пруху".

У світі цікавого.

1. У середньому за своє життя людина вживає нецензурні слова 230 000 разів.

2. У московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і майданах ходили перевдягнені чиновники, які хапали матюкальників і на пострах іншим прилюдно сікли їх різками.

3. Автор збірки " Поза межами російських словників" Флегон наводить у цій праці 6 тис . лайливих слів, що побутують серед росіян.

4. У медицині описано багато випадків, коли паралізовані пацієнти не могли вимовити односкладних слів " так" і " ні", але легко проговорювали цілі тиради недрукованої лексики. Це пояснюється тим, що брутальні слова проходять зовсім іншими нервовими ланцюжками порівняно зі звичайною лексикою. Були випадки, коли під дією анестезії люди вимовляли такі "перли", від яких в'янули вуха.

5. Для німців і японців найвищою образою є звинувачення в неохайності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепурність.

6. Учені з'ясували, що лайливість – це хвороба. Наприклад, римський імператор Клавдій у звичайному житті був цілком пристойною людиною, але іноді на нього находили приступи лайливості; при цьому він дригався, розмахував руками і ногами, жахаючи підданих. Від таких приступів, за деякими даними, потерпали Петро І, Моцарт, Пушкін, Наполеон.

У давні часи цю поведінку пояснювали просто: " біс вселився". Нині доведено, що ці люди страждали синдромом Туретта ( за ім'ям французького психіатра минулого століття ). Синдром передається спадково й особливо схильні до нього чоловіки.

Поетичний коментар ( вірші Павла Глазового)

Ранні пташки Зайшов якось я раненько В одну установу І почув там нашу рідну Українську мову. Бо начальники ще спали І начальниці, А робили своє діло Прибиральниці.

Не в своїй тарілці Прибув Сава до Києва З дружиною в парі. Продавали сало, м'ясо, Яйця на базарі, З покупцями торгувались, З людьми говорили. Потім пішли Хрещатиком, На Дніпрові схили А як звідти повертались, Мовив Сава жінці: - Давай " чтокать", бо невдобно, Що ми українці.

"Суржик і культура мовлення"

Кажуть, що негарно висміювати чиїсь помилки, не помічаючи власних.

А ми самі, часто не задумуючись над власним мовленням, калічимо рідне слово. Зараз існує загроза українській мові саме з боку її носіїв (людей), які бездумливо засмічують її мішаниною з російсько – українсько – англійських слів, так званим " суржиком". Пропоную вам взяти участь у міні – дискусії на цю тему.

Тези: